У розпал повномасштабної війни, коли журналіст задав пряме питання представниці Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій: чи планує відомство співпрацювати з українцями, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, — відповідь чиновниці виявилася настільки промовистою, що заслуговує не лише на цитування, а й на детальний аналіз як приклад системної проблеми українського державного управління.
«Потрібно мати розуміння й бажання виїхати. Наші люди шукають виправдання, чому залишаються на території України, на окупованих територіях, або виїжджають за кордон… Спочатку слід чесно відповісти собі: чи існує таке бажання, і де воно?» — зазначила представниця Міністерства.
Це не просто ухилення від відповіді. Це — реторика, яка узаконює бездіяльність, подана у вигляді морального аргументу. У той час, коли від Міністерства очікують чітких інструментів допомоги, чиновниця натомість розмірковує над мотивами людей, що опинилися у пастці війни.
Бюрократична машина, що виправдовує себе
Подібні відповіді не є поодинокими. Вони є елементом системної поведінки інституцій, здатних лише імітувати політику, але не брати на себе відповідальність за результати. Це бюрократія, яка:
- створює структури, що дублюють або розмивають функціональні обов’язки інших органів;
- перетворює реальні виклики на абстрактні «візії»;
- перекладає відповідальність з держави на громадянина, який, за її уявленнями, не виправдав очікування щодо «коректної поведінки».
Міністерство, покликане працювати саме з тими, хто не може виїхати із зони окупації, фактично знімає з себе відповідальність за цю неможливість, виводячи її за межі власного мандата. У результаті мільйони громадян залишаються без належного захисту, але з нав’язаним почуттям провини.
Інституції, що паразитують на війні
В умовах повномасштабної агресії Україна не має права утримувати формальні органи, які не демонструють ані змістового навантаження, ані ініціативності, ані відповідальності.
- Бюджет країни у воєнний час не є політичною рентою чи майданчиком для інституційних експериментів.
- Це — технічний розподіл ресурсів для виживання.
Кожна витрачена гривня на апарат, який виробляє абстрактні формулювання замість практичних рішень, означає втрачені безпілотники, несвоєчасно евакуйованих людей і, можливо, чиєсь запобіжне життя.
Міністерства, які працюють не на результат, а лише на самовідтворення, не просто виявляються неефективними — вони становлять небезпеку, оскільки крадуть у держави найцінніше: довіру та час.
Репліка, що прояснює багато
Відповідь представниці Міністерства — це не огріх. Це щира реальність про суть цієї структури, яка, по суті, звучить так:
«Ми не розпочнемо будь-які дії, поки ви самі не виявите бажання. А якщо воно є, спочатку поясніть нам це належним чином».
Ця позиція символізує не Міністерство, а віддзеркалення глибокої кризи відповідальності в публічному управлінні. І поки суспільство допускає існування цієї кризи — не буде ані реінтеграції, ані єдності, ані довіри до інститутів.
Війна не лише знищує інфраструктуру — вона виявляє сутність інституцій. І якщо Міністерство неспроможне діяти у критичний момент — це сигнал про те, що воно створене не для активних дій.
Бюджет Міністерства: ключові цифри і контекст
-
У 2025 році Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій передбачено 1 457,2 млн гривень для реалізації власних програм (згідно з Законом про Державний бюджет України на 2025 рік).
-
На початку року Кабінет Міністрів передав частину бюджетних коштів Міністерству розвитку громад та територій, зокрема:
- 1 226,619 млн грн на соціально-правовий захист, реінтеграцію та виплати стипендій;
- 51,868 млн грн на гуманітарні та кризові заходи для громадян на окупованих територіях;
- 39,316 млн грн на створення систем і баз даних у сфері реінтеграції.
У підсумку, більша частина бюджету Міністерства трансформувалась у фінансову арену адміністративних процедур. В умовах війни, коли кожна гривня має бути витрачена стратегічно, виникає питання: чи має Міністерство реальне завдання, або ж воно ховається за деклараціями і комунікаційними кампаніями.
