«Мамо, я не хочу помирати», — кричав мій брат. Віка, учениця дев’ятого класу з Хмельницької області, прокинулася серед ночі не від звуку будильника, а від вибуху та дзвону розбитого скла.
Вона одразу вибігла у коридор і намагалася зберігати спокій, хоча напруга, страх і паніка були надзвичайно сильними. У цій критичній ситуації дівчина переживала:
– жах перед невизначеністю;
– сильне хвилювання за безпеку близьких;
– страх перед майбутнім.
Цей спогад ілюструє масштаб емоційного та психологічного тиску, який зазнають мирні мешканці під час бойових дій.