Ще на самому початку розвитку зеленої туристичної ініціативи на Вінниччині, у Барській громаді вже з’являлися перші ознаки цього напрямку завдяки кільком ентузіастам, які вірили, що село може бути джерелом інновацій та сили, а не залишатися занедбаним куточком. За два десятиліття в громаді з’явилися туристичні садиби, які відроджують традиції, а також формується туристичний маршрут Camino Podolico. Все більше мандрівників з різних регіонів України обирають Бар як важливий пункт на своїй подорожній карті.
Разом з колегами з Zolotonosha.City ми проаналізували, яким чином у двох громадах — Барській та Золотоніській — природні ресурси перетворюються на нові туристичні атракції регіону.
### Екотуризм у Золотоніській громаді
Ще кілька років тому мальовничі ліси та узбережжя Золотоніської громади були майже поза увагою туристів. Втім, нині тут набирає популярності екологічний туризм, особливо у прибережних та приозерних локаціях. Так, близько трьох років тому місцеві активісти започаткували кемпінг у селі Кропивна.
Ксенія Шклярова, координаторка кемпінгу та директорка молодіжного центру ArtProstir, розповідає про облаштування:
– «Це територія поруч з озером. У 2023 році ми обладнали душ, туалет, альтанки, лавки та гойдалки. Місцеві жителі і гості громади можуть відпочивати тут, узгодивши перебування зі старостою села.»
Кемпінгове містечко на березі Дніпра стало популярним місцем відпочинку з наметами або ж будиночками на колесах. Тут є зони для пікніків, альтанки, а також можливості для сімейного дозвілля, молодіжних зустрічей, риболовлі та прогулянок уздовж води. Тиша, чисте повітря і комфортні умови роблять цю локацію однією з найзатишніших на Золотоніщині.
Окрім інфраструктури, Ксенія додає:
– «Поруч із наметовим містечком, через дорогу, є місце для купання у спекотні дні, хоч умови там і не найзручніші. Також ми виділили дві височини, звідки відкриваються чудові краєвиди на село і чарівні заходи сонця.»
Мешканці відзначають багатство природи і те, що навіть природні труднощі тут сприймаються як частина живого організму життя — як розповідає жителька Золотоноші Ірина, у центрі села на озері можна побачити бобрів, які недавно оселилися ці.
Кропивна має ще й історичну складову: у XVII столітті вона була центром Кропивнянської сотні Переяславського полку, що згодом розрослася до полку з понад двох тисяч козаків. Сотня мала власний герб — серце, увінчане короною з хрестом. Нині місцева громада планує відновити історичну спадщину, створивши «Кропивнянську Січ» як туристично-історичний об’єкт. Кемпінг став першою ланкою цієї ініціативи, а наступними етапами будуть:
– будівництво нової церкви;
– реалізація культурних проєктів;
– посилення екотуристичного потенціалу громади.
Поблизу кемпінгу регулярно проходять традиційні змагання з рибальства, збираючи учасників із різних куточків області.
#### Відсутність сталості у туристичних ініціативах
Попри позитивні здобутки, в громаді досі існує проблема з нестачею інформаційних вказівників та можливостей для проживання безпосередньо в селі.
Унікальним туристичним об’єктом Золотоніщини є Хвилів Дуб у селі Хвильово-Сорочин. Дерево заввишки 35 метрів і має таку ж площу крони. Його вік становить близько 400 років, а навколо нього плетуться легенди про те, що козаки нібито ховалися в його дуплах або приховали там свої скарби. Біля дуба розміщена інформаційна табличка з основними відомостями. Екскурсії тут можуть проводити місцеві жителі, які також регулярно організовують толоки для підтримки території в належному стані. Вони не лише доглядають за дубом, а й пропонують гостям традиційні місцеві страви, співають автентичні пісні та знайомлять з особливостями сільського побуту.
—
### Досвід Барської громади у розвитку екомаршрутів
У Барській громаді також активно розвивається екотуризм: з’являється дедалі більше туристичних садиб. Найпершою стала садиба «Подільська родина» у селі Гайове, яка практично започаткувала напрямок зеленого туризму на Вінниччині. Тут відкриті майстерні хлібопечення, світлиця з великою колекцією старожитностей і виробів, кузня, де господарі до війни демонстрували ковальське мистецтво, а також простір для майстер-класів. Територія доглянута — акуратний сад, завжди підстрижена трава, облаштований курник з декоративними птахами, розфарбована хата та ворота.
В історії появи садиби разом із ідеями варто відзначити велику роль кредитних ресурсів, оскільки на той час подібного досвіду у Вінницькій області не було.
