Що об’єднує Японію та Україну? На перший погляд, це дві досить віддалені країни — різні за культурою, історією і географією. Проте після 2022 року японське суспільство, включно із медіа, бізнес-середовищем та урядом, почало уважніше слідкувати за подіями в Україні, розглядаючи війну не просто як чергову "європейську кризу", а як загрозу стабільності власного регіону. Водночас, ситуація відкрила для Японії складні паралелі з її історичним та політичним досвідом — про силу, відповідальність і межі зовнішньополітичних рішень.
В ексклюзивному інтерв’ю для 24 Каналу колишній дипломат, журналіст і редактор Укрінформу, публіцист та дослідник Такаші Хірано розповів про політичні компроміси, які можуть послабити довіру; про те, що політика не завжди починається з уряду; а також про те, що справжня підтримка України базується не лише на військовій допомозі, а передусім на глибокому розумінні її ситуації.
Стан підтримки України в Японії: два кроки вперед, один назад
Початок співпраці і зміна вектору:
- Вперше Японія почала надавати допомогу Україні ще у 2014 році, зберігаючи при цьому спроби підтримувати дружні відносини з Росією в надії вирішити територіальні спори шляхом дипломатії. Цей підхід, на думку Хірано, був помилковим, але тоді домінував в уряді Токіо.
- У 2022 році, з початком повномасштабної російської агресії, Японія різко змінила курс. Вона приєдналася до найжорсткіших міжнародних санкцій, збільшила допомогу Україні і рішуче засудила дії Росії, ставши головним азійським донором у протидії агресору.
Певний занепад настроїв із приходом нового прем’єра Ішіби:
- З кінця 2023 року починають з’являтись занепокоєння щодо деякої пасивності у зовнішній політиці Японії, частково це пов’язують із обережними кроками прем’єр-міністра Шіґеру Ішіби.
- Попри збереження офіційної позиції підтримки України та закликів до справедливого і тривалого миру, в Токіо все частіше готують альтернативні варіанти розвитку ситуації — зокрема на випадок повернення Дональда Трампа до влади в США і його прагнення до швидкого завершення війни, що деякі в Японії тлумачать як поступки Росії.
Діалог із Москвою через культурну дипломатію:
- Японський посол в Росії Акіра Муто провів переговори із заступником міністра закордонних справ Росії Андрієм Руденком, підкресливши важливість підтримання діалогу "на майбутнє", особливо в культурній сфері та людських контактах.
- Водночас у травні 2024 року вдова колишнього прем’єр-міністра Абе, Акіе Абе, незважаючи на офіційні заяви уряду, відвідала Кремль і зустрілася з Володимиром Путіним. Міністр закордонних справ Такеші Івая не дав чітких засуджень, натомість відзначив, що така зустріч може бути "добре, що є старі дружні зв’язки". Цей факт викликав хвилю підозр, адже вважається, що Кремль використовує такі зустрічі як складову інформаційної кампанії для впливу на японське суспільство і уряд.
Громадська ініціатива та інформування:
- З самого початку повномасштабної війни японське суспільство активно підтримувало Україну. Багато журналістів та експертів відповідально і достовірно висвітлювали події, що дозволило сформувати свідоме громадське ставлення.
- З часом активність дещо знизилася, але базове розуміння суті війни ідентифікує Росію як агресора й Україну як жертву, що демонструвалося навіть під час дипломатичних конфліктів між Трампом і Зеленським.
- Усвідомлення і підтримка походять упередза знизу: саме ефективне поширення інформації допомогло створити стабільну лінію підтримки України в японському суспільстві. З огляду на це, японське суспільство є одним із найкраще поінформованих серед азійських країн про хід війни.
Проросійський кандидат Мунео Сузукі: старе обличчя — нові виклики
Політичний фон і репутація:
- Ліберально-демократична партія Японії висунула в партійний список Мунео Сузукі — політика з відомою проросійською позицією, що раніше відбував тюремний термін за корупцію.
- Сузукі має значний вплив у політичних колах і продовжує активно просувати ідеї діалогу з Росією, зокрема підтримуючи особистий контакт із Путіним всупереч окупації Криму.
- У 2016 році Японія вперше після початку російської агресії порушила єдність G7 і запросила Путіна на переговори, що, на думку експертів, стало стратегічною помилкою, яка охолодила солідарність із Україною.
Внутрішні настрої та виборча динаміка:
- Сузукі має міцну підтримку в регіоні Хоккайдо, де багато виборців старшого покоління голосують за нього скоріше з традиції, а не за політичні переконання.
- За межами Хоккайдо він здебільшого сприймається критично через проросійські заяви, які вважають маніпулятивними і небезпечними.
- Політична практика Японії зазвичай сфокусована на внутрішніх економічних питаннях, відповідно зовнішня політика має обмежений вплив на результати виборів.
- Система пропорційного представництва, через яку Сузукі балотується, суттєво полегшує йому отримання мандату, адже переважна більшість виборців просто голосує за партію, а не за конкретного кандидата.
Внутрішня політика безпеки Японії: оборонні бюджети та суспільне сприйняття
Вплив війни в Україні на політику безпеки Японії:
- Після вторгнення Росії уряд Японії прийняв рішення збільшити оборонні витрати до 2% від ВВП — крок, який раніше вважався малоймовірним.
- У порівнянні з Німеччиною, де після 2022 року відбулося кардинальне переосмислення безпекової політики, трансформація в Японії менш радикальна. Експерти оцінюють внутрішні зміни приблизно в 30% від німецького рівня.
