Масштабні атаки, інновації та сучасна війна на виснаження

Українсько-російський конфлікт часто характеризують як технологічну революцію і період зміни парадигми ведення бойових дій. Військові експерти з усього світу вивчають кожен технологічний прорив, що відбувається на українських фронтах.

Для українців, від рядового солдата на передовій, який відстежує різноманітні російські безпілотні літальні апарати, до мешканців Києва, Луцька чи Чернівців, які стикаються з інтенсивними атаками сотень ударних дронів і ракет вночі, ці технологічні трансформації вимагають постійного пристосування та зміни стратегій виживання в повсякденному житті.

У період динамічних і смертельних змін надзвичайно важливо зберігати здатність аналізувати ситуацію не лише в побутовому вимірі, але й користуватися загальним оглядом ("helicopter view"), щоб усвідомити поточний стан справ і додивитися на перспективи розвитку подій на стратегічному рівні.

Посол України в Лондоні, колишній головнокомандувач Збройних сил Валерій Залужний – один із найкраще підготовлених фахівців у світі, здатних глибоко осмислити зміни в сучасній війні та передбачити, як ця технологічна війна на виснаження вплине на подальший хід історії. Українська правда пропонує ознайомитися з уривком із передмови, яку Залужний написав восени 2024 року для книги журналіста Романа Романюка «Чим воюватимуть у Третій світовій». Незважаючи на деяку хронологічну віддаленість, текст вражає жахливою точністю прогнозів, повністю відповідаючи сучасним складним реаліям війни на фронті та в глибокому тилу.

Технології нової війни на виснаження

Історично, з 1917 року до початку 1970-х технічні засоби оборони та наступу перебували в паритеті. Це означає, що дієвість наступальних операцій забезпечувалася переважно за рахунок зосередження сил або ефективної організації їхнього застосування. Ефективність наступу в ті часи визначалася пошуком більш досконалих тактичних і оперативних методів (наприклад, доктрина «бліцкриг» у Другій світовій війні) або накопиченням значної кількості ударних сил на вузьких ділянках фронту.

Зміни настали у 1970-х роках із появою високоточних озброєнь і керованих боєприпасів. Високоточною зброєю стали протиповітряні системи, протитанкові керовані ракети, крилаті ракети типу «повітря-повітря», «земля-повітря» і «земля-земля». Вони повністю трансформували парадигму війни. За допомогою потужних радіоелектронних засобів розвідки літаки могли утримувати ворога на відстані понад 100 км, а перевага у повітрі залежала від потужності радарів та характеристик літального апарату. Як приклад – операція «Буря в пустелі» 1991 року у Перській затоці.

Стратегічно значним проривом стала революція у сфері супутникових технологій, зокрема впровадження дистанційного зондування Землі, глобальної навігаційної системи GPS та супутникового зв’язку. Інтеграція супутникового зв’язку до військових комунікацій спричинила появу систем ситуаційної обізнаності і доктрини C4ISR. Цей технологічний прорив розширив рамки класичних військових доктрин XX століття. З’явився принцип, що з мінімальними витратами можна нанести максимальну воєнну і матеріальну шкоду противнику в обороні чи наступі. Водночас, високоточна зброя не віддавала перевагу ані обороні, ані наступу, оскільки технічно застосовувалась із рівною ефективністю в обох видах бойових дій.

Проте високоточна зброя виявила нову залежність – ефективність війни стала прямо пов’язана насамперед із науково-технічним потенціалом. Водночас, як і в Другій світовій війні, перевага визначалася також якістю підготовки військових підрозділів та майстерністю застосування тактики.

Російсько-український конфлікт 2022 року розпочався саме в цьому технологічному циклі – війні високоточної зброї. Уже нині можна стверджувати, що Україні вдалося бути більш дієвою, перш за все завдяки високому рівню організації, тактичній майстерності та технологічній підтримці від партнерів.

Зокрема:

• протитанкові ракетні комплекси типу FGM-148 Javelin, NLAW та «Стугна-П» стали ефективними засобами знищення бронетехніки;
• переносні зенітно-ракетні комплекси FIM-92 Stinger та «Ігла» закрили небо від ворожої авіації;
• протикорабельні ракети Р-360 «Нептун» знищили флагман Чорноморського флоту РФ;
• реактивні системи залпового вогню M142 HIMARS дозволили руйнувати логістичні ланцюги ворога, сприяючи успішним операціям із квітня до листопада 2022 року, незважаючи на чисельну перевагу противника.

Наприкінці 2022 року цей історично-технологічний цикл завершився, і з 2023 року війна перейшла у стан, схожий на патову ситуацію часів Першої світової війни. Цьому сприяли, принаймні, два технологічні фактори:

1. Стрімкий розвиток засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), що заблокував ефективність більшості керованих боєприпасів.
2. Масове насичення поля бою розвідувальними і ударними дронами тактичного рівня, через що стало практично неможливим вільне переміщення військ і виконання тактичних завдань.

Відповідно, опираючись на логіку розвитку бойових технологій та існуючі тенденції у виробництві оборонної техніки, можна спробувати окреслити перспективи розвитку війни.

