Лише за кілька кілометрів від центру Гамбурга розташоване підприємство Aurubis — провідна багатометалева компанія, яка щорічно виробляє понад 400 000 тонн міді. У процесі рафінування концентратів міді сірка реагує з киснем, утворюючи сірчану кислоту, що є цінним побічним продуктом. Одночасно з цією хімічною реакцією виділяється значна кількість тепла, яке тепер передається воді та надсилається через міську систему центрального опалення.
### Перетворення відпрацьованого тепла на опалення домівок
Раніше ця теплова енергія залишалась невикористаною.
– «Ми брали воду з річки Ельба, щоб охолодити тепло, що виділялось у процесі. Його не застосовували ні для чого, і воно просто марнувалося», — пояснює доктор Гольгер Клаасен, директор з корпоративної енергетики та питань клімату в Aurubis.
Ситуація змінилась після співпраці енергопостачальної компанії Enercity Contracting з Aurubis, ідея якої полягала у спрямуванні тепла в систему централізованого опалення району Хафенсіті Схід — розвиваючоїся житлової зони, що раніше належала міському порту.
Для реалізації проекту обидві компанії вклали понад 20 мільйонів євро.
– «Для цього ми провели повну модернізацію контактного цеху, де виробляється сірчана кислота. Потрібен був великий теплообмінник, насоси, трубопроводи, спеціальна сталь та матеріали, здатні поглинати тепло в умовах контакту з кислотою», — розповідає доктор Клаасен.
Enercity Contracting спорудила енергетичну станцію, призначену для зберігання й подачі гарячої води, а також газовий котел, який забезпечує резервне опалення під час простоїв у виробництві міді. Нині 3,7-кілометровий трубопровід безпосередньо з’єднує завод Aurubis із міською системою опалення.
### Універсальна модель для екологічних міст
Проект Гамбурга із використання промислового відпрацьованого тепла унікальний частково завдяки близькості мідій плавильного заводу до міської інфраструктури та доступності CO₂-вільного тепла.
Водночас доктор Клаасен вважає, що цю модель можна упровадити в інших містах, зазначаючи:
1. Економічна доцільність могла б покращитися за умов стимулювання виробництва або використання тепла, що не спричиняє викидів CO₂.
2. Для цього, наприклад, можна надати безоплатні квоти у системі торгівлі викидами Європейського Союзу або розвивати спеціалізовані «зелені» ринки.
Таким чином, приклад Гамбурга є наочним свідченням того, як промислові відходи тепла можна ефективно інтегрувати у міську енергетику для підвищення сталості та екологічності міст.
