У лютому 2020-го театр Франка показував «Самотню леді» усоте. Головну роль грала жінка, якій виповнилося 92. Не епізод, не вихід на поклон — повноцінна головна роль у виставі, яку до того ж переписали під її власне життя.
Галина Яблонська померла 14 вересня 2026 року. Їй було 98, вона пішла на 99-му році життя після важкої хвороби. Про смерть народної артистки України повідомив театрознавець Василь Неволов.
Перша роль — у 1936 році
Народилася вона 2 січня 1928 року в Умані, у родині, тісно пов’язаній із театром.
Вісім років — і вже сцена Вінницького театру, роль Топсі у «Хатині дядечка Тома». Далі не було ані паузи, ані вибору іншого шляху.
Потім — Проскурів, Кам’янець-Подільський, Могилів-Подільський, Дніпропетровськ. А в 1951-му Київ, театр Франка, де вона залишиться на понад сім десятиліть.
Тут вона була ученицею Амвросія Бучми. Застала сцену часів Наталії Ужвій і Гната Юри. Пережила в професії зміну кількох акторських поколінь і залишилася працювати з тими, хто народився, коли її кар’єра вже тривала півстоліття.
Рекорд, який довелося зафіксувати офіційно
Національний реєстр рекордів України вніс її досягнення у 2016-му — найдовший період сценічної діяльності серед акторок. Вісімдесят три роки на той момент.
У театрі Франка її називали старійшиною трупи, і це не було ввічливою формулою. Виходити до глядача Яблонська перестала лише за два роки до смерті.
Ролей набралося на десятки. «Безталанна», «Назар Стодоля», «Маруся Богуславка», «Кайдашева сім’я», «Шельменко-денщик» — і це тільки те, що згадують найчастіше.
Вистава, яку переписали під неї
П’єсу Ігоря Афанасьєва писали не для конкретної акторки. Але поки готували постановку, текст суттєво переробили — і роль Олесі Богданівни перетворилася майже на автобіографію.
На сцені були справжні костюми Яблонської. Її фотографії. Реквізит із вистав, де вона грала колись. У текст вставили фрагменти монологів героїнь, які багато для неї значили.
Глядач дивився на вигадану літню акторку і одночасно на реальне життя тієї, хто цю акторку грає. Межа зникала.
За цю роль вона отримала мистецьку премію «Київ» імені Амвросія Бучми, а того ж 2016-го — відзнаку за найкращу жіночу роль на фестивалі Homo Ludens. У 88 років.
Не тільки театр
З державних відзнак у неї були звання народної артистки України та орден княгині Ольги всіх трьох ступенів. З мистецьких, крім премії імені Бучми, — премія імені Марії Заньковецької і низка фестивальних нагород.
Паралельно вона працювала на радіо й телебаченні, займалася громадськими та культурними проєктами, створила Героїчний театр «Пам’ять».
Її шлях на сцені почався ще до Другої світової війни і тривав у XXI столітті. Таких біографій в українському театрі більше немає.
