Анатолій Токарєв із позивним «Дід» служить на фронті з початку антитерористичної операції (АТО). У 2014 році він потрапив у полон до російських військ, але вже через три місяці йому вдалося втекти. Наразі чоловік активно підтримує понад вісімнадцять військових бригад, а в рідному Павлограді на Дніпропетровщині заснував музей, присвячений російсько-українській війні.
Свою історію Анатолій розповів журналістам Суспільного. Він розповів, що саме події Революції Гідності стали для нього поштовхом для того, щоб приєднатися до Збройних сил України. З 2014 року він перебуває у зоні бойових дій.
«Майдан сильно мотивував мене. З того моменту з 2014 року я направився у зону АТО. Ніхто не ставив питання, чому я сюди прийшов. Ми здійснювали розвідпроходи в Донецьк і Луганськ. Найголовніше було те, що ми намагалися діяти максимально непомітно: щоб противник не знав, хто ми, де ми і що робимо», — зазначив Анатолій.
Він військову службу проходив на Донеччині та Луганщині, і для розкриття позицій російських військ часто застосовували нестандартні прийоми. Зокрема, під час боїв у Світлодарську, що на Донеччині, українські військові запускали в небо прапори України, щоб виявити розташування противника. Ветеран розповідає:
– «У Донецькому аеропорту командир однієї з бойових груп святкував день народження. Привезли гелієвий балон, запускали червоно-чорні кульки. Противник відкрив вогонь по цих кульках, завдяки чому ми викрили їхні позиції. Подібних хитрощів було вдосталь».
У 2014 році Анатолій потрапив у російський полон. Як розповів він, вийти на свободу вдалося під час прогулянки через три місяці перебування в полоні. За словами Токарєва, він пройшов через тортури й фізичний вплив, і навіть на обличчі у нього вирізали літеру «У». Він додав, що під час перебування у полоні мав багато травм: прострелена та перебита нога, переламані ребра. При звільненні важив лише 49 кілограмів.
«Полон був у Нижній Кринці, потім мене перевезли в будівлю СБУ в Донецьку та тримали у підвалі. Я там пробув три місяці, але зрештою на милицях, адже нога була серйозно поранена, втік. Найголовніше, що напарника, який потрапив разом зі мною, я зміг витягнути також», — поділився ветеран.
Нині Анатолій надає допомогу військовим у понад 18 бригадах ЗСУ. Серед найактуальніших потреб він виділяє:
1. Техніку.
2. Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ).
3. Безпілотники — зокрема мавіки, дрони для скидів та FPV-моделі.
Окрім цього, у Павлограді ветеран створив унікальний музей російсько-української війни, де представлені експонати, здобуті ним під час бойових операцій, а також речі, передані українськими воїнами.
Читайте також у Telegram-каналі: Суспільне Дніпро.
