Тарас Міщенко, Володимир Вааль, Денис Радченко, Ігор Колісник, Анатолій Струць, Руслан Зуй, Віктор Богатирьов, Олександр Довженко, Руслан Лебедин та Олег Сморочинський віддали свої життя у боротьбі з російськими окупантами.
—
12 липня 2025 року від хвороби помер воїн Олександр Довженко. Народився він 16 серпня 1977 року у місті Пирятин. Закінчив Пирятинську загальноосвітню школу №6. У лютому 2017 року вступив на військову службу за контрактом. Виконував обов’язки механіка-водія-оператора. Брав участь у проведенні Операції об’єднаних сил на сході України. З початку повномасштабного вторгнення перебував у найгарячіших точках бойових дій.
У захисника залишилися мати, сестра та син. 13 липня відбулося прощання з Олександром Довженком.
—
2 липня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув Руслан Лебедин. Він народився 15 листопада 1986 року і проживав у місті Гадяч.
—
16 липня 2025 року Диканська громада прощатиметься з полеглим воїном Денисом Радченком, який народився 19 травня 1991 року. Церемонія прощання розпочнеться о 10:00 біля Свято-Успенського собору у Полтаві, після чого траурний кортеж вирушить до села Великі Будища. Мешканців села закликають взяти участь у формуванні «живого коридору» пам’яті та вшанування.
—
Анатолій Струць народився 21 січня 1985 року в селі Бородаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. У 2000 році закінчив 8 класів Правобережанської середньої школи і переїхав жити в село Калашники Полтавського району до бабусі та дідуся. У 16 років отримав паспорт і розпочав працювати інструментальником на заводі «Електромотор» у Полтаві (з початку 2001 року до квітня 2003 року).
З квітня по листопад 2003 року проходив службу у Збройних Силах України, а після демобілізації повернувся до роботи на заводі. З початком повномасштабного вторгнення долучився до захисту країни.
У лютому 2023 року Анатолій отримав мінно-вибухову травму голови та пройшов курс лікування. 30 жовтня 2024 року був повторно мобілізований і служив кулеметником механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини, маючи військове звання старшого солдата.
2 липня загинув під час виконання службових обов’язків у населеному пункті Широчани Криворізького району Дніпропетровської області.
—
4 липня у Краматорському районі був поранений захисник з Новосанжарщини Ігор Колісник. Його евакуювали з поля бою до лікарні імені Мечникова, де він помер наступного дня. Прощання з Ігорем відбулося 14 липня у Нових Санжарах, його поховали на місцевому кладовищі.
—
14 липня у Кременчуці відбулася церемонія прощання з сержантом Володимиром Ваалем. Він загинув 6 січня 2025 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Володимиру було 25 років, у нього залишилися дружина, син та мати. Похований захисник на Свіштовському кладовищі серед інших воїнів, які загинули у російсько-українській війні.
—
Руслан Зуй народився 23 грудня 1989 року в селі Загрунівка. Після закінчення дев’ятирічної школи у рідному селі здобув загальну середню освіту у Воскобійницькій школі, а згодом навчався у Полтавському професійно-технічному училищі. Після завершення навчання працював водієм у СТОВ «Воскобійники». Разом із коханою переїхав жити до Полтави. У зв’язку з війною Руслан став на захист України. Загинув 7 липня від влучання ворожого FPV-дрона на Сумщині. 11 липня в Зіньківській громаді відбулося прощання з Русланом.
—
11 липня у Кременчуці попрощалися з воїном Віктором Богатирьовим. У військового залишилися мати, дружина та син. Він народився та жив у Кременчуці, захищав країну від російської агресії з квітня 2023 року. Служив старшим солдатом, помічником гранатометника в одному з підрозділів Національної гвардії України. Помер 8 липня 2025 року внаслідок поранення, отриманого на Донеччині. Похований на Свіштовському кладовищі.
—
11 липня 2025 року загинув житель Миргородщини Тарас Міщенко. Його життя обірвалося під час евакуації поранених на східному напрямку внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Тарас народився 21 березня 1969 року, проживав у Полтаві. Виконував обов’язки старшого техніка групи обслуговування радіоелектронного обладнання вертолітної ескадрильї.
—
8 липня 2025 року у Київській області помер Олег Сморочинський через серцеву недостатність під час виконання службових завдань. 12 липня у Полтаві відбулося прощання з воїном.
—
Вічна пам’ять загиблим героям!
