Якщо виникне необхідність, Володимир Путін готовий поставити під загрозу внутрішню стабільність Росії, але при цьому продовжить знищувати Україну.
Професор історії Католицького університету Америки Майкл Кімммідж та запрошена наукова співробітниця Інституту європейських, російських і євразійських досліджень Університету Джорджа Вашингтона Марія Ліпман у статті для Foreign Affairs аналізують поточну політичну й військову ситуацію навколо Росії та України. Вони підкреслюють, що, незважаючи на ультиматум, висунутий Дональдом Трампом, Путін не має наміру відступатися від своїх планів в Україні й припиняти бойові дії.
У найгіршому для себе випадку російський лідер запровадить примусову мобілізацію на території РФ, але не відмовиться від війни. Автори статті акцентують увагу на тому, що за 25 років правління Путін створив у Росії практично "зловісний спокій". Для країни характерне:
- Відсутність суттєвої політичної опозиції.
- Відсутність публічної критики влади.
- Можливість для населення займатися звичайними справами, зокрема розвивати бізнес, без необхідності демонструвати повну лояльність політичній верхівці.
- Репресії застосовуються лише до тих, хто відкрито кидає виклик режиму.
Аналізатори вказують, що після чверті століття керівництва Путін довів Росію до певної рівноваги. Зараз життя в країні можна охарактеризувати як передбачуване, хоча іноді й примушує підлаштовуватися під нові обставини.
Початок повномасштабного вторгнення в Україну Путін розглядав як «маленьку переможну війну», яка мала зміцнити вплив Росії на міжнародній арені та підвищити його власний авторитет. Проте, після понад трьох років кривавої м’ясорубки, цей конфлікт послаблює Росію та не приносить їй жодних вигод. Авторами статті не виключається, що:
- Кримські проблеми на фронті,
- Тиск з боку Трампа,
- Загострення економічної кризи в Росії
могли б змусити Путіна змінити курс і піти на мирні домовленості. Проте вони впевнені, що цього не станеться.
Якщо Путіна підштовхнути, він, імовірно, пожертвує довго вибудованою стабільністю в РФ заради масової мобілізації та жорстких репресивних заходів. Хоч відродження Росії до великої держави може виявитися для нього майже невідворотною та марною працею, Путін готовий вжити крайніх заходів, щоб уникнути поразки. Він ризикне всім в Україні, — констатують Кімммідж і Ліпман.
Для України, водночас, ситуація поки що не виглядає катастрофічною. Автори статті відзначають:
- Території, захоплені Росією, не є стратегічно необхідними для збереження незалежності України.
- Великі міста України поки залишаються поза досяжністю російських військ.
- Навіть у випадку, якщо Дональд Трамп не виконуватиме свій ультиматум, Україна зберігає посилювану підтримку з боку Європи.
З іншого боку, у Росії починається гостра економічна криза, яку вже відкрито визнають навіть у Кремлі.
Перед лицем цих дедалі загострюваних проблем Путін не відступає. Росія не контролює Україну, і будь-яке врегулювання, яке залишить Україну незалежною від Росії, стане поразкою для Кремля. Війна, розв’язана Путіним задля недопущення повороту Києва на Захід, фактично прискорила цей процес. Це – результат, якого він ніколи не прийме, — пишуть Кімммідж і Ліпман.
Аналітики вказують, що у Путіна все ще залишаються інструменти для продовження війни, які він поки не задіяв. Зокрема, йдеться про ймовірний запуск «жорсткої» мобілізації:
- З застосуванням суворих покарань для ухильників.
- Зруйнування міфу про стабільність, на якому базується режим.
- При цьому руйнування України залишається для Путіна пріоритетним завданням.
Стратегічні перспективи війни в Україні
За інформацією західних ЗМІ, у нещодавній телефонній розмові Дональд Трамп нібито закликав Володимира Зеленського розпочати контрнаступ, аби покарати Путіна за його агресію. Однак офіційні представники Білого дому ці дані не підтверджують.
Також військовий аналітик Дмитро Жмайло зазначає, що останнім часом Китай дедалі активніше підтримує російські військові дії, що додає Путіну віри у власні сили.
