Ми перебуваємо на порозі радикальних і масштабних перетворень у глобальному оборонному секторі. Існуючі принципи цієї сфери сформувалися за підсумками світових війн XX століття і базувалися на масовій мобілізації цивільного населення. Такий підхід не давав змоги оперативно сформувати професійну армію з різнородного людського ресурсу. Водночас професійні збройні сили минулого мали недостатньо засобів для ведення бойових дій високої інтенсивності, адже озброєння та тактика були орієнтовані переважно на дії великих військових угруповань.
З 1991 року цивільний сектор світової економіки здійснив стрімкий перехід до цифровізації та зменшення участі людини в управлінні виробничими процесами. Водночас оборонна галузь практично залишилася у технологічних рамках початку 90-х. Для сучасних збройних сил, які мають амбіції оновлення, необхідно здійснити гігантський технологічний стрибок, подібний до того, який зробили компанії типу Amazon, Tesla або SpaceX.
Поки в європейських столицях дискутують про «втому від війни», український фронт трансформує саме обличчя сучасної армії. За останні два роки тут відбулася справжня технологічна революція, ігнорувати яку неможливо. Якщо 2022 рік став заключною главою традиційних війн XX століття, то 2025 — це вступна сцена воєн нової епохи. Змінилися не лише методи ведення бойових дій, але й сама логіка оборонного планування. Ворог більше не наступає колонами танків, а використовує рої безпілотних літальних апаратів. В госпіталях 95% поранених мають мінно-вибухові травми, з яких понад 70% — результат атак FPV-дронів. Це не статистика із підручників майбутнього, а реалії війни України за незалежність.
На цьому фоні викликає занепокоєння стан європейських збройних сил, які продовжують інвестувати значні кошти в бронетехніку і атомні підводні човни. Це нагадує будівництво дредноутів в еру крилатих ракет. Чим довше Європа триматиметься за арсенали минулого, тим швидше Росія і її союзники переписуватимуть правила майбутніх воєн.
Три фундаментальні засади нової армії
Сучасна оборонна стратегія, яка кристалізується в Україні, має на меті вирішення трьох ключових завдань:
- Інноваційна трансформація піхотинця. Вивести солдата з безпосереднього поля бою, замінивши його оператором безпілотної техніки.
- Масштабне управління бойовими апаратами. Надати оператору можливість контролювати не один, а сотні безпілотників, щоб ефективно охоплювати десятки квадратних кілометрів території.
- Автоматизація та захист логістики. Перевести військову логістику з уразливих наземних маршрутів у повітряний простір, що значно розширить мобільність та знизить ризики постачання.
Масове застосування дронів із інтегрованим супутниковим зв’язком кардинально переглядає концепцію театрів бойових дій. Застарілі методи виявилися неефективними. Супутники забезпечують повний огляд поля бою, координацію роїв безпілотників і керування атаками в режимі реального часу. Людина як найдорожчий і найвразливіший елемент армії поступово відходить із лінії фронту.
Дрони, а не танки зараз кують майбутні перемоги. Фото: armyinform.com.ua
У найближчому майбутньому пілоти не керуватимуть технікою вручну, а виконуватимуть функції постановки цілей для десятків чи сотень автономних дронів, контролюючи виконання завдань. Супутниковий зв’язок та штучний інтелект візьмуть на себе решту. Такий підхід підвищує маневреність, знижує уразливість і зменшує загальні витрати на війну. Машини без екіпажу легші, дешевші й більш життєздатні. Отже, сьогодні саме дрони, а не танки, визначають переможців на полі бою.
Логістичні операції на фронті також зазнали змін. Вантажівки та колони з боєприпасами стали ідеальними цілями для ворогових дронів і артилерії. Російська армія відчула це у 2022 році, коли намагалася захопити Київ за три дні: українська артилерія ефективно нищила танкові колони та вантажівки супротивника.
Майбутнє автономної логістики
У найближчі роки на фронті з’являться низьколітаючі безпілотні транспортні засоби — своєрідні «дронові авіаносці». Вони зможуть доставляти боєприпаси, спорядження і навіть медикаменти безпосередньо на передову, уникаючи мінних полів, складного рельєфу та зруйнованої інфраструктури. Окрім того, ці платформи виконуватимуть функції мобільних зарядних станцій для бойових дронів, забезпечуючи їх безперервну роботу.
Литовський стартап Airvolve вже демонструє подібні технології. Їхній транспортний БПЛА Airlift за схемою циклокоптера здатний вертикально злітати, перевозити до 200 кг вантажу на відстань до 100 км, одночасно відслідковуючи і забезпечуючи підзарядку ударних дронів. Подібні рішення можна створити й на базі безпілотників типу «Шахед», адаптованих для транспортних завдань.
Головна задача військової логістики — доставити засоби ураження безпосередньо у точку запуску або застосування, тому авіація стає основною ланкою у постачанні.
Сучасні військові бази прагнуть до автономності та мінімальної вразливості. Сучасна армія більше не потребує громіздкої інфраструктури й великої кількості обслуговуючого персоналу. Натомість на арсеналі будуть:
- автоматизовані системи,
- роботизовані склади,
- автономна генерація електроенергії на місці.
Особливе значення мають компактні модульні ядерні реактори та відновлювані джерела енергії, здатні забезпечувати стійкість баз навіть у разі повного оточення чи ізоляції.
Захист від роїв безпілотників
Оскільки роль безпілотних літальних апаратів зростає, виникає новий фронт — боротьба з ними. Традиційні системи ППО занадто дорогі та повільні, щоб ефективно протистояти масовим атакам малих БПЛА. Майбутнє належить міні-ППО: автономним турелям та мобільним платформам, обладнаним дробовими або лазерними системами, які здатні в реальному часі створювати захисний купол навколо важливих об’єктів.
