Зазначу одразу: мова не про новинні чи аналітичні матеріали, автори яких пишуть російською і без жодних сумнівів довіряють переклад своїх текстів штучному інтелекту, не покладаючись на власні знання, що часто призводить до появи безглуздих і кострубатих перлів.
Також не йдеться про тих, хто, не володіючи іншими мовами, користується джерелами держави-агресора та охоче їх цитує, надаючи радість спецслужбам цієї країни, які контролюють ці джерела і поширюють через них різноманітні меседжі.
І, звичайно, це не стосується аматорських блогерів, тік-токерів, спортсменів, акторів та інших, адже загальновідомо: розумінням у футболі, балеті та політиці володіє кожен.
Йдеться про серйозні інституції та засоби масової інформації.
Чи не здається вам, шановні читачі, що за роки російської агресії ми так і не виробили однозначну термінологію війни? Або ж нам соромно застосовувати її в повному обсязі? Навіть у щоденних звітах Генерального штабу ЗСУ щодо втрат живої сили ворога використовують термін «особовий склад» (англ. personnel), а не «окупанти». Адже слід вживати саме слово «окупант» (occupier) і прищеплювати його партнерам та світовій громадській думці.
Читайте також: Що думає світ про війну Росії проти України
Тепер же до суті питання. Не варто лише переповідати одні одному або більш-менш точно цитувати закордонні ЗМІ. Необхідно заглиблюватися в суть проблеми та проводити власний аналіз.
18 червня цього року аргентинські медіа повідомили про викриття в країні російської агентурної мережі, до якої входили російські громадяни, що проживають в Аргентині, зокрема Лев Андріашвілі та Ірина Яковенко. Уже наступного дня низка українських ЗМІ переповідала цю інформацію. Проте ніхто не наважився зробити логічний висновок, що перебування громадян РФ у будь-якій країні становить потенційну загрозу національній безпеці, а тому цей факт потребує відповідної уваги з боку державних органів. Не було також проведено глибшого розслідування.
Глибинний аналіз міг би виявити:
– Що Лев Андріашвілі зареєстрований в Аргентині як підприємець та представляє компанію ВМПавто зі Санкт-Петербурга.
– Інформацію про компанію ВМПавто, що базується у Санкт-Петербурзі.
– Дані про постачання товарів цієї компанії в Харків.
– Зауважити, що подібні постачання здійснюються не лише у Харкові, і тому українським правоохоронним органам варто розпочати ретельне розслідування цієї справи.
Читайте також: Як Ізраїль програв інформаційну війну
На початку липня Анна Пауліна Луна, конгресвумен від Республіканської партії, ветеранка бойових дій, латиноамериканка, яка виросла у бідних районах Каліфорнії, заявила: Україна не отримає військову допомогу від США у зв’язку із забороною в Україні УПЦ МП. Цю новину знову переповіли і одразу почалися спроби виправдувати сказане, мовляв, заборонена в Україні Російська православна церква, а не УПЦ, а кримінальні дії стосуються лише окремих священиків, які порушили закон.
Однак і в цьому випадку не було проведено глибшого аналізу. У результаті можна було би з’ясувати:
– Пані Луна була співавтором резолюції «Про втому від України» («Ukraine Fatigue») від 23 лютого 2023 року.
– Вона голосувала «за» заборону надання Україні касетних боєприпасів (13 липня 2023 року).
– Вона підтримала мораторій на надання допомоги Україні (14 липня 2023 року).
– Була проти пакета військової допомоги Україні (25 квітня 2024 року).
Таким чином, можна говорити про послідовно антиукраїнську позицію Анни Пауліни Луни, але ця інформація залишилася поза увагою.
Крім того, пані Луна позиціонує себе як американка мексиканського походження та часто згадує свої єврейські корені. Її прізвище Луна походить від матері. Раніше вона була відома як пані Гамберцкі (за прізвищем чоловіка), а первісно — як Анна Пауліна Маєргофер (за прізвищем батька). У власному інтерв’ю вона характеризує себе як месіанська єврейська християнка. Проте, за даними досліджень, її дід Генріх Маєргофер, який у 1954 році емігрував з Німеччини до Канади, є німцем, а не євреєм. Він служив у Вермахті під час Другої світової війни.
Читайте також: Які методи Кремль застосовує для посіву хаосу всередині ЄС: фрілансери-саботажники, хвиля фейків та міграція як інструмент
Хто там шукає нацистів в Україні? Саме на це мали б звернути увагу українські ЗМІ.
І останнє. Повертаючись до «утисків УПЦ». Варто згадати, що 19 лютого 1942 року, після нападу Японії на Перл-Харбор, президент США Франклін Рузвельт підписав Надзвичайний указ №9066, на підставі якого близько 120 тисяч осіб японського походження, з яких 62% були громадянами США, було примусово інтерновано до так званих військових центрів переміщення. Їх вважали потенційно небезпечними. У 1944 році Верховний суд США підтвердив законність інтернування з огляду на суспільну необхідність.
Жодна країна не звинувачувала США у порушенні прав людини на національному ґрунті.
Саме такі факти мають нагадувати українські офіційні інституції та ЗМІ своїм закордонним недоброзичливцям, наголошуючи на контексті війни, яку веде Україна.
—
Автор: Сергій Борщевський, Надзвичайний і Повноважний Посланник України, експерт Центру дослідження Росії; опубліковано у виданні УНІВЕРСУМ.
Читайте також:
