Деякі події та історичні процеси, здається, мають властивість повторюватися. У 2005 році Європейський Союз (ЄС) заборонив будь-яке використання азбесту у товарах — як у тих, що виробляються всередині союзу, так і в імпортованих.
Азбест — це група природних мінеральних волокон, які колись широко застосовувалися у будівництві завдяки своїй міцності, стійкості до високих температур, довговічності та порівняно низькій ціні. Незважаючи на ці переваги, Міжнародне агентство з дослідження раку класифікувало азбест як канцероген, оскільки його вдихання може спричинити рак легень, гортані, яєчників, а також мезотеліому.
Після введення заборони почали реалізовуватися заходи щодо усунення небезпеки від уже наявного азбесту, зокрема його утилізації у спеціально призначених сміттєвих полігонах. Паралельно з цим розроблено нові альтернативи азбесту, що дозволили продовжити будівництво із застосуванням більш безпечних матеріалів.
Синтетичні пер- та поліфторовані алкіл речовини (PFAS), які часто називають «хімікатами, що залишаються назавжди», значно відрізняються від азбесту, однак їх історії мають певні спільні риси:
- обидва були цінними промисловими матеріалами;
- обидва становлять загрозу для здоров’я людей;
- для уникнення або мінімізації забруднення необхідне професійне очищення.
Наразі залишаються невідомими перспективи повної заборони PFAS у межах ЄС, проте беззаперечним фактом є те, що громадяни вже активно працюють над усуненням цих речовин і створенням безпечніших альтернатив.
У випуску Euronews Tech Talks ми зустрілися з тими, хто бере участь у цьому процесі: Фаєр Муштак, генеральним директором та співзасновницею компанії Oxyle; Міікою Нікінмаа, менеджером проекту ZeroF; а також Діаною Лау, лідером одного з проєктів ZeroF.
Усунення PFAS із стічних вод: досвід компанії Oxyle
Oxyle — стартап із Цюриха, який розробляє інноваційні рішення для очищення стічних вод від PFAS.
Компанія була заснована у 2020 році Фаєр Муштак та Сільваном Стауфертом, а в січні цього року залучила понад 15 мільйонів євро інвестицій для подальшого розвитку технології, що не лише захоплює, а й руйнує PFAS.
Зокрема, Oxyle застосовує триетапний підхід:
- OxFoam — апарат із пінною фракціацією, який відокремлює PFAS із великих об’ємів води. Повітряні бульбашки ін’єктуються у заражену воду, до них приєднуються PFAS, піна піднімається на поверхню, після чого її можна ефективно видалити.
- Oxlight — обробка, що руйнує надміцні зв’язки між вуглецем і фтором у молекулах PFAS за допомогою хімічної реакції, активованої світлом.
- OxSignal — система безперервного моніторингу концентрації PFAS у воді.
За словами Фаєр Муштак, саме ця комбінація технологій стала ключовою для швидкої популярності їхнього продукту.
«Ми не обмежуємося очищенням середньо- та довгоцепочкових сполук, які під силу багатьом іншим технологіям. Ми орієнтуємося саме на ті PFAS, які сьогодні ніхто інший не може очищати», — пояснила вона Euronews Next.
PFAS — це група зі щонайменше 10 тисяч хімічних сполук, які класифікуються за довжиною ланцюга на довго-, середньо- та короткочепочкові; останні вважаються найскладнішими у видаленні.
Крім того, Муштак зазначила, що Oxyle відрізняється здатністю пропонувати клієнтам індивідуальні рішення, розробляючи персоналізовані підходи до очищення.
Водночас вона підкреслила, що, хоча Oxyle і змогла залучити фінансування для боротьби з PFAS, багато стартапів у галузі захисту водних ресурсів досі стикаються з труднощами у пошуках коштів на масштабні проєкти.
За межами PFAS: проєкт ZeroF
Подібно до азбесту колись, PFAS широко розповсюджені у повсякденному житті — зокрема, у харчовій упаковці і текстилі.
Проєкт ZeroF має на меті змінити цю ситуацію, знайти безпечні матеріали, здатні замінити PFAS у вказаних сферах. Проєкт отримує спільне фінансування від ЄС та Швейцарського секретаріату освіти, досліджень і інновацій і об’єднує 12 партнерів із 9 країн для розробки технологій, які зменшують залежність від PFAS.
У пакуванні харчових продуктів ZeroF використовує модифіковану целюлозу з підвищеною олеофобністю та гідрофобністю. Для текстилю вивчаються органічно модифіковані кераміки (Ormocers), які поєднують міцність кераміки з гнучкістю полімерів.
«Розробка покриттів без PFAS із такими самими характеристиками є дуже складним завданням», — розповіла Euronews Next Діана Лау, керівник текстильної гілки ZeroF.
Вона пояснила, що важко відтворити комплексні властивості PFAS, серед яких особливо виділяються відштовхування олії та води, що обумовлено вуглець-фторовим зв’язком. «Просто замінити один атом, щоб отримати подібну ефективність, неможливо», — додала Лау.
На даний момент проєкт ZeroF перебуває на завершальній стадії, і запропоновані технології залишаються в основному на рівні дослідницьких розробок. Однак координатор проєкту Мііка Нікінмаа зазначає, що отримані результати є багатообіцяючими.
Він також додав, що виробничі витрати альтернативних матеріалів залежать від конкретної компанії та галузі.
«Нові матеріали мають не лише замінити PFAS, а й пропонувати додаткові переваги — бути переробними і відповідати сучасним вимогам», — підкреслив він.
Таким чином, приклад боротьби з азбестом став важливою ілюстрацією можливих шляхів розв’язання проблеми PFAS, що вже сьогодні потребує інноваційних технологій і системного підходу.
