Призначення Микити Хрущова Першим секретарем ЦК КПРС у 1953 році стало відправною точкою нової епохи в історії Радянського Союзу, що згодом отримала назву «відлига». Цей період перш за все асоціюється з десталінізацією, проведенням економічних реформ, умовним пом’якшенням тоталітарного контролю з боку КДБ, а також введенням політики «мирного співіснування» — нової міжнародної стратегії СРСР, що, серед іншого, сприяла розвитку іноземного туризму в радянському «комуністичному раю».
Однак за публічним фасадом гостинності радянського туристичного руху існувала розгалужена система спостереження і контролю, яку організовувало Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» у тісній співпраці з Комітетом державної безпеки (КДБ). Для радянського керівництва західні гості не були простими туристами, а розглядалися як своєрідна «міжконтинентальна зброя» ідеологічного супротивника. Особливий інтерес чинники КДБ проявляли до туристів українського походження, які прибували із заходу. Саме їхні особи ставали об’єктами ретельного спостереження, а деякі потрапляли в пастки спецслужб і ставали агентами.
Група африканських туристів відвідує Червону площу, Москва, 1980-ті роки. Фото: Василь Єгоров/ТАСС
«Неядерна зброя» на туристичних маршрутах
Радянське керівництво ніколи не сприймало іноземний туризм винятково як культурне явище. Західні гості зі своєю відкритою поведінкою, незвичним стилем одягу та «неортодоксальним» світоглядом спричиняли справжнє занепокоєння у партійних функціонерів. Вони добре усвідомлювали, що кожен контакт громадян СРСР з іноземцями потенційно міг розхитати ідеологічні основи системи.
Це підкреслив і секретар ЦК КПРС Леонід Ільїчов на Всесоюзній нараді з питань ідеології, висловивши таку думку про іноземний туризм:
«Винайшли нову неядерну, небалістичну, але міжконтинентальну зброю — американський туризм». [1]
Ця цитата яскраво ілюструє справжнє ставлення радянської влади до західних туристів: їх сприймали не як пересічних відвідувачів, а як носіїв ідеологічної загрози, проти якої необхідно застосовувати суворий контроль.
Туристи відпочивають перед готелем «НЛО» (1979), Ставрополь, РРФСР. Фото: Віталій Созінов/ТАСС
Просунута система спостереження
Контроль над іноземними туристами здійснював 7-й відділ 2-го управління КДБ, хоча для виконання завдань залучалися й інші підрозділи. Методи роботи постійно удосконалювалися. Логіка радянських спецслужб була простим і жорстким правилом:
«Оскільки іноземці в Радянському Союзі вважалися апріорі небезпечними шпигунами, з ними треба було працювати дуже уважно і ретельно; будь-який відхил – крок убік у полі їхньому розумінні – викликав підозри». [2]
Система тотального нагляду охоплювала всі можливі сфери: від прослуховування телефонних номерів готелів до постійного стеження на вулицях. Працівники «Інтуриста» — гіди, адміністратори готелів, офіціанти — збирали інформацію про «провокаційну» поведінку туристів, їхні слабкості, пристрасті та інтимні подробиці життя.
Будинок Управління КГБ у Львові (колишня вулиця Фелікса Джержинського, нині — вулиця Дмитра Вітовського). Тепер — управління СБУ у Львівській області.
«Оперативні ігри» спецслужб
КДБ не обмежувався лише стандартною практикою контролю, а також застосовував відомі «оперативні ігри». Одним із яскравих прикладів є операція «Бумеранг», під час якої було створено легендарну націоналістичну групу у Львові. Спецслужби, використовуючи агентів, вийшли на представників Закордонних Частин Організації українських націоналістів (ОУН) у США та Канаді. [3]
Паралельно з 1975 року розгорталася інша операція КДБ — «Міраж». Вона велася від імені легендарної групи агентами з псевдонімами «Зорін» та «Санін», які встановили контакти з представниками української діаспори за океаном. [4]
Головною метою цих маніпуляцій було підірвати довіру між дисидентами та спричинити внутрішні конфлікти серед українських організацій на еміграції.
Вербування туристів у агенти КДБ: технологія радянських спецслужб
Крім валютних надходжень і пропагандистської діяльності, розвиток іноземного туризму в Союзі служив ще одній цілі — вербуванню туристів з-за кордону, особливо вихідців з України. За підтримки «Інтуриста» КДБ активно займався рекрутингом агентів серед іноземців.
