У місті Умань 3 липня 2025 року відбулася церемонія прощання з командиром 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка, полковником Сергієм Захаревичем. Відомо, що він загинув внаслідок ракетного удару, спрямованого Російською Федерацією по Гуляйполю у Дніпропетровській області. Йому було 42 роки. Про це повідомив президент військово-цивільної спілки «Бойове братерство України» Павло Жебрівський.
Полковник Сергій Захаревич очолив 110-ту механізовану бригаду у лютому 2025 року. До цього він займав посаду заступника командира 33-ї окремої механізованої бригади. У 2015 році був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а в 2022 році — II ступеня.
Павло Жебрівський розповів про знайомство із Сергієм Захаревичем, що відбулося ще у 2014 році в Дебальцевому:
– «У 2014 році я був мобілізований до Збройних сил України і проходив службу у 54-му розвідувальному батальйоні в Дебальцевому. Сергій спочатку служив у Донецькому аеропорту, тоді як ми зайняли позиції в Дебальцевому, після чого він приєднався до батальйону. Саме тоді ми й познайомилися.»
За словами Павла Жебрівського, військові часто зверталися до полковника Захаревича як до «людини-війна». Він навчав новобранців, серед яких були цивільні без військового досвіду, користуватися зброєю. Зокрема, Жебрівський згадує:
– «Пам’ятаю, як нам передали автоматичний гранатомет АГС, і він демонстрував солдатам його використання. Ніколи не забуду випадок, коли він разом із чотирма розвідниками на автомобілі марки «Урал» проник у ворожий табір на шахті в районі Чорнухиного. Хоч ворог налічував близько двадцяти осіб, всі четверо наших повернулися живими, завдяки його мужності та майстерності.»
Два місяці перед загибеллю Павло Жебрівський востаннє зустрів Сергія, передавши йому необхідні речі, зокрема безпілотники та інші матеріали для знищення ворога. За словами Жебрівського:
– «Сергій був завжди на передовій. За характером — мовчазний, говорив мало, але робив дуже багато. Він підготував ефективні групи, які завдавали значних втрат ворогу, застосовуючи унікальні тактики, що навіть у НАТО вважаються новаторськими. Його підготовка була настільки високою, що американські «морські котики» та «зелені берети» мали поважати його досягнення.»
Військовослужбовець 110-ї бригади з позивним «Фідель» поділився спогадами про полковника:
– «Сергій очолив нашу бригаду у лютому 2025 року під час виконання бойових завдань на Донеччині. Він зарекомендував себе як людина честі та лідер колективу. Бригада діяла на різних напрямках, та внаслідок ворожого удару трагічно загинув наш командир — приклад для всіх офіцерів.»
Серед поціновувачів героїзму Сергія Захаревича була й уманчанка Галина Смілянець, котра прийшла на прощання, аби вшанувати його пам’ять:
– «Я прийшла віддати останню шану людині, що нас захищала — справжньому воїну. Вдячна військовим за їхню самовідданість, низький уклін і бажаю, щоб вони поверталися живими.»
Начальник штабу механізованого батальйону 33 окремої механізованої бригади Анатолій Войтович відзначив людські якості полковника Сергія Захаревича та його готовність допомогти в найскладніші моменти:
– «Під час важких боїв, коли бракувало водіїв-механіків для термінової евакуації військових на позиції, Сергій сам взяв кермо в руки. Я спочатку гадав, що він жартує, але він сів за штурвал бойової машини М113, особисто відвіз особовий склад, висадив бійців, забрав важко поранених і повернувся назад.»
Войтович підкреслив:
– «Захаревич був зразковим офіцером, професіоналом, військовим від початку і до кінця. Це людина, покликана стояти на захисті української держави. Дай Бог, щоб усі військові були такими.»
Очільник Черкаської обласної військової адміністрації Ігор Табурець підкреслив бойовий шлях і високий професіоналізм Сергія Захаревича:
– «З 2014 року він виконував завдання у розвідувальному співтоваристві. Такі люди, як він, не публічні, і в газетах про них часто не пишуть. Проте саме вони роблять велику справу, тихо і наполегливо. Сергій був дуже сміливою, веселою і ініціативною людиною, яка ставилася по-доброму до своїх підлеглих.»
Умань 3 липня 2025 року стала місцем прощання з командиром 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка полковником Сергієм Захаревичем — героєм, який віддав своє життя за Україну.
