Колишній менеджер Еліни Світоліної та збірної України Всеволод Кевлич розповів про український тенісний проєкт у Великій Британії, який стартував на початку 2023 року. Ми зустріли його на Вімблдоні, де він вже понад два з половиною роки впроваджує нестандартний експеримент у передмісті Лондона, спрямований на підтримку українських тенісисток.
Початок проєкту та його ідея
Ідея проєкту належить британському інвестору Харальду Біндеру, власнику галереї в Україні, який із початком війни висловив бажання допомогти українським спортсменкам у тенісі. Він зобов’язався виділяти до 100 тисяч фунтів стерлінгів щороку протягом п’яти років. Сам Харальд є активним гравцем у теніс і отримував тренування від одного з найвідоміших британських коучів, Чарльза Олвуда.
Пізніше Харальд знайшов Мартіна Лі, колишнього професійного тенісиста ATP та співзасновника тенісної академії «Дельгадо і Лі» разом із сім’єю Дельгадо. Відомо, що Джеймі Дельгадо є тренером таких зірок, як Енді Маррей та Григор Дімітров. На початку весни 2022 року до проєкту долучився й Сергій Стаховський, однак співпраця з ним не увінчалась успіхом. У травні 2022 року, під час планування поїздки до Англії, Кевлич провів перший Zoom-зв’язок з Мартіном Лі, де детально виклав концепцію проєкту, спрямовану не лише на підтримку окремих гравців, а на створення системи допомоги, що могла б у перспективі відкривати можливості для інших спортсменок.
Ідея була схвалена меценатом, зважаючи як на планування цілей і видатків, так і на зобов’язання спортсменок – учасниць проєкту.
Перші кроки та відбір гравців
Першою задачею стало проведення відбору серед тенісисток:
- За порадою Мартіна Лі було вирішено не обирати спортсменів на основі особистих рекомендацій, а провести тестування;
- Відбір тривав через два дводенні тренувальні табори, які відбулися на початку жовтня та на початку листопада 2022 року;
- Через похорон королеви Єлизавети затримувалася видача віз для учасників;
- Спочатку на тренуваннях було шість гравців, після чого команда тренерів відокремила чотири тенісистки для подальшої роботи.
Вік відібраних дівчат становив від 13 до 15 років – наразі в проєкті залишилися двоє.
Фінансові умови та умови контрактів
Підписаними були інвестиційні договори, згідно з якими батьки спортсменок зобов’язуються повертати інвестору визначений відсоток з призових доходів, якщо їхні дочки піднімуться до першої трьохсотні світового рейтингу. До досягнення цього рівня фінансові відрахування не робляться.
Всеволод Кевлич навів приклад: якби на подібних умовах з ним і Юрієм Сапроновим був контракт із Еліною Світоліною, їхня частка за п’ять років найактивнішої кар’єри принесла б 3–4 мільйони доларів. Це високоризикова інвестиція, оскільки суми, які заробляють тенісисти, є непередбачуваними. Водночас, гравець топ-100 зазвичай отримує близько 600–700 тисяч доларів на рік, тому від 30% його доходів інвестор може отримати близько мільйона за п’ять років, при початкових інвестиціях у діапазоні 350–400 тисяч.
Після півтора року проєкту з чотирьох дівчат лишилися лише двоє – одна спортсменка покинула проєкт за власним бажанням, інша проявила недостатній рівень професіоналізму, незважаючи на наявність таланту.
Потенціал та очікування від двох тенісисток
Залишилися спортсменки:
- Анастасія Сорська, 17 років. Розпочинала з рейтингу ITF у другій тисячі, наразі займає 270-й рядок, і є надія, що протягом року зможе піднятися до топ-150 та брати участь у основній сітці юніорських турнірів Великого шолома. Уже дебютувала у кваліфікації Вімблдону, хоча і невдало, проте цей досвід важливий;
- Катерина Чуєшова, 15 років (у серпні їй виповниться 16). Займає 517-е місце, поступово просувається вгору за графіком, можливо, навіть випереджаючи Анастасію, і має завершити рік у межах третьої сотні світового рейтингу.
Щодо інших потенційних учасників:
- Проєкт орієнтований на тих гравців, які самостійно проявляють інтерес;
- Декілька претендентів та представників Федерації тенісу України зверталися за фінансовою підтримкою, проте відмовлялись приймати запропоновані умови.
Організація, побут і витрати
- Академія «Дельгадо і Лі» розташована приблизно за 20 миль від аеропорту Хітроу і трохи далі від центра Лондона;
- Спортсменки проживають у кампусах, а тренуються на кортах Національного спортивного центру, які орендує академія;
- Харчування організоване в цьому центрі;
- Освіта ведеться дистанційно через онлайн-платформи, оскільки організувати навчання в британських школах виявилося складним.
Вартість утримання однієї тенісистки становить приблизно 50 тисяч фунтів за рік, враховуючи тренування, проживання, харчування та поїздки на турніри.
Спочатку інвестор розраховував, що 100 тисяч фунтів буде достатньо для підтримки чотирьох спортсменок, але практика показала протилежне. Зараз розглядається варіант підписання контрактів на додаткові інвестиції.
Кадрові питання
Серед потенційних новачків проєкту був, зокрема, Микита Білозерцев, юніор, який пройшов кваліфікацію в основний турнір Вімблдону. Він тренувався в академії з тренером Чарльзом Олвудом, стосунки між ними були доволі позитивними. Проте минулого квітня Микита відмовився підписувати інвестиційний контракт через те, що керуючі ним очікували отримати грошові кошти безпосередньо у руки, а не інвестиції у розвиток. Після річної паузи Микита має чудові результати в нинішньому сезоні.
Порівняння британського та українського підходів
Всеволод Кевлич зазначає, що основна відмінність між британськими та українськими гравцями полягає в рівні підготовки й дисципліні:
- Британські тенісисти добре навчені і готові коригувати свою гру відповідно до рахунку в матчі, а також з урахуванням змін погодних умов і тактики суперника;
- Цьому можна навчитись і українських спортсменок, і на це робиться особливий акцент у проєкті.
В подальшому планується залучати найкращих українських тенісистів, а також нових інвесторів.
Страхування ризиків і перспектива розвитку
Контракти містять положення, за якими інвестор має право завершити співпрацю у разі відсутності перспектив. Вже була припинена робота з однією тенісисткою, і вона не має перед інвестором жодних фінансових зобов’язань.
Харальд Біндер гарантував фінансування проєкту на п’ять років, після чого буде оцінено подальші можливості співпраці.
Під час військового конфлікту багато українських дітей виїхали до Європи, і це може призвести до національного прориву у різних видах спорту, включно із тенісом, через доступ до більш розвинених технологій та методик тренувань. Однак залишається багато складнощів, пов’язаних із перебуванням далеко від дому, родини і необхідністю мати стабільне оточення.
Натуралізація гравців та специфіка британського тенісу
Про спроби натуралізації українських тенісистів у Великій Британії не йдеться. Тамтешні федерації категорично проти співпраці з гравцями, які потенційно можуть змінити громадянство, вважаючи це неприйнятним.
Інтерв’ю провів Максим Розенко, журналіст «Чемпіона» у Лондоні.
