Оксфорд-стріт без автомобілів: Новий розділ легендарної вулиці Лондона
Вже з 26 жовтня лондонці зможуть прогулюватися центром Оксфорд-стріт без шуму та метушні автомобілів. Ця знаменита вулиця, що є головною торговою артерією міста, стане пішохідною на певному відрізку, відкриваючи нові можливості для шопінгу та відпочинку.
Історія Оксфорд-стріт: віковий шлях від римських часів
Ще в першому тисячолітті нашої ери римляни проклали тут дорогу, тоді місто називалося «Лондиніум». Відтоді вулиця бачила безліч змін і перетворень, ставши для багатьох місцем, куди приїжджають туристи й місцеві, бажаючи знайти вигідні покупки чи просто помилуватися вітринами.
Пропонуємо разом пройти стежками поколінь, що залишили відбиток у образі Оксфорд-стріт.
1910: Епоха мегамаркетів та вітрин-афродизіаків
На початку ХХ століття пішоходи захоплено заглядали у величезні вікна магазинів, що відкривалися на рівні тротуару. Ці скляні панелі були справжнім дивом інженерної думки XIX століття, що дозволили створити величезні та прозорі фасади.
У 1909 році відкрився Selfridges — величезний універмаг, який перевернув уявлення про шопінг у Великій Британії.
- Ресторани;
- Реєстраційні зали;
- Бібліотека;
— усе це підтримувало інтерес покупців і тримало їх довше всередині, перетворюючи покупки на соціальну подію, а не просто потребу.
Інші магазини, як от John Lewis, посилили конкуренцію, підвищуючи планку якості та сервісу.
1937: Авангардний Лондон та шумний натовп
Оксфорд-стріт нерідко кишить людьми. Охоронець правопорядку часто доводиться користуватися гучномовцем, аби тримати натовп під контролем.
Відома письменниця Вірджинія Вульф відзначала, що ця вулиця не була найпрестижнішою в Лондоні. Її дратувала надмірна галасливість і яскравість, що перетворювала вулицю на поле битви споживчої культури.
У своїх есе вона описувала:
- Гучний гуркіт пакетів та валіз;
- Постійний рух автобусів поряд з тротуаром;
- Потужний звук духових оркестрів, що змінювався на слабеньку мелодію.
1941: Війна та руйнування на Оксфорд-стріт
Під час бліцу — масованих нальотів німецької авіації, деякі райони Східного Лондона були найзапекліше постраждалими. Але війна не оминала також й центральну частину міста.
Вересень 1940 року залишив суцільні уламки та попіл після вибухів на цій вулиці.
Джордж Орвелл, який тоді прогулювався вулицею, описував її так:
«Пізній сонячний промінь освітлював порожню дорогу, що виблискувала тисячами осколків скла.»
Відбитки цих подій залишилися і в історіях британського мовника BBC, який мав свої студії на 200 Оксфорд-стріт.
1961: Пішохідна зона та безпека на вулиці
Значний потік відвідувачів приносив не лише вигоду, а й небезпеку: вулиця ставала надто заповненою, і люди могли впасти з тротуару у проїжджу частину.
До початку 1970-х ситуація стала небезпечною, про що повідомляли провідні газети, які писали про сотні травм щороку.
Щоб полегшити рух і захистити пішоходів, у 1972 році частину вулиці закрили для руху приватних авто, залишивши доступ лише для автобусів та таксі.
Сьогодні приватні автомобілі не дозволені здесь з 7 ранку до 7 вечора, з понеділка по суботу, що зберігає аутентичність знаменитої вулиці.
1963: Місце, де історія зустрічає сучасність
Оксфорд-стріт була свідком багатьох історичних подій та культурних змін:
- Римські завойовники використовували цю дорогу для контролю над Британією;
- У XVIII столітті саме тут проходили процесії злочинців на шлях до страти, що збирало значні натовпи спостерігачів;
- Сучасні лондонці та туристи тепер дружно прогулюються по тій самій вулиці, живлячи її дух і традиції.
Завдяки новим правилам руху та історичним трансформаціям, Оксфорд-стріт живе та дихає, залишаючись серцем міста, де минуле і сучасність переплітаються у неймовірній гармонії.