- Переважна більшість суспільства сприймає зростання витрат на оборону як зовнішній тиск, переважно зі сторони США, що викликає певний спротив.
- Водночас загроза з боку Китаю змушує японців серйозніше ставитися до питання безпеки, і від 10-15 років тому ставлення до оборони стало більш спокійним і раціональним.
- Старше покоління ставить акцент на стримування, щоб зберігати мир, але сучасна реальність з стрімким військовим нарощуванням Китаю ставить Японію перед серйозним викликом.
Північні території: гуманітарний вимір у політичній грі Кремля
Поточний статус і позиція Японії:
- Питання Північних територій лишається актуальним, але не стає гострішим після війни в Україні.
- Японія підтримує принцип неприпустимості силового порушення статус-кво, вважаючи, що територіальні суперечки мають розв’язуватися тільки мирним шляхом.
- Офіційна позиція передбачає відсутність військових дій задля повернення островів, тож всі дії обмежуються самообороною.
- Допомога Україні для Японії є питанням дотримання міжнародного права і безпеки в регіоні, як це підкреслив колишній прем’єр Фуміо Кішіда.
Гуманітарний аспект:
- Старше покоління жителів північних територій, депортованих після окупації, все ще прагне відвідати могили предків. Раніше існував гуманітарний режим відвідування кладовищ, який Росія скасувала після початку війни.
- Уряд Кішіди відмовився домагатися відновлення цього режиму, аби не сприяти проросійській пропаганді. Натомість прем’єр Ішіба висловлюється за можливість відновлення діалогу з гуманітарних міркувань.
- Така ініціатива несе ризик маніпуляції Кремлем як елемент "потепління відносин", особливо з огляду на проросійський вплив Мунео Сузукі.
Українсько-японське співробітництво: перспективи після війни
Бізнес і технології:
- Підтримка України в японському суспільстві залишається високою, що створює сприятливий фундамент для розгортання економічної співпраці після стабілізації.
- Багато японських компаній демонструють зацікавленість у виході на український ринок, хоча поки утримуються з огляду на ризики війни.
- Україна має унікальний досвід у військових технологіях, особливо у безпілотниках та застосуванні штучного інтелекту на полі бою, що є цінним для Японії з її сильними науково-технічними позиціями.
- Японія анонсувала проведення міжнародної конференції з розмінування, куди запрошує українських спеціалістів, що відкриває можливості для нових спільних проектів.
Гуманітарні програми:
- Навіть у разі зміни політичного курсу в Японії, гуманітарна допомога, зокрема у сфері розмінування, ймовірно, не буде припинена.
- Цей напрямок набув широку підтримку, і хоча можливе дещо скорочення фінансування через зниження суспільного інтересу, пріоритетність гуманітарної допомоги не зміниться.
Історія та ментальність Японії: уроки для України
Ключові моменти історії:
- Часто порівнюють японсько-російську війну початку ХХ століття, але цей приклад не можна ототожнювати з сучасною війною в Україні, бо тоді конкурували імперії, а зараз — Росія є агресором, а Україна — жертвою.
- Україна формує нове деколонізаційне розуміння війни, розглядаючи Крим не як російську територію, а як колонію Російської імперії, де здійснювалися переселення та утиски корінного населення — кримських татар.
- Цей процес політичної нації має паралелі з корейським досвідом. Хоча Японія свого часу була колонією і імперією, вона відмовилася від колоніальних амбіцій, на відміну від Росії, яка продовжує вести імперську політику.
Ставлення до історичних постатей:
- У японській культурі не поширена героїзація історичних персонажів. Історичних діячів оцінюють нейтрально, визнаючи сильні і слабкі сторони кожного.
- Історичне мислення японців мультиаспектне і розглядає альтернативні сценарії розвитку, замість чорно-білого поділу на переможців і переможених.
- Більшість історичних конфліктів у Японії відбувалися всередині народу, і це стало частиною національної ідентичності.
Формування обличчя України в Азії: шляхи зміцнення розуміння
Інформаційна складова:
- Ключем до кращого сприйняття України в регіоні є системна присутність достовірної інформації японською та іншими регіональними мовами.
- На початку російської агресії явним був дефіцит знань про Україну в японському інформаційному полі, яке було наповнено російськими наративами і тривалий час дотримувалося нейтральної позиції.
- Саме тому Такаші Хірано з 2014 року активно працював над створенням японськомовних інформаційних матеріалів про Україну.
- Його книжка, що пояснює політичну систему, культуру і суспільство України, стала важливим джерелом для японських журналістів і дослідників після 2022 року.
Необхідність локальних експертів:
- Для формування публічного дискурсу потрібні експерти і аналітики, які працюватимуть у країнах регіону — В’єтнамі, Кореї, Індонезії, Малайзії — мовами цих країн і постійно підтримуватимуть інформаційний потік.
- Відповідальність за це лежить не лише на дипломатах, а й на громадянському суспільстві, науковцях і журналістах.
- Така інформаційна інфраструктура знань є найважливішим ресурсом для майбутнього розуміння України в Азії.
Таким чином, японсько-українські відносини демонструють, як події у світі можуть змінити сприйняття, політичні пріоритети і сприяти новим культурним та інформаційним зв’язкам. Цей досвід має вагоме значення і показує, що навіть досить віддалені країни можуть бути пов’язані глибокими історичними паралелями та спільними цінностями сучасності.