На початку 2000-х колишня вчителька фізики і математики Оксана Бас, переглянувши телепрограми про розвиток зеленого туризму в Україні, почала досліджувати ситуацію у Вінницькій області. Тоді освітлення цього напрямку було нерозвиненим, адже Вінниччина була фактично туристичною «білою плямою». Вона отримала пропозицію від Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму створити осередок у регіоні.
У 2000 році вона зареєструвала громадську організацію в Барському районі, а у 2003 році — осередок Спілки у Вінницькій області. Згодом була організована низка поїздок за кордон для вивчення туристичного досвіду, переважно до Польщі. У 2004 році Оксана провела цілий місяць у США, де детально вивчала американську модель зеленого туризму. Саме там вона усвідомила необхідність купити сільський будинок, адже нерухомість була доступною через масове переселення мешканців.
У 2007 році, взявши 13-річний кредит, сім’я придбала у селі Гайове нерухомість, яка спочатку була «критою коробкою». Пройшли роки ремонту, у якому активно брав участь чоловік Оксани Василь Бас, який нині захищає Україну.
– «Тоді всі вважали нас дивними, — згадує Оксана, — адже починали з ідеї і кредиту, коли такого досвіду в області ще не було.»
Паралельно велися роботи з формування туристичного потенціалу: садибу включили до туристичного каталогу, почали створювати майстер-класи для гостей. Один із перших – макет корови з рожевою рукавичкою, куди наливали молоко – згодом став постійним атракціоном для дітей. У програму додали:
– ліплення з глини;
– виготовлення жайворонків із тіста;
– плетіння ляльок-мотанок із кукурудзяного листя;
– приготування вареників та домашньої ковбаси.
У садибі облаштовано дитячий майданчик, показано вирощування овочів і фруктів, є можливість розміщення наметів у просторому саду. На подвір’ї стоїть дерев’яна скульптура «Хлопчик-Мізинчик» майстра Володимира Зайця — найменша металева скульптура України, зареєстрована у Книзі рекордів. За легендою, якщо потерти скульптуру по спині і загадати країну, мрія обов’язково здійсниться.
Оксана досліджує історію місцевості і знається на численних легендах, частину з яких вона зізнається, сама вигадавала для створення особливої атмосфери. Серед традиційних страв велику роль відіграють «голубці часів Бони Сфорци» з рису та ребер — їх господиня готує власноруч у печі. Садиба приймає не лише дітей, а й різноманітні делегації, як українські, так і міжнародні, пропонуючи гостям велику кількість активностей для різних вікових груп та інтересів.
Один із відгуків відвідувачів Світлани з Вінниці характеризує садибу так:
– «Захоплююся Оксаною, яка зберігає українські традиції та культурну спадщину. Тут є що побачити, цікаві майстер-класи — й упевнена, що сюди варто приїхати кожному.»
Ще одна гостя, Раїса Голюс, ділиться враженнями від майстер-класів із ліплення жайворонка з тіста:
– «Діти тішилися, а пані Оксана, стоячи біля печі, розповідала, як тихенько загадати заповітне бажання, а потім забрати хлібчик додому. У світлиці багато старовинного посуду, збіжжя, оберегів із кукурудзи, а також іграшок, зроблених руками місцевих жінок.»
До садиби часто приходять і мандрівники, які проходять туристичний маршрут Camino Podolico. Хоча офіційно садиба не входить до маршруту через віддалення, туристи, особливо велосипедисти, знаходять її через Google-карти. Тут можна розмістити намет, заночувати у приміщенні та залишити велосипеди.
#### Туристичний маршрут Camino Podolico
Camino Podolico — це культурно-пізнавальний і екологічний маршрут, що пролягатиме з Вінниці до Кам’янця-Подільського через Бар за зразком європейських Шляхів Святого Якова (Camino de Santiago). Ініціатива була започаткована Барською міською радою у партнерстві з Вінницькою міською радою та кількома територіальними громадами Вінницької та Хмельницької областей улітку 2021 року. Перші мандрівники вже протестували трасу, офіційний старт планували на 2022 рік, проте через повномасштабне військове вторгнення дату довелося відкласти. Згодом, щойно сталася можливість, маршрут знову відновили.
Основні характеристики маршруту:
– Загальна довжина — понад 250 км;
– Маршрут проходить через 14 локацій Вінницької та Хмельницької областей;
– Оптимальна тривалість проходження — 14-16 днів пішки або на велосипеді;
– Кожні 20-30 км передбачені пункти відпочинку з харчуванням і ночівлею.
Людмила Власова, головна спеціалістка відділу культури, молоді та спорту Барської міської ради, відзначає:
– «Camino Podolico — це не просто шлях. Для багатьох це можливість духовного відновлення і заново відчути свою землю.»
