Даяна Ястремська, після своєї приголомшливої перемоги над другою ракеткою світу з США Коко Гофф у першому колі Вімблдону, знайшла час поспілкуватися з українськими журналістами. Вони тепло привітали тенісистку з цим вагомим досягненням та поставили низку запитань.
— Перша половина сезону у вас була нестабільною, з різним рівнем успіху. Після святкування дня народження ваші виступи стали набагато більш впевненими. Чи є між цим якийсь зв’язок?
— Думаю, що певний зв’язок дійсно існує — я відпочила і змогла відновитися (усміхається). Під час Ролан Гаррос захворіла, потім не тренувалася близько дев’яти днів. У Парижі температура досягала 40 градусів, і я грала, перебуваючи в такому стані. Коли повернулася з Франції, температура трималася на рівні 34-35 градусів.
— Чому ви не знялися з матчу?
— Насправді я хотіла це зробити. Відмінила розминку, взагалі не могла піднятися на ноги. Проте тренер порадив мені спробувати подолати себе. Я намагалася це зробити. Окрім того, розуміла, що моя суперниця у третьому колі Ролан Гаррос, Самсонова, також не дуже добре почувалася. Думала: можливо, трохи пощастить.
Я приїхала до Монако та спочатку хотіла скасувати святкування дня народження, але, оскільки все було організовано, вирішила провести його, хоча й змінила дату. Відновила сили, провела час із друзями й родиною — і відчула справжній приплив енергії.
— Ви готувалися до цього матчу якось особливо? Чи були якісь тактичні настанови?
— Ні, нічого надзвичайного не робила. Сьогодні трохи незвично було грати під закритим дахом, але я швидко адаптувалася. У матчі намагалася грати агресивно, задавати високий темп, і під моїм тиском Коко Гофф було непросто.
— У який момент зустрічі ви усвідомили, що перемога вже у вашій кишені?
— Під час гри таких думок не виникало. Проте до матчу я вірила в успіх. Старалася вийти на корт і залишатися собою, дати вихід своїм емоціям, не бути надто обережною та не вигадувати щось зайве. Я діяла за відчуттями. Звичайно, це супроводжувалося і фізичною, і тактичною підготовкою, але моєю головною метою було саме таке виживання на корті.
— Що сталося за рахунку 5:3 у першому сеті, коли ви не зробили подачу на сет? Які думки в цей момент у вас були?
— Власне, ніяких думок не виникло. Просто так вийшло, що подала дві подвійні помилки. Мандражу або сильного хвилювання не було. Я намагалася тиснути на супротивницю під час прийому, особливо на другій подачі.
— Ви допустили дуже мало помилок саме на прийомі другої подачі.
— Так, я свідомо ішла вперед, тіснила її на корті. Влучила чи ні — це не так важливо, головне було створювати тиск на суперницю. Вона цей тиск не витримала. Та й я теж не з простих (усміхається).
— Що потрібно, аби і надалі підтримувати такий драйв і грати на “куражі”?
— Сьогодні я справді запалила, зі всієї душі.
— Чи вважаєте цю перемогу найзначущою у своїй кар’єрі?
— Навіть не можу сказати точно. Адже я раніше не обігравала другу ракетку світу? Мабуть, це і є моя найважливіша перемога (посміхається). Я ніколи не концентруюся на рейтингу.
— Що думаєте про наступну суперницю, Захарову?
— Росіянка? Я її не дуже пригадую, треба буде подивитися. Хоча це не так цікаво, бо я збираюся зосередитися на власній грі.
— Під час підготовки до зустрічі із Захаровою ви будете переглядати її попередні матчі чи це завдання для тренера?
— І тренер, і я подивимося її гру, а потім будемо обговорювати деталі.
— Ви плануєте грати в парному розряді? Нічого не скасували?
— Так, я буду грати, хоча поки не знаю, коли у мене перший матч. Можливо, це буде завтра. В будь-якому випадку виступ у парі — це добра можливість потренуватися.
— Чи не складно грати кожного дня?
— За останній час вже звикла. З 9 червня і до поразки в чвертьфіналі Істборна 26 червня я грала щодня. У будь-якому разі, завтра могла б тренуватися. Якщо матч затягнеться, відпочиватиму, до цього я також готова.
— Хто найактивніше підтримує вас на трибунах?
— Мама, тренер і Вікторія — мій тренер з йоги. Саме Вікторія допомагає мені з правильним диханням та розтяжкою. Мені це дуже подобається.
Автор: Максим Розенко, спеціально для “Чемпіона” з Лондона
