У Луцьку відбувся захід вшанування пам’яті медичних працівників, які загинули в ході російсько-української війни, виконуючи свої професійні обов’язки. Урочистість відбулася 10 липня у Волинській богословській академії.
Начальник обласного управління охорони здоров’я Юрій Легкодух повідомив Суспільному, що під час повномасштабної воєнної агресії загинули сім лікарів, яких мобілізували з медичних установ Волинської області.
У приміщенні академії розмістили банери з дванадцятьма фотографіями військових медиків, які надавали допомогу пораненим у зоні бойових дій. Серед загиблих вшанували пам’ять таких медичних працівників:
1. Сергій Власюк;
2. Олексій Воробець;
3. Олександр Гнатюк;
4. Петро Гаражджук;
5. Юрій Громик;
6. Олександр Ковч;
7. Артем Вакулінський;
8. Олександр Сивий;
9. Роман Ткач;
10. Юрій Янюк;
11. Віктор Кривцун;
12. Валим Сілаєв.
Особливу увагу приділили 45-річному хірургу Олександру Ковчу, який загинув 26 липня 2024 року на Херсонщині. Його батько Петро Ковч розповів, що син провів майже два роки на передових позиціях. Вперше він вирушив на ротацію ще у 2025 році, у період антитерористичної операції. Родом Олександр із села Щедрогір Ратнівського району, закінчив Івано-Франківську медичну академію й працював у Ратному.
Петро Ковч зазначив:
> «Він був хірургом і закінчив лікувальну справу. Служив за два кілометри від передової, надавав допомогу пораненим. Хлопці були у їхній хаті, куди привезли обід. Вони всі вийшли пообідати, і одразу накрило чотирьох медиків».
29-річний військовослужбовець Роман Ткач загинув 25 лютого 2025 року в результаті артилерійського обстрілу біля населеного пункту Щербинівка в Донецькій області. Його мама Наталія розповіла, що Роман був старшим бойовим медиком роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону.
За словами матері, він закінчив дев’ять класів, після чого продовжив навчання у медичному коледжі. Після здобуття освіти підписав контракт з військовим госпіталем і протягом трьох років працював анестезіологом. Від початку повномасштабної війни, не очікуючи повістки, добровільно пішов на службу. Рік перебував на білоруському кордоні, а два роки — у Донецькому напрямку. У нього залишилася 4-річна донька.
Наталія Ткач пригадує:
> «Ми просили його перевестися ближче, але він відповідав: “Тут є кому працювати, а там нема”. Він сам їздив на позиції, забираючи хлопців — поранених і загиблих. Казав: “Ніхто не хотів їхати, хлопців треба забирати, щоб похоронити вдома”.»
Ще один загиблий — Сергій Власюк, який працював водієм першої медико-санітарної допомоги у Нововолинську. Його мама Ольга розповіла, що Сергій добровільно пішов воювати. Він був помічником гранатометника, мав аптечку, допомагав з перев’язками пораненим. Помер під час артобстрілу 19 липня 2022 року, на початку війни.
Ольга Власюк згадує:
> «Він був помічником гранатометника, мав аптечку, робив перев’язки. Загинув під час артобстрілу ще на початку війни, три роки минуло, але біль залишиться назавжди.»
Юрій Легкодух додав, що з початку повномасштабного вторгнення на Волині до лав Збройних Сил України мобілізували 137 медичних працівників, з яких семеро загинули, виконуючи свій професійний обов’язок.
Інформацію про найактуальніші Новини можна отримувати, підписавшись на канали Суспільне Луцьк у Telegram, Viber та WhatsApp.