Прогноз найближчих технологічних тенденцій

У найближчі два роки варто очікувати:

• Відновлення паритету між наступом і обороною, що поверне можливість ефективних активних операцій. Це, імовірно, стане можливим завдяки таким тенденціям:

  1. Подолання впливу РЕБ на розвідку і високоточну зброю. Очікується перехід до альтернативних каналів зв’язку і передачі даних за межами радіоелектронного спектру — через оптику, одометрію на основі цифрових карт магнітних або радіолокаційних полів, автономне наведення з нейромережами, лазерні системи зв’язку тощо. Також розвиватимуться засоби знищення комплексів РЕБ. Хоча РЕБ не зникне з поля бою, її ефективність суттєво знизиться.

  2. Знищення візуальних засобів розвідки противника. Зокрема — безпілотників оперативного і тактичного рівнів, а також стаціонарних оптичних комплексів. Особливу роль відіграватимуть дрони-перехоплювачі й лазерні технології засліплення оптики.

  3. Масштабування, дешевшання, збільшення дальності й автономності високоточних засобів ураження, особливо ударних дронів усіх типів. Це дасть змогу дистанційно ліквідовувати живу силу, озброєння і техніку ворога на опорних пунктах лінії фронту, зривати логістичні ланцюги та блокувати забезпечення. Військові сили поступово «вичавлюватимуть» противника з позицій, займатимуть звільнені території.

Водночас варто зважити на такі обмеження, які роблять класичний наступ проблемним і малоймовірним:

• Мобілізаційний ресурс. Наступальні операції вимагають значних людських резервів, на які ані Україна, ані Росія не можуть розраховувати у близькій і далекій перспективі. Демографічна ситуація в обох країнах погіршується, що робить людський ресурс все більш дефіцитним і дорогим.

• Економічні і матеріальні бар’єри. Наступальні дії потребують концентрації більших обсягів техніки і матеріалів, ніж оборона, що веде до значних економічних витрат. Дефіцит людських ресурсів лише загострює цю боротьбу.

Обидві сторони зіштовхнуться зі значними економічними викликами, що ускладнять збільшення потенціалу для масштабних наступальних операцій оперативного і стратегічного рівнів.

Водночас у світі активно розвиваються технології штучного інтелекту й машинного навчання. Це веде до підвищення точності ураження цілей і здатності завдавати більших втрат при менших ресурсах, адже

• високоточна зброя стає не просто масовою та доступною, а й дешевшою за традиційні снаряди,
• водночас вона фактично імунна до засобів радіоелектронного впливу.

Однією з революційних змін є те, що людина вперше може відійти не лише від управління безпосередніми діями, але й від прийняття рішення щодо ураження цілі. Класичні військові принципи, закладені Сунь-Дзи, стають менш актуальними у світі автоматизованих систем.

Розвиток цієї технологічної революції у сфері безпілотних систем і штучного інтелекту забезпечить безпрецедентні можливості знищення військово-економічного потенціалу ворога за допомогою ударів по стратегічних військових і цивільних об’єктах на всій території країни. Масовані атаки автономних роїв дешевих високоточно керованих дронів з інноваційними каналами навігації знищуватимуть не лише війська і техніку на фронті, але й критично важливу економічну та соціальну інфраструктуру супротивника.

Отже, технологічний розвиток, а також демографічна й економічна ситуація найближчих років будуть сприяти веденню війни на виснаження. Позиції сторін уздовж лінії бойового зіткнення підтримуватимуть загальну парадигму тривалої війни і внутрішню напруженість у країнах.

У той же час зростатимуть можливості для масштабного і ефективного руйнування економічного потенціалу та систем життєзабезпечення ворога. З огляду на ефективність Росії у проведенні інформаційних операцій можна припустити, що війна перейде на етап дистанційного знищення здатності країни до спротиву.

Це означатиме подальше посилення атак на інфраструктуру, енергетичні системи, транспортні вузли, а також інші ключові елементи державного управління і життєзабезпечення. У комплексі з інформаційними операціями, що вводять в оману, це спричинить підтримання хаосу і втрати ресурсів, масштабне виснаження ворога й руйнування національної спроможності чинити опір.

Таким чином, розпочавшись із російсько-українського конфлікту, сучасний цикл воєнно-технологічної революції повністю вивів із ужитку парадигми, що панували раніше.

Цей технологічний злам створює ідеальні умови для ведення війни на виснаження. Це дозволяє окреслити головну стратегію перемоги для України в майбутньому, яка полягатиме не лише у веденні бойових дій на фронті, а й у формуванні системи життєстійкості держави та розвитку асиметричних спроможностей на базі технологічних рішень.

Важливою передумовою стане строгий контроль ситуації на полі бою і протидія інформаційним загрозам. Не достатньо просто бути стійкими — необхідно діяти рішуче і вчасно. Це забезпечить фундамент для подальшої перемоги.

Перед Україною стоїть нова реальність — війна за новими правилами. В період випробувань українське суспільство вже продемонструвало свою спроможність і стійкість. Сучасна російсько-українська війна нині є полем формування принципово нової доктрини ведення бойових дій нового покоління.

Погоджуючись із думкою доктора Шона Макфейта, «Половина перемоги — це розуміння її образу… Розум важливіший за грубу силу».

Автор тексту — Валерій Залужний.