Я корінна киянка, і для мене Андріївський узвіз — це не просто вулиця, а музей-вулиця. Це моя улюблена вулиця мого дитинства, де мені дуже подобалося дивитися на картини у вуличних художників і ловила запах кави, змішаний із фарбами. Щороку саме тут я відчуваю справжній подих старого Києва. І коли приходить 6 вересня, день народження узвозу, мені здається, що святкує все місто.
Історія вулиці, яка знає тисячі історій
Андріївський узвіз з’явився ще в часи Київської Русі як дорога, що з’єднувала Верхнє місто з Подолом. Згодом його перебудовували, розширювали, вимощували каменем. Назву він отримав на честь Андріївської церкви, яка стала справжньою окрасою Києва. І кожен камінчик цієї дороги ніби пам’ятає кроки тисяч людей — від князів до ремісників.
Особливою славою користувалися будинки на узвозі. «Замок Річарда» став легендою київської архітектури й довгі роки був місцем, овіяним таємницями, привидами та романтикою. А поруч стоїть Будинок Сикорського, де жила відома київська родина винахідників. Саме тут творив Ігор Сикорський, майбутній конструктор перших гелікоптерів і літаків. Такі споруди нагадують, що узвіз був не лише торговою артерією, а й осередком таланту та новаторства.
Мені подобається називати його київським Монмартром. Тут постійно можна зустріти художників, музикантів, відомих людей. Скільки разів я йшла цією вулицею й завмирала від акордів гітари чи співу саксофона. Тут немає пафосу — лише щирість і творчість. Узвіз — це завжди діалог між мистецтвом і людьми.
День народження Андріївського узвозу відзначають не один рік. І щоразу свято стає яскравішим. Цього року 6 вересня починається зі спортивної ноти — забіг «За Мир». Він символічний, тлому що люди різного віку біжать однією дорогою, відчуваючи спільність і силу. А далі все вибухає музикою та танцями.
Я обожнюю блукати поміж розкладок художників. Кожна картина має свою історію. Тут можна знайти авторську кераміку, вишивку, вироби зі скла й дерева. Відчуваєш, що всі ці речі зроблені з любов’ю. І саме у святкові дні узвіз перетворюється на величезну галерею під відкритим небом.
Андріївська церква як символ
Не можна оминути Андріївську церкву, яку побудував Бартоломео Растреллі в стилі бароко. Вона височіє над узвозом, немов охороняє його. Для мене це не просто архітектурна перлина, а символ духовності й сили Києва. А який прекрасний Київ можна побачити з огодядового майданчика цієї церкви. Коли у вересні навколо святкування, храм додає події особливого відчуття величі.
Люди, що роблять свято живим
Свято не було б таким теплим без самих киян і гостей. Атмосфера тут легка – незнайомі люди вітаються, діляться враженнями, разом танцюють під музику, назначають побачення. Це відчуття єдності змушує знову і знову приходити на Андріївський узвіз у його день народження.
Я вірю, що такі події зміцнюють нашу культуру. Вони не дають забути історію, але й показують, що Київ живий і сучасний. Для туристів — це знайомство з душею міста. Для нас, киян, — можливість знову відчути гордість за свою столицю.
Коли йду узвозом у його день народження, у мене завжди мурахи по шкірі. Це схоже на зустріч із давнім другом, який зберігає секрети, але завжди радий бачити тебе. Я знаю: що б не відбувалось у світі, Андріївський узвіз завжди буде місцем, де відчуваєш — ти вдома.
