Ситуація на північних рубежах України різко загострюється. Російські війська активізували бойові операції на Сумському напрямку, а нещодавні спроби прориву в околицях Юнаківки виявилися тривожним сигналом. За словами офіцера Збройних Сил України Ігоря Лапіна, загроза для обласного центру залишається цілком реальною.
Він підкреслює, що головним чинником загрози є не лише географічне розташування, а й значна кількість скупчених ворожих сил. Так, «на Курській області, саме на Сумському напрямку, противник зосередив близько 60 тисяч військовослужбовців, що за російськими мірками відповідає посиленій загальновійськовій армії». Для порівняння, на інтенсивно обстрілюваному Покровському напрямку ворог сконцентрував 2–2,5 армії.
Ігор Лапін також пояснює: у разі прориву Юнаківки російські війська можуть увійти в лісисту місцевість і вести бойові дії малими групами, що робить їх менш вразливими до контрзаходів. Саме тому цей напрямок потребує особливої пильності. На щастя, українська сторона вже отримала підкріплення й ситуацію вдалося стабілізувати.
Наразі експерт оцінює фронт на Сумщині як стабільний, однак повністю виключати ризики не варто. «Якщо ворожі безпілотники безперешкодно долітають до північних районів міста, це свідчить про наявність загрози. Від Сум не така велика відстань для далекобійних артилерійських систем чи реактивних систем залпового вогню», — наголошує фахівець.
За його словами, одним із найуразливіших на даний момент є напрямок Костянтинівки — важливий транспортний вузол, який відкриває ворогу можливість маневрувати в кількох напрямках одночасно.
Ігор Лапін закликає звернути увагу, що російські війська не намагаються просуватися безпосередньо на Покровськ, а тиснуть лівіше — у бік Дніпропетровської області. «Покровськ наразі дещо укріплено: перевіряють фортифікації, їздять офіційні особи, проводять піар-кампанії. Проте справжня небезпека — у Костянтинівці», — зазначає експерт.
Географічне розташування та логістика роблять це місто стратегічно небезпечним. «Якщо ворог контролює Костянтинівку, він отримує свободу маневру у двох напрямках: направо — у бік Слов’янська та Краматорська, наліво — може загрожувати Покровську», — пояснює він.
Ситуація у прилеглих районах також залишає бажати кращого: «Часів Яр утримується на межі можливого, Торецьк перебуває у подібному стані. Оборона там фактично ослабла. І важливо зазначити, що російських сил у цьому секторі не менше, ніж на Покровському напрямку, просто увага до цього району менша», — додає Ігор Лапін.
Четвертий рік повномасштабної війни демонструє болючу реальність: фронт тримається не лише завдяки мужності та витривалості солдатів, а й дедалі більше залежить від якісного управління та організаційної підтримки. Фахівець акцентує увагу на ключових проблемах української армії, серед яких головна — це втома військовослужбовців на передовій.
– Виснаження особового складу є реальною проблемою через несправну систему ротації.
– Ротація не функціонує, оскільки в Україні провалена мобілізаційна програма.
За словами Лапіна, відповідальність за це не лежить на обласних територіальних центрах комплектування (ТЦК). «Починати треба з Президента, який є Верховним Головнокомандувачем, потім — уряду, Ради національної безпеки і оборони, місцевої влади, поліції. ТЦК займаються лише формальними процедурами — оформленням та реєстрацією», — пояснює експерт.
Окремою критичною проблемою є дефіцит боєприпасів. «Недостатність снарядів завжди існувала, але нині вона набуває системного характеру. Якщо проаналізувати потенціал Заходу — Європи і США — разом вони не забезпечують навіть половини того, що Росії постачає Північна Корея», — констатує Ігор Лапін.
Не менш глобальна проблема — будівництво оборонних споруд. Незважаючи на офіційні заяви та інспекції, ситуація на місцях залишається критичною. «Ми спостерігаємо замкнене коло: військові мають будувати укріплення, але інженерних батальйонів мало, і їх практично не забезпечено — немає навіть патронів. Техніку (трактори, екскаватори) надають волонтери та меценати, а солдати копають окопи звичайними лопатами», — наголошує офіцер.
Після понад трьох років активної повномасштабної війни в Україні дедалі менше підстав сподіватися на швидке припинення бойових дій. Незважаючи на надії на мир чи хоча б перемир’я у 2025 році, поточна ситуація на фронті свідчить про протилежне: конфлікт переходить у тривалу фазу виснаження.
Росія змінила тактику ведення війни, переходячи від блискавичних наступальних операцій до планомірного знищення мобілізаційного потенціалу України. Про перспективи завершення війни в ефірі 3 Каналу Польського радіо розповів генерал Ярослав Крашевський:
– Він зазначив, що раніше сподівалися на завершення конфлікту уже цього року, можливо не повним миром, а хоча б перемир’ям і початком переговорів.
– Проте зараз українські колеги готуються до того, що війна триватиме кілька років.
– Найсерйознішою проблемою є гостра нестача призовного ресурсу, підготовлених, озброєних військовослужбовців, які можна відправити на фронт.
«Україна зараз потерпає від дефіциту особового складу, здатного пройти мобілізацію, навчання та озброєння в межах підрозділу. Це — ключова виклик для військового командування», — підкреслив генерал Крашевський.
Російсько-український збройний конфлікт увійшов у нову стадію: повільного, але системного виснаження українських ресурсів. Навіть забезпечена підтримка європейських партнерів не зможе подолати виклики, якщо не відновити та не збільшити якісні людські ресурси і ефективне професійне керівництво армією. Попри технологічну перевагу, без цих складових Україна ризикує втратити свої позиції в війні.
Автор: Вікторія Машталер