На офіційному сайті маршруту доступний електронний трек, а кожен мандрівник отримує паспорт пілігрима із відмітками та сертифікат про проходження маршруту.
У червні 2023 року Camino Podolico приєднали до Європейської федерації Шляху Святого Якова під час Генеральної Асамблеї у місті Потес, Іспанія. У травні 2024 року маршрут офіційно став частиною європейської культурної мережі Camino de Santiago.
У Барі працює туристично-промоційний центр на базі публічної бібліотеки, де відвідувачі можуть отримати паспорти пілігрима, зробити відмітки про пройдений шлях та здобути сертифікат. Саме звідси багато мандрівників починають свою подорож до Кам’янця-Подільського.
Статистика за період 2021–2025 років свідчить, що маршрут пройшли 729 туристів з України, Польщі, Чехії та Німеччини, з яких у 2025-му — 439 осіб. З них 214 отримали сертифікати за проходження маршруту від Вінниці до Бару, а 50 — паспорти пілігрима, починаючи подорож зі старту у Барі.
Пілігрими під час подорожі цим шляхом мають змогу насолодитися красою Поділля, його унікальними ландшафтами та архітектурою, ознайомитися з історико-культурною спадщиною краю, а також отримати духовне оновлення. Деякі навіть поєднують мандрівку з благодійною діяльністю, зокрема збором коштів на підтримку Збройних сил України.
Паралельно місцеві жителі поступово розвивають власні туристичні садиби, облаштовують кемпінгові зони, пропонують автентичну подільську кухню, збирають місцеві легенди й історії, формуючи єдину екотуристичну екосистему у громаді.
### Зелена садиба «БарВінОк»
Серед активних учасників розвитку екотуризму у Барській громаді вирізняється родина гончарів — Максим та Тетяна Біньковські. Вони не лише відроджують традиційне барське гончарське ремесло, а й навчають цьому всіх охочих.
Родина мешкає у селі Гармаки, де облаштували садибу зеленого туризму «БарВінОк». В межах садиби є майстерня, де проводяться заняття з гончарства, розташований город та пасіка, а також простора, затишна територія для відпочинку на природі. У теплий період року гості можуть проводити тут кілька днів: спостерігати за створенням керамічних виробів, насолоджуватися навколишніми пейзажами і навіть заночувати у наметах.
Біньковські активно проводять майстер-класи на виїзді — під час виставок, фестивалів, ярмарків — де знайомлять широку аудиторію з традиціями місцевого гончарства. Особливо активно до роботи залучають дітей, серед яких донька Анастасія, яка вже має власні творчі проєкти, наприклад, підсвічник у формі привида — один із хітів серед відвідувачів.
Максим розповідає:
– «Глина — це магічний матеріал, з якого кожна людина може створити щось унікальне, проявити власний стиль і фантазію. Наші предки називали це “гонити чари”. Ми передаємо ці стародавні знання дітям і розповідаємо людям про барську кераміку — великий центр гончарської майстерності на Поділлі у минулому.»
Робота з глиною має не тільки творчий, а й терапевтичний ефект:
– «Глина — це фактично земля. Вона заспокоює, розслабляє, допомагає зняти стрес. Ми займалися з дітьми та дорослими, які приїхали з прифронтових зон, і помічали, що вже після кількох годин на гончарному крузі люди змінюються — усміхаються і розслабляються.»
Нині гончарі закуповують глину у літинських майстрів, однак планують організувати виїзди із гостями на кар’єр для власноручного здобуття матеріалу та ознайомлення з його тривалим процесом підготовки.
У садибі доступні програми для всіх вікових груп:
– робота за гончарним кругом;
– ручне ліплення свищиків і посуду;
– розпис готових виробів;
– демонстрація повного циклу від сирої глини до випаленої і декорованої продукції.
У майстерні зберігаються сотні виробів — готових і у процесі обробки.
Родина Біньковських походить з творчих династій, де завжди цінували ручну працю, музику та ремесла. Вони не просто популяризують мистецтво гончарства, а й відроджують колишню барську керамічну школу, яка колись мала широке визнання по всьому Поділлю.
—
Досвід громад Золотоніської та Барської свідчить: навіть за відсутності великих інвестицій можливо створити привабливий туристичний напрямок. Для цього необхідні спільні зусилля мешканців, ефективне використання природних і культурно-історичних ресурсів, а також активне залучення громадськості.
Матеріал підготовлений у співавторстві журналісток Ірини Рудик-Малої (Редакція БарNews.City) та Вікторії Горобець і Інни Грекало (Редакція Золотоноша.City).
