Як донька Катерини Ясько змінила по батькові на матронім і чому це викликало суперечки
Перші кроки: відмова від по батькові та зміна прізвища
Спочатку 19-річна донька Катерини Ясько, Анна-Александра, задумала у державному реєстрі відмовитися від по батькові і взяти прізвище матері. Вона доросла без участі біологічного батька, і тому це рішення здавалося логічним кроком. Про деталі розповіла сама Катерина в одному зі своїх постів у соцмережах.
Та законодавство України накладає обов’язкову вимогу мати три компоненти імені: прізвище, ім’я та по батькові. З цієї причини відмовитися від патроніма не вийшло — довелося шукати альтернативу.
Матронім замість по батькові — офіційна альтернатива
Саме тому дівчині запропонували скористатися правом замінити класичне по батькові на матронім із суфіксом «-івна». Катерина пояснює, що це рішення прийшло не одразу і було єдиним варіантом, який надала держава, щоб уникнути нежаданого зв’язку.
«Вона була впевнена, що це можливо, адже її молодший брат має українське та литовське громадянство і за литовською традицією батька не має патроніма. Катеринівна з’явилася не тому, що Аня спочатку хотіла матронім, а тому, що в цій ситуації це виявилося єдиним запропонованим державою способом вийти з небажаного зв’язку», — пояснює Катерина Ясько.
Вибір імені та значення другого імені Александра
Ще один цікавий момент полягав у виборі другого імені — Александра. Дівчина свідомо обрала саме це ім’я, тому що воно починається на літеру «А» і є жіночою формою грецького імені Ἀλέξανδρος, що означає «захисниця». Такий вибір підкреслює особливе ставлення до власної ідентичності та символізує силу і підтримку.
Реакція суспільства: від критики до глибших роздумів
Відгуки в мережі: підтримка і хейт
Оприлюднення інформації про зміну імені викликало у соцмережах як сердечні вітання, так і хвилю сарказму та гостру критику. Частина користувачів висловлювала незадоволення через, на їхню думку, «недостатньо українське ім’я» та відмову від традиційного патроніма.
Це стало прикладом того, як тема імен і національної ідентичності може провокувати гострі дискусії та стереотипи.
Філософський погляд на національну ідентичність
Катерина Ясько звернулася до наукових підходів, щоб пояснити корені таких емоційних реакцій. Вона процитувала концепції німецького вченого Фрідріха Майнеке про «культурну» та «державну» націю, а також дослідження психологині Ольги Духнич.
За її словами, українська ідентичність формувалася у тривалій боротьбі за незалежність і культивувала сильний емоційний зв’язок із маркерами належності — мовою, традиціями та іменами.
«Якщо загроза тривала століттями, система захисту не зникає автоматично. Юридично ми вже більшість, але психологічно продовжуємо поводитися як меншина, шукаючи, хто “справжній українець”. Логіка захисту непомітно перетворюється на логіку контролю», — підкреслює Катерина Ясько.
Нові виклики для української родини й суспільства
Картина сучасних змін у сім’ях України
У своєму дописі Катерина звернула увагу на трансформації, які відбуваються в сучасних українських родинах. Зростає кількість дітей з різних шлюбів, мультикультурних сімей та людей із різним досвідом життя за кордоном.
Це вимагає від суспільства більш гнучкого та відкритого ставлення до ідентичності, що не обмежується традиційними уявленнями.
Що варто очікувати в майбутньому?
Головний виклик, на думку Катерини Ясько, полягає у переході від захисної позиції, коли ідентичність насамперед обороняється, до творчої — що будує і розвиває. Така ідентичність має бути здатна вміщувати багато різних форм і проявів, з огляду на потреби нових поколінь.
Це означає приймати різноманітність і розуміти, що справжнє єднання не потребує жорстких рамок і критеріїв.
Ключові моменти, на які звернути увагу:
- Відсутність класичного патроніма може бути юридично замінена матронімом із суфіксом «-івна».
- Імена й по батькові — важливі маркери ідентичності, але вони не повинні слугувати джерелом конфлікту.
- Українська родина стає все більш різноманітною та відкритою до інновацій у сфері імен та національної приналежності.
