Російські окупаційні сили відмовились від спроб штурму українських міст і застосовують нову тактику, що базується на максимальному руйнуванні інфраструктури. Про це повідомив відомий військовий блогер, аеророзвідник і снайпер Збройних Сил України, сержант 59-ї окремої мотопіхотної бригади Олександр Карпюк, більш відомий під псевдонімом Serg Marco.
За словами Карпюка, ситуація в місті Суми є яскравим прикладом змін у стратегії противника. Замість класичного штурму, який був характерний на початку масштабного вторгнення, ворог тепер зосереджується на знищенні ключових елементів міської інфраструктури, таких як:
– електропостачання,
– зв’язок,
– водопостачання.
Це призводить до того, що населені пункти стають непристосованими для життя, а також втрачають своє значення як стратегічні оборонні позиції.
Олександр Карпюк підкреслює: «Цей метод вже дав результат у містах Селидове, Новогродівка та частково у Покровську. Наразі аналогічна тактика застосовується до Сум». Основна мета ворога – не просуватися у саме місто силою, а їх оточення або обходження після виснаження енергетичних та комунальних ресурсів.
Ще одним важливим напрямком наступу російських військ є Дніпропетровщина. За словами Serg Marco, цей регіон є вразливим через відсутність такої розвиненої системи оборони, яка була створена українськими військовими впродовж років на сході країни, зокрема на Донбасі. У разі прориву ворога в цей регіон дрони, бронетехніка та живі сили противника можуть створити серйозну загрозу для міст, таких як Павлоград і навіть Дніпро.
Крім цього, Росія навмисно активізувала бойові дії на інших напрямках — зокрема, у Харківській та Запорізькій областях. Ця стратегія спрямована на відтягування українських резервів і є класичним прикладом багатофронтового тиску, що може бути ефективним лише в разі недостатньої концентрації сил оборони.
Що стосується Донеччини, тут ворог демонструє високі темпи просування. Поки міжнародні партнери України лише імітують вплив на хід війни, ситуація на фронтах залишається напруженою та складною.
Наразі російські окупанти вкладають величезні ресурси у завдання максимальних руйнувань, а також у просування будь-якою ціною. Це свідчить про їхнє прагнення переконати в здатності домінувати на полі бою і забезпечити собі стратегічну перевагу.
