Нові трамвайні мережі прокладають у тих місцях, де раніше пересувалися автомобілі та панувала велика метушня та шум. Електричний транспорт вважається значно екологічнішим і комфортнішим для міських жителів.
За інформацією Націонал-Урбанізм, цей тренд зародився у Франції, потім його підхопили скандинавські країни, а минулого місяця рейковий транспорт повернувся і до валлонського міста Льєж.
У Льєжі, у кінці 1960-х років, було повністю ліквідовано розгалужену мережу трамваїв, яка за сьогоднішніми мірками вважалася досить обширною. Це рішення було прийняте, аби звільнити простір для дедалі більшої кількості автомобілів.
Сучасна трамвайна система у Льєжі була побудована починаючи з 2019 року, хоча обговорення цього проєкту розпочали ще у 2008-му. У результаті з’явилася лінія довжиною 11,7 кілометра з 23 зупинками, що перетинає місто з заходу на схід і стала ключовою транспортною артерією.
Варто зауважити, що лінія має роздвоєну структуру — одну кінцеву з одного боку і дві кінцеві з іншого. У більшості міст це оформлюється у вигляді двох окремих маршрутів, тоді як бельгійці обрали один маршрут з різними вказівниками напрямку.
Вартість реалізації проєкту становила близько 430 мільйонів євро, що еквівалентно приблизно 21 мільярду гривень за поточним курсом. Для порівняння, ця сума приблизно дорівнює бюджету будівництва метро на Виноградар у Києві. А якщо перерахувати вартість на один кілометр, то вона на третину вища, ніж очікувана ціна трамвайної лінії імені Миколайчука у Львові. З урахуванням того, що у Львові не закуповують нові вагони і не будують з нуля депо, ці цифри є близькими за масштабами.
Щодо вагонів: лінію обслуговують 20 одиниць рухомого складу, які курсують з середнім інтервалом близько 6 хвилин і завдяки цьому забезпечують високу наповнюваність салонів. Частина маршруту проходить без використання контактної мережі — вагони рухаються на автономному ходу завдяки батареям. Проте, таке рішення викликає певні сумніви. Довжина кожного вагона складає 45,4 метри, ширина — 2,65 метри.
Для порівняння, більшість нових київських трамваїв не перевищують 27 метрів на довжину. Очевидно, це не пов’язано з меншим пасажирським потоком у столиці.
Ще однією характерною рисою є повністю безбар’єрні платформи та зелені колії. Там, де не було можливості зробити колії зеленими через технічні причини, їх ізолювали гумовими прокладками, які значною мірою знижують рівень шуму. Крім того, криві ділянки та інші спеціалізовані частини є високоякісними та звареними відповідно до сучасних стандартів, а не в кустарних умовах, як це часто буває в інших містах з так званим «швидкісним трамваем» що сприяє підвищенню комфорту пасажирів.
Лінія у Льєжі демонструє приклад того, яким повинен бути трамвай у XXI столітті. Звісно, в українських містах досягти 100% безбар’єрності всіх станцій є складним завданням. Також, дорогі зелені колії можуть не входити до першочергових пріоритетів. Проте саме на цей рівень дизайну і комфорту варто рівнятися, і саме такий трамвай варто демонструвати у презентаціях міського транспорту: трамвай не лише як засіб пересування, а як символ модернізації й розвитку міської інфраструктури.