Вже існують спеціалізовані перехоплювачі — «вбивці дронів», що здатні знищувати ворогові безпілотники під час польоту. Це сформує новий тип захисту — не у вигляді ліній окопів, а як мережу взаємопов’язаних цифрових щитів, що працюють автономно, без участі людини.
Сучасні системи протиповітряної оборони, такі як Patriot або SAMP/T, вже відповідають заявленим вимогам, потребуючи лише поступового еволюційного вдосконалення, а не повної перебудови.
«Битва за контроль над космосом — це не футуристична фантастика. Це основа військової доктрини XXI століття».
Застарілі засоби стримування, включно з радіоелектронною боротьбою, поступово втрачають ефективність. Заглушити супутниковий зв’язок неможливо. Прикладом цього є безпорадність російського Чорноморського флоту, який зазнає поразок від українських морських дронів, керованих із супутника. РЕБ та дротифіковані дрони незабаром можуть стати пережитком минулого. Контроль над космосом — це ключова складова сучасної оборонної доктрини.
Супутниковий захист як новий ядерний «щит»
Одночасно змінюється і глобальна безпекова архітектура. Космічні сили сьогодні виконують роль, яку у минулому столітті відігравала ядерна зброя, — вони стають критерієм геополітичного лідерства. Як раніше формувалися альянси під «ядерною парасолькою» держав-лідерів, так сьогодні створюються союзи навколо країн, які можуть забезпечити союзникам безперервний супутниковий зв’язок, розвідку та оперативну координацію.
Це і є концепція нової «супутникової парасольки». Держави, які не мають власних космічних сил, але готові дотримуватися ухвалених правил і брати участь у захисті регіону, зможуть інтегруватися у відповідні оборонні блоки. Провідними гравцями на глобальній арені є США, а в перспективі — можливо, Європа та Китай, які формуватимуть технологічні сфери впливу. Контроль над орбітою визначає, хто формує міжнародну безпеку.
Символічно, що США завдяки проєкту Starlink стали беззаперечним лідером нової космічної епохи — на орбіті перебуває понад 5000 американських супутників, у порівнянні з менше ніж 1000 супутників усього Євросоюзу. У 2024 році Європа запустила лише чотири ракети. Це не просто технологічне відставання, а стратегічна безпорадність. Тим часом Китай, активно присутній на полях боїв через Росію, застосовує цей досвід для навчання, тестування і модернізації своєї армії.
Командування минулого та виклики майбутнього
Навіть наявність сучасних технологій не усуває головної проблеми — управлінських кадрів. Західні збройні сили готувалися до воєн минулого типу, що простежується на кожній із ланок. Для адаптації до реалій XXI століття необхідно замінити значну частину вищого командного складу, особливо генералітету. Командири, які мислять у категоріях «бронетанкових кулаків» і «артилерійських дуелей», гальмують реформування. Одночасно потрібно суттєво підвищити кваліфікацію піхоти в напрямках:
- технічної грамотності,
- тактичного управління БПЛА,
- взаємодії із системами на базі штучного інтелекту.
Солдати майбутнього — це не просто виконавці, а висококваліфіковані оператори новітніх тактичних систем.
Стрілець повинен стати оператором, який інтегрується із ШІ, дронами та супутниковими комунікаціями. Фото: militarnyi.com
Професія піхотинця зазнає докорінної трансформації. Масова участь людського ресурсу у штурмових операціях відходить у минуле. Солдата дорого навчати, він уразливий, а його втрата — це не лише особиста трагедія, а й стратегічна шкода. Піхота майбутнього — це мобільні групи з цифровими навичками. Їхні основні завдання — патрулювання, зачистка й спеціальні операції. Все інше виконуватимуть безпілотники. Звичайний стрілець стане оператором тактичних платформ, які взаємодіють із штучним інтелектом, дронами і супутниковими каналами у реальному часі. Ця роль потребує не лише технічної підготовки, а й новаторського мислення; такого оператора не має бути на першій лінії фронту, його місце — у глибині тилу.
Україна наразі є унікальним полігоном для тестування та адаптації технологій майбутнього. Літаючі апарати, випробувані на полігоні, можуть не продемонструвати свої здібності в реальних бойових умовах. Український фронт дає унікальний досвід, а участь у спільних оборонних ініціативах із цією країною — гарантію не відставати від військового прогресу. Без реального бойового досвіду модернізація армії неможлива. Водночас більшість європейських країн намагаються дистанціюватися від війни за допомогою симпозіумів і меморандумів.
«Чим довше Європа буде триматися за арсенали минулого, тим швидше Росія і її союзники переписуватимуть правила майбутнього».
Однак часу немає: війна вже поруч. Росія відпрацьовує операції у Балтійському регіоні, а Китай ретельно готується до економічного наступу на Західну Європу. Кремль прагне знову стати «жандармом Європи». У нього з’явиться реальний шанс, якщо світ і надалі житиме в ілюзіях.
Якщо Європа продовжить інвестувати у бронетехніку, ігноруючи сучасні реалії, її безпекова система зруйнується. НАТО не зможе швидко й жорстко реагувати у разі загрози. Європейським країнам потрібно невідкладно формувати нову оборонну архітектуру, засновану на передових технологіях, а не на репетиціях парадів. Україна може стати ядром такої системи не в ролі об’єкта допомоги, а як носій прогресивного військового мислення.
Наші армії стануть «техногігантами», де піхота — це IT-фахівці з сучасними обчислювальними системами, які не потребують навичок копання окопів чи багнетних атак. Інакше наші міста опиняться під контролем «техногігантів» супротивника.
Матеріал вперше опублікований у Le Figaro.
