Колишній півзахисник київського «Динамо» Дмитро Михайленко поділився своїми спогадами та враженнями про відомого тренера Євгена Кучеревського.
У розмові Дмитро зізнався, що нині, маючи значний досвід, він може спокійно оцінити вплив наставника на власний розвиток як футболіста. За його словами, якби він відповідав на подібне питання в 25 чи 30 років, відповідь була б дещо іншою. За час своєї кар’єри Дмитру пощастило працювати з невеликою кількістю тренерів, але всі вони відзначалися високим професіоналізмом і мали визнання як в Україні, так і в Європі. Це були гідні прикладу та наслідування особистості.
Щодо безпосередньо Євгена Мефодійовича Кучеревського, Михайленко відзначив:
– Це видатний фахівець, який не побоявся поставити 17-річного юнака в основний склад у Вищій лізі СРСР.
– Як нинішній тренер, Дмитро розуміє, що вік у професійному спорті — другорядний фактор. Головне — віддача на полі та ставлення до футболу.
– Він завдячує наставнику за віру, яку той виявив, адже попри багаточисельний вибір гравців, Кучеревський помітив у ньому щось особливе й дав шанс, яким Дмитро зумів скористатися.
– Вдячність висловлена всім фахівцям, з якими довелося працювати, а також він сам, будучи тренером, неодноразово довіряв молодим спортсменам, яким ще не виповнилося 17 років, про це він пообіцяв розповісти докладніше у подальшій розмові.
Спогади про першу зустріч з Кучеревським залишилися у Дмитра ясними і яскравими:
– У 17 років його запросили на тренування першої команди. Тоді ще не було уніфікованої форми, і гравці виходили на поле в різних футболках. Молоді спортсмени використовували залишений комплект форми від гравців, які покинули команду. Це створювало деякий «хаос» в зовнішньому вигляді.
– Дмитро, який тоді ходив з довгим волоссям, стояв разом з іншими молодими гравцями (їх було близько 16-18), по той бік стояли відомі футболісти Ковтун, Краковський та сам Кучеревський.
– Перші слова тренера, звернені до нього, були доволі колоритні: «Що це за чудо кудлате?» — запитав Мефодійович у Ковтуна, а той відповів: «Це якийсь самородок з інтернату».
– Після тренування наставник звернув увагу на бутси Михайленка, назвавши їх «гімнодавами», і доручив видати хлопцю нову спортивну екіпіровку.
Зі слів Дмитра, хоча ці спогади зараз викликають усмішку, тоді він дуже хвилювався. Однак поступово почав розуміти, що Кучеревський — це щира та добра людина, чудовий наставник і вчитель.
Інтерв’ю підготував Ігор Лисенко.
