Президент Польщі Карол Надровський здійснив свій перший офіційний візит до Німеччини у вівторок на тлі зростаючих побоювань щодо агресії Росії та поновлених польських вимог щодо репарацій за злочини нацистів під час Другої світової війни.
Президент Надровський був прийнятий із військовими почестями у палаці Белвю — офіційній резиденції федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра — після чого відбулася його зустріч один на один із канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом.
Одним із ключових питань для обговорення, ймовірно, стане тема репарацій. На початку цього місяця Надровський повторив вимогу Польщі про виплату військових відшкодувань від Німеччини та зазначив, що майбутнє двосторонніх відносин може залежати від врегулювання цього питання.
Нинішня ситуація підкреслює особливу важливість співпраці між Польщею й Німеччиною:
– Польща як ніколи раніше потребує підтримки Німеччини.
– Лише минулого тижня Russian безпілотники порушили польський повітряний простір.
– Виникає питання, чи не посилить вимога репарацій напругу в польсько-німецьких відносинах.
Кнут Абрагам, уповноважений німецького уряду з питань Польщі (ХДС), у розмові з «Євроньюз» заявив, що «наразі нам абсолютно не потрібне ослаблення німецько-польських відносин через дебати навколо репарацій, особливо з огляду на те, що Німеччина вважає це питання закритим». Він додав: «Окупація не може бути компенсована грошима» й не очікує ніяких суттєвих переговорів щодо репарацій під час державного візиту Надровського. Абрагам наголосив на необхідності «спільної роботи над подоланням темних сторін нашої спільної історії».
### Розділеність Польщі у питанні історичного минулого Другої світової війни
З офіційної позиції німецького уряду, юридичних підстав для виплати репарацій Польщі немає. У 1953 році польська комуністична влада, під тиском Радянського Союзу, відмовилася від усіх претензій на майбутні військові відшкодування.
Проте в польському суспільстві існує певне розділення:
– Частина населення прагне жити далі і залишити минуле позаду.
– Інші ж, апелюючи до масштабних руйнувань і втрат під час війни, продовжують вимагати репарації, іноді супроводжуючи свої заяви яскраво вираженою антинімецькою риторикою.
Петер Олівер Лоев, професор Технічного університету Дармштадта та директор Німецько-польського інституту, зауважує, що це питання перш за все носить політичний характер. За його словами: «Репарації використовуються як інструмент, щоб знову і знову ставити Німеччину у оборонну позицію та домагатися певних поступок». Він також підкреслив, що антинімецький дискурс має глибокі історичні корені, пов’язані з жорстокими злочинами, які скоювалися Німеччиною на польській території, про які у Німеччині багато чого залишається маловідомим. Водночас Лоев наголосив на необхідності «рухатися далі від історії й систематично шукати прагматичні шляхи для співпраці».
У 2022 році правляча на той час у Польщі партія «Право і справедливість» (PiS) оцінила свої втрати під час Другої світової війни внаслідок дій Німеччини приблизно у 6,2 трильйона злотих (€1,3 трильйона на той час).
### Заклики до співпраці у сфері безпеки
Кнут Абрагам запропонував «сучасне переосмислення концепції репарацій», яке могло б втілитися в практичну співпрацю у сфері безпеки. Його бачення включає:
1. Партнерство у сфері безпеки з обіцянками щодо людських ресурсів, військової допомоги та фінансової підтримки.
2. Прикладом може слугувати спільна ініціатива з охорони критичної інфраструктури в Балтійському морі.
3. Спільний захист енергетичних ліній, кабелів зв’язку й газопроводів, які виявилися вразливими.
4. Допомога Німеччини у захисті польського повітряного простору, особливо після недавніх порушень російськими безпілотниками.
Петер Лоев вважає, що співпраця в галузі безпеки має значний потенціал для розвитку, зазначаючи, що:
– Безпекова і військова культура Польщі і Німеччини потребують більш тісної інтеграції.
– Польща здебільшого орієнтується на США, а Німеччина – на НАТО та європейських партнерів.
– Краща координація можлива через спільне постачання озброєнь, участь Польщі в системах протиракетної і протидронової оборони, а також спільні інвестиції.
У той час як у останні роки польсько-німецькі відносини переживали певні труднощі, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну на початку 2022 року загроза зовнішньої агресії сприяє зближенню сусідів.
Абрагам підкреслює: «Ми є частиною спільноти спільної долі. Зовнішні загрози нас об’єднують». Лоев погоджується: «Це має зближувати обидві країни, особливо враховуючи, що Польща безпосередньо межує з Росією через Калінінградську область, де розташовані середньодальнобійні ракети, авіація, танки і війська».
Він додає, що Німеччина повинна об’єднати зусилля з Польщею для забезпечення безпеки Європи та підготовки до можливих подальших агресивних дій Росії. Також важливо, аби Німеччина прислухалася до Польщі, яка протягом десятиліть уважно стежить за російською активністю.
### Перспективи вимог щодо репарацій
Окрім питань безпеки, Абрагам бачить потенціал для поглиблення економічної співпраці:
– Польща є четвертим за розміром торговельним партнером Німеччини.
– Обсяги експорту Німеччини до Польщі перевищують експорт до Китаю.
– Це взаємовигідна співпраця, на якій слід розвиватися, не забуваючи історію.
Проте перспектива відмови Польщі від вимог репарацій залишається вкрай невизначеною. Петер Лоев дає стриману оцінку ситуації, підкреслюючи, що відмова від претензій викликала б негативну реакцію, особливо серед правоконсервативних сил у Польщі. На його думку, досягнення поступок потребує серії взаємних кроків як у сфері безпеки, так і символіки.
До пропозицій Лоева входять:
– Визнання страждань Польщі під час Другої світової війни з боку Німеччини.
– Створення в Берліні постійного польського меморіалу.
– Відкриття культурного центру для зближення і освіти польського та німецького населення щодо їх спільної історії.
– Надання компенсацій останнім живим польським жертвам війни.
Він відзначає, що «добре, що сьогодні ведеться діалог про незавершені сторінки спільного минулого».
### Подальші кроки
Петер Лоев вважає, що для подолання «пастки репарацій» потрібна політика взаємної поваги, щире визнання польського уряду і президента, а також часті консультації й координація між двома державами. Такий підхід може допомогти подолати давні суперечності та сприяти подальшій інтеграції на всіх рівнях співпраці.
