Після того як Кремль відмовився припинити вогонь, а запланований саміт між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним у Будапешті було скасовано, журналісти стали дедалі частіше прогнозувати тривалий і виснажливий характер війни Росії проти України. Про це детально розповідає видання The Wall Street Journal у статті Ярослава Трофімова, який наводить такі ключові моменти.
За словами автора, якщо президент України Володимир Зеленський прийме умови Путіна щодо відведення контролю над стратегічно важливими містами на сході Донецької області в обмін на припинення вогню – що навряд чи буде тривалим, він ризикує стикнутися з внутрішніми протестами. Водночас у статті підкреслюється, що через зміну характеру бойових дій, зокрема активне використання дронів, жодна зі сторін не зможе встановити контроль над значними територіями.
Цитуючи колишнього високопосадовця адміністрації Зеленського, Трофімов зазначає, що війна, ймовірно, триватиме багато років, оскільки обидві сторони мають ресурси для продовження боротьби. У підсумку конфлікт може закінчитися або повним крахом Російської Федерації, або втратою незалежності України.
У статті також наголошується, що у січні 2026 року повномасштабний російсько-український конфлікт перевищить за тривалістю Велику Вітчизняну війну Радянського Союзу проти нацистської Німеччини. Це важливий психологічний рубіж, оскільки російський диктатор прагне препарувати війну проти України як «повторення» війни проти нацистів.
Водночас поступ окупаційних військ РФ є надзвичайно повільним — з листопада 2022 року Росія здобула під свій контроль лише близько 1% території України, заплативши за це понад мільйон втрат серед солдатів, включно із загиблими та пораненими.
Основні зміни в характері війни зумовлені розвитком української індустрії далекобійних безпілотників, які стрімко змінюють баланс сил. Як зазначає колишній командувач армії США в Європі, генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес, колись велич Росії полягала в її масштабах, що дозволяло просто «поглинати» військові удари. Зараз, коли Україна має можливість глибоко проникати на територію РФ та вражати різноманітні об’єкти інфраструктури, ця необмеженість перетворилася на вразливість.
Важливідеталі такої вразливості:
– Жодна система протиповітряної оборони неспроможна захистити всі потенційні цілі.
– Особливу загрозу для Росії становить її нафтогазова промисловість — основне джерело доходів путінського режиму.
– За оцінками регіонального аналітика нафтової галузі Erste Group у Будапешті Тамаша Плетсера, західні регіони Росії містять від 25 до 30 «надзвичайно чутливих точок», ураження яких загрожує існуванню режиму.
Натомість Росія продовжує завдавати ударів по інфраструктурі України, особливо електромережам. В умовах, що склалися, основні цілі Кремля залишаються незмінними: встановлення маріонеткового режиму в Києві та анексія значних територій країни.
Цього тижня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров категорично відкинув пропозиції припинення вогню на умовах Москви, аргументуючи це тим, що такі домовленості нібито залишать «величезну частину України під владою нацистського режиму».
Водночас Вольфганг Ішингер, голова Мюнхенської конференції з безпеки та колишній посол Німеччини у Вашингтоні, в інтерв’ю WSJ зауважив, що завершення війни без досягнення головних цілей є політично ризикованим для Путіна. Він підкреслив:
– Відмова від війни або прийняття припинення вогню є морально складним кроком для особи, що розв’язала конфлікт із багатьма втратами.
– Той, хто розпочав війну, повинен враховувати, які реакції будуть від матерів загиблих.
Ішингер також прогнозує, що тривалість війни лише посилить реакцію проти Кремля, у той час як російський економіст Костянтин Сонін, нині професор Школи державної політики Чиказького університету, зазначив:
– Експерти досі очікують політичного колапсу РФ за моделлю Німеччини 1918 року — після війни, хоча тоді на її території не було іноземного ворога.
– Такий колапс наразі ще не відбувся, але у історії подібні процеси рано чи пізно мають місце.
Економічну ситуацію Росії аналізує й дослідниця Центру Карнегі Росія і Євразія в Берліні Олександра Прокопенко, яка до 2022 року була радницею Центрального банку РФ. За її словами, на даний момент російська економіка демонструє відносну стійкість, проте ця тенденція не може тривати вічно. Вона підкреслила:
– Росії не бракує фінансових ресурсів, однак традиційні механізми фінансування— податки, скорочення витрат — вже неефективні.
– Країна втрачає можливість підтримувати ілюзію стабільності.
Водночас можливі подальші шляхи розвитку ситуації включають:
1. Посилення емісії грошей із ризиком зростання інфляції.
2. Радикальне скорочення соціальних програм.
3. Заміна добровільного набору в збройні формування на примусову мобілізацію.
Ці фактори можуть стати каталізаторами внутрішніх заворушень у Росії.
Таким чином, поточний воєнний конфлікт, економічні виклики та суспільно-політичні наслідки для обох сторін залежать від багатьох складових, що продовжують стрімко змінюватися на фоні затяжної війни.
