Під час нашої поїздки спілкування тривало постійно — як перед камерою, так і поза нею. Можу наголосити, що образ, який сформувався у публічному просторі, не відповідає реальній особистості Олександра Сирського. Навколо нього поширено чимало хибних та негативних міфів.
Головнокомандувач Збройних Сил України регулярно відвідує лінію фронту, безпосередньо спілкуючись із командирами бойових бригад. Саме через це його часто звинувачують у «ручному керівництві» військом.
Фотографія: Facebook Генерального штабу ЗСУ
Ми торкнулися й гострих моментів критики, що лунають у соцмережах щодо Сирського. Він уважно слухає всі закиди і, якщо критика є конструктивною, намагається реагувати та впроваджувати необхідні зміни. Водночас йому не надто важливо, що про нього пишуть окремі коментатори чи російські інформаційні ресурси. Для нього першочергове значення має те, що відбувається безпосередньо на полі бою.
За враженнями, Олександр Сирський не прагне видавати себе за когось іншого. Він — людина війни, а не політик, і це чітко проявляється в його поведінці. Найважливіше для нього — стан фронту та всі питання, що з ним пов’язані, зокрема міжнародна політика і дипломатія, які також серйозно впливають на події.
На Донеччині ми протягом вечора та ночі мандрували різними бойовими бригадами. Сирський активно ставив питання своїм підлеглим:
– Чи виконуються поставлені завдання?
– Чи встановлено системи захисту від безпілотників (FPV)?
– Які плани має ворог і які у нас відповіді?
– Де та як відбуваються бойові дії?
Було помітно, що він прагне особисто відчувати ситуацію, одержувати безпосередню інформацію, щоб аналізувати її і формувати власне уявлення про події.
Безумовно, таке залучення у повсякденне життя бригад можна розцінювати як «ручне управління» військом. Проте, спираючись на власні спостереження, можна сказати, що головнокомандувач тримає руку на пульсі фронту і має чітке розуміння того, що відбувається на різних рівнях не тільки через рапорти, а й особисто.
У звичайному житті генерал має доволі аскетичний стиль. Так, під час спільного обіду в одній із бригад ми харчувалися у звичайній їдальні. На стіл подавали гречку, салат, шматок м’яса та каву — усе те саме, що й доїдали солдати на контрольно-спостережному пункті (КСП). Їжа була, можна сказати, з однієї «казанка». Здавалося, що для нього це цілком звична ситуація, все виглядало природно, а не як постановка для публіки.
Робочий графік Сирського дуже насичений і стрімко змінюється. Під час поїздки розмова часто перервалася через телефонні дзвінки. Один із них надійшов від президента України. Головнокомандувач попросив нас вимкнути камеру і взяти мікрофони — усі вийшли з машини, включаючи охорону і водія.
Після розмови з президентом, враховуючи зміни у планах, Сирський дав вказівку водієві:
1. Нічну поїздку у столицю організувати негайно.
2. Перед поверненням завітати до кількох бригад, щоб тримати руку на пульсі ситуації на фронті.
Загалом можна констатувати, що робочий режим головнокомандувача є надзвичайно динамічним і насиченим, вимогливим до фізичних та психологічних ресурсів будь-кого.
Автори матеріалу:
Олена Зварич, Наталя Лебідь, Вікторія Чирва, для «Главкома».
