50-річна Світлана із прифронтової Межової на Дніпропетровщині вже третій рік цілодобово піклується про свою матір Катерину, котра прикута до ліжка. Жінка поділилася із Суспільним, що під час обстрілів накриває маму плюшевим ведмедиком, притискаючи до себе, аби хоч якось її захистити.
«Коли пролітають “шахеди”, їх чути за характерним гулом, а потім – через кілька секунд – вибух. За цей короткий час я встигала добігти з коридору до мами, ставала на коліна і накривала її ведмедиком», — розповідає Світлана.
За словами жінки, матір має інвалідність із дитинства, а після двох перенесених інсультів вона не ходить і не говорить. Світлана припускає, що, можливо, так Бог розпорядився, що мама не зовсім усвідомлює, що відбувається навколо. Вона додає: «Звичайно, мама лякається, але я їй кажу: “Це салют, не переймайся”».
Догляд за матір’ю — виключно на плечах Світлани. Чоловік жінки майже постійно доглядає за її батьком, який також потребує постійної допомоги. Сестра Світлани евакуювалася до Дніпра. Іноді до сім’ї навідується родичка, щоб перевірити стан після обстрілів.
Світлана додає:
– Під час «прильотів» я не можу швидко посадити маму на візок, підняти і вивести куди-небудь, адже у нас немає ні погреба, ні підвалу.
– Підвал в нашому селищі – це справжня пастка, яка може стати смертельною.
За її словами, під час останнього обстрілу селища снарядами КАБ розбили найближчий до їхнього дому магазин. В цей момент Світлана готувала маму і планувала піти у крамницю.
«Я була на дивані, коли пройшла вибухова хвиля. Я просто обійняла маму, відсунула всі тарілки і тримала її, поки не стихла «трусніна». Все скляне падало і розбивалось», — ділиться жінка.
У будинку повилітали вікна, покосилися двері — усе, що могли, закрили дошками і затягнули темною плівкою. З даху літньої кухні зірвало шифер, його просто склали окремо.
Світлана зазначає, що у селищі постійні проблеми зі зв’язком. Щоб зателефонувати, інколи доводиться виходити за кількасот метрів від дому. Після обстрілів нерідко зникає електропостачання.
«Ми розуміємо, що в будь-який момент може зникнути газ або світло. Якщо немає електрики, готуємо на газу. У нас є свічки й ліхтарики, але ми не готові до тривалих відключень», — пояснює вона.
Ситуація стала суттєво гіршою з початку літа:
– обстріли почастішали,
– у повітрі постійно чути безпілотники.
Щоб зробити будинок менш помітним для FPV-дронів, Світлана наклеїла на вікна темну плівку.
«Щоночі ми очікуємо небезпеку… Мама — особлива людина: нам потрібен і лікар, і магазин, і аптека. Якщо ці заклади закриються, то сенсу жити тут уже не буде. Нам доведеться шукати більш безпечне місце, де я не буду захищати маму плюшевим ведмедиком», — говорить жінка.
Сім’я вже готується до евакуації — речі першої необхідності зібрані. Однак Світлана зазначає, що не уявляє, як перевезти усі необхідні для догляду речі та обладнання.
—
Світлана біля свого будинку, де вікна зашиті темною плівкою, що перешкоджає виявленню будівлі FPV-дронами.
Фото: Суспільне Дніпро
Світлана доглядає за матір’ю вже третій рік поспіль.
Фото: Суспільне Дніпро
Магазин у Межовій, розбитий під час обстрілів.
Фото: Суспільне Дніпро
Вікна будинку Світлани після обстрілів закриті плівкою для захисту.
Фото: Суспільне Дніпро