За даними довідки 5-го відділу Управління КДБ Львівської області:
- З вересня 1967 по січень 1971 року було завербовано 4 агентів з числа іноземних громадян.
- Встановлено контакти від імені КДБ із трьома особами.
- Під прикриттям підтримувалися операційні контакти з дванадцятьма іноземцями. [5]
За іншими джерелами, тільки в період 1965–1967 років було завербовано 14 агентів серед учасників зарубіжних українських організацій.
Зазвичай використовувалися такі методи вербування:
- підкуп;
- шантаж.
Видавництво «Смолоскип» у своєму посібнику «Правила доброї поведінки в поїздках за залізну завісу» відкрито попереджало українців діаспори:
«Від моменту, коли його (іноземного туриста) прізвище з’являється у списку охочих відвідати СРСР, органи КДБ починають ретельно перевіряти. Вони розглядають кожного туриста як потенційного шпигуна чи зрадника своєї країни, особу, яка зі слабкості або матеріальної жадоби може стати їхнім інформатором». [6]
Механізм працював досконало: працівники готелів і гіди «Інтуриста» збирали компромат, який згодом використовувався для шантажу «цілей». Найчастіше об’єктами маніпуляцій ставали особисте життя, романтичні стосунки, матеріальні труднощі чи таємниці минулого.
Туристичний відпочинок у санаторії “Дружба” (1985), Крим, Українська РСР. Фото: Міхал Солярск
Історія КДБ в роботі з іноземними туристами вкотре демонструє, як тоталітарна система трансформувала кожен аспект життя, навіть відпочинок і туризм, на поле жорстокої боротьби за контроль над свідомістю та долями людей. Під маскою люб’язності готелів «Інтуриста», екскурсійних маршрутів і показної гостинності приховувалася складна мережа стеження, маніпуляцій та вербування.
Сотні туристів українського походження, що мріяли побачити рідну землю та відчути зв’язок із батьківщиною, опинялися у центрі оперативних ігор КДБ, а найгірше — ставали співучасниками підривної діяльності спецслужб.
Кожна поїздка до Радянського Союзу могла радикально змінити життя людини — часом на невідворотньо гірший лад. Ця система тотального контролю ослабла лише після розпаду СРСР, але її методи, логіка й наслідки залишаються частиною сучасності. І проти цих наративів необхідно активно протистояти й сьогодні.
Продовження циклу читайте в наступних матеріалах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Неопубліковані матеріали:
- Р. Сіромський. Записано 05.02.2025 (особисте неопубліковане інтерв’ю)
Опубліковані джерела:
- Журнал «Український вісник», випуск 6, березень 1972
- Журнал «Український вісник», випуск 7-8, весна 1974
- М. Міцель. «Інтурист» у боротьбі проти «сіоністських емісарів», 2019
- Р. Сіромський. «Без права на свободу переміщення»: образ Української РСР у візіях канадських туристів (кінець 1950-х – 1960-ті роки), 2018
Електронні ресурси:
- «Інтимний спецназ. Як і для чого КДБ та розвідка вербували повій та манекенниць». The ДОКУМЕНТАЛІСТ, 2024. URL: https://youtu.be/EIZl_s_KiyE?si=rvBYiLC0eYTyYXNd
- Р. Сіромський. «Під прицілом КДБ, або іноземні туристи у Львові в 1960-1970-х роках». «Фотографії старого Львова», 2019. URL: https://photo-lviv.in.ua/pid-pryczilom-kdb-abo-inozemni-turysty-u-lvovi-v-1960-1970-h-rokah/
[1] М. Міцель. «Інтурист» у боротьбі проти «сіоністських емісарів» (с. 13), 2019
[2] Р. Сіромський. Записано 05.02.2025 (особисте неопубліковане інтерв’ю)
[3] Р. Сіромський. «Під прицілом КДБ, або іноземні туристи у Львові в 1960-1970-х роках». «Фотографії старого Львова», 2019.
[4] Р. Сіромський. Там само.
[5] Р. Сіромський. Там само.
[6] Р. Сіромський. «Без права на свободу переміщення»: образ Української РСР у візіях канадських туристів (с. 6), 2018
Читайте нас у Facebook. Підтримуйте «Український інтерес». І на оновленій землі ворога не буде! Слава Україні!
Приватбанк: 5457 0822 9082 5491
Монобанк: 4441 1144 0359 2361
PayPal: [email protected]
