На деревообробному верстаті Андрію відрізало пальці
Андрійкові було близько 4-5 років, згадує його мати. Тоді родина готувала дошки для будівництва хати, обробляючи їх на деревообробному верстаті. Усі були на вулиці, і Андрій перебував на очах у дорослих. Та за мить він вже опинився біля верстата. Дідусь, який був поруч, одразу вихопив хлопчика, але два пальці Андрію відрізало. Постраждалого одразу повезли до лікарні у Ратне.
Попри травму у покалічених пальцях Андрій тримав олівець і малював неймовірно гарно.
Був надійним помічником для батьків, брата та сестри
За словами матері, тоді у родини була страшна скрута з грошима. Він навіть не мав коштів, щоб приїхати додому з навчального закладу. Тоді в училищі почали збирати певну допомогу, адже в їх родині грошей не було. Андрій повернувся додому та сказав, що більше не поїде назад. Родина встигла зібрати грошей, щоб він не почувався гіршим за інших, але він залишився вдома і став працювати на господарстві. До початку повномасштабного вторгнення виїжджав за кордон на заробітки.
Мати додає, що виховувала його з малечку і спостерігала, як він росте:
– Андрій був дуже доброю дитиною. Всі найкращі свої риси – порядність, доброзичливість, людяність – він зберіг і в дорослому житті. Навіть якщо не хотів щось робити, все одно старався слухатися і виконувати обов’язки. Доля склалася не надто легко: не обрав собі дівчини для спільного життя. Можливо, через свою надмірну доброту.
До служби на фронті Андрій був непридатним за станом здоров’я, тому пішов служити у ППО
Про службу розповідає брат:
– Андрій не скаржився на службу. Все було гаразд. Побратими відгукувалися про нього виключно позитивно.
Мати наголошує на його любові до кулінарії ще з дитинства:
– Я вранці вставала готувати їжу, а він слідом за мною намагався теж щось приготувати. Він вмів все: варити борщ, ліпити вареники і пельмені. Саме через це його дуже полюбили на службі, він старався догодити харчуванням товаришам по службі.
Сестра Наталія пригадує:
– На похороні «взводний» дуже добре відгукувався про Андрія. Побратими казали, що він швидко всьому навчився і був дуже відповідальним. Він завжди намагався зрозуміти завдання і виконати його якнайкраще. Така його риса з дитинства: якщо скажеш щось зробити, він не зробить як-небудь, все мало бути зроблено ґрунтовно і з користю.
Помер від панкреонекрозу
Для рідних він назавжди залишиться Андрійком — дитиною з чистою душею, яка, незважаючи на непередбачувані труднощі, зберегла в собі людяність та доброту до кінця.
