Щодня о 9 годині ранку в Україні вшановують пам’ять усіх, чиє життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні ми згадуємо Олександра Довбенька — героя з Чортківщини, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю.
Олександр Довбенько народився 26 квітня 1998 року у селі Білий Потік Білобожницької сільської громади Чортківського району Тернопільської області. Він був призваний на військову службу 1 квітня 2023 року і служив сапером інженерно-саперного відділення на Запоріжжі. Воїн героїчно загинув 4 липня 2023 року під час виконання бойового завдання у районі проведення боїв поблизу населеного пункту Приютне Запорізької області. Як повідомляють Чортківська міська рада та Білобожницька громада, під час евакуації пораненого побратима уламок снаряда влучив Олександру в голову — смерть настала миттєво. Йому назавжди залишилось 25.
У родині Олександра залишились мама, вагітна дружина та двоє братів. Донечка, яку вдова назвала Олександрою на честь батька, народилася вже після його смерті — у березні 2024 року. Як розповіла Олена Довбенько журналістам Громадського, чоловік встиг дізнатися про вагітність, поцілував живіт дружини й через три тижні загинув.
### Знайомство Олени та Олександра Довбенька
Олена пригадує, що у 18 років не хотіла ні з ким знайомитися. Вона щойно пережила болючі стосунки з першим хлопцем, який дарував квіти й іграшкових ведмедів, але водночас дозволяв собі піднімати на неї руку. Саме тоді Сашко з Ридодубів, побачивши її фото в Instagram, запросив її на побачення. Олена пішла без особливого бажання, але вечір вийшов довгим і душевним. Згодом були інші зустрічі та прогулянки, під час яких вона розгледіла в хлопцеві уважність, турботу й добру душу.
Сашко закохався з першого погляду і одружився у 21 рік. Його тато давно помер, а бабуся і мама протягом дитинства працювали в Польщі. Він ріс без родинного затишку й любові, тому мав великий потяг створити власну сім’ю, чого Олена на початку не розуміла. Вона вважала себе дитям, мало знала чоловіка і хотіла втекти від мами, тож поїхала на заробітки до Польщі, де працювала на фермі з вирощування шампіньйонів, добре заробляючи — 5-6 тисяч злотих. Мріяла накопичити гроші на власне житло, але почуття до Олександра не полишали її серце.
### Весілля у несподіваній сукні
Після початку повномасштабної війни Олена радить Олександрові переїхати до Польщі для безпеки, але чоловік, колишній строковик, відмовляється. Він отримує повістку, а Олена повертається до України. Їхні стосунки стають міцнішими, і він робить їй пропозицію, на яку вона погоджується, сподіваючись, що це допоможе йому зберегти життя.
Весілля пара відклала «на після війни», але Олександру не було терпіння: він мріяв оформити стосунки офіційно та мати дитину. Можливо, він хотів, щоб хтось на нього чекав або щоб залишити по собі щось важливе. Молодята зареєстрували шлюб через два тижні після освідчення, в квітні 2023 року, коли Олександру виповнилося 25. Наречений одягнув італійську військову форму, яка йому подобалася, а наречена приміряла сукню, яку не дуже хотіла, але мусила купити, бо під час першої примірки порвалася застібка. Після церемонії вони разом відзначили подію в кафе, де на святковий обід вистачило грошей лише на хінкалі.
### Вдова у 21 рік
Згодом, коли Олександр готувався стати сапером і проходив вишкіл у Кам’янець-Подільському, Олена регулярно приїздила до нього, навіть пропонувала йти служити разом, але він твердо відмовлявся: «Ти будеш мамою, я хочу дівчинку». І вагітність настала дуже швидко.
У червні Олена зробила тест і поділилася радісною новиною з чоловіком. Він носив її на руках, ніжно цілував живіт, і вона відчувала його щиру радість. Після цього Олександра відправили на Миколаївський напрямок, а згодом — на Запорізький. Він регулярно писав дружині, що виконує завдання безпечно, «возить боєприпаси», однак насправді щоденно вирушав у зону боїв.
Останнє повідомлення від Олександра було 3 липня: «Зайко, моя рідненька. Кохана, я приїхав. Зараз знову за пів години їдемо на друге завдання». Далі настала тиша. Через кілька днів Олена знайшла телефон побратима, котрий від сухо відповів: «Олександр загинув».
Олександр Довбенько загинув 4 липня 2023 року поблизу села Приютне Запорізької області. Він намагався врятувати пораненого побратима, виходячи з поля бою, проте був смертельно поранений уламком снаряда. Його смерть стала миттєвою.
Вдова залишилась сама з двотижневою вагітністю, у 21 рік. Олена не могла повірити у втрату чоловіка, бо він видавався їй таким, наче просто спить. Навіть через два роки вона не змогла змиритися з жахливою подією, продовжуючи чекати на його повернення і шукати серед звільнених із полону. Під час вагітності вона стримувала сльози, аби не передати горе дитині, і компенсувала стрес палінням. Проте, відвідуючи могилу чоловіка, вона прийняла рішення кинути цю звичку заради малятка, якого так хотів Олександр.
Пологи проходили швидко, і Олена народила донечку Сашуню. Вона стала самостійно виховувати дитину, тримаючи біль у серці, щоб не нашкодити малюку. Зараз жінка дозволяє собі сумувати і плакати, усвідомлюючи, що це не вплине на дитину. Вона придбала квартиру в Чорткові, започаткувала невеликий бізнес — купила вантажівку, яку здає в оренду, а також мріє сама сісти за кермо, коли донька підросте.
Донечка вже впізнає портрет тата та вказує на його могилу. Олена прагне, щоб дитина знала правду про свого батька і не плутала його з іншими. Вона пам’ятає випадок, коли інша дівчинка прийняла Олександра у військовій формі за свого батька, і хоче, щоб її донька зберегла пам’ять про справжнього героя.
Жінка не розглядає можливість другого шлюбу.
«Ми мало були разом зі Сашком, навіть не жили спільно, але почали будувати спільне життя, любили одне одного, жили надією — і це найбільший сум», — говорить Олена Довбенько, збираючись на цвинтар до чоловіка.
«Главком» приєднується до хвилини мовчання та вшановує світлу пам’ять усіх громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави — військових, цивільних, дітей. Ми згадуємо загиблих у боротьбі з російськими окупантами і запалюємо свічки пам’яті, схиляючи голови у глибокій скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання.
