Напередодні ювілейного дня народження одного з провідних гравців легендарного київського “Динамо” другої половини 1980-х років Ігоря Бєланова відсвяткували — йому виповнилося 65 років. Пропонуємо вашій увазі десять маловідомих фактів із життя та спортивної кар’єри володаря Золотого м’яча 1986 року.
—
### Порівняння з героєм телесеріалу
Юний Ігор Бєланов починав свою футбольну підготовку у школі “Чорноморця” в Одесі. Вже тоді всі тренери перш за все відзначали його надзвичайну швидкість. Цей визначальний навик, у поєднанні з відмінним володінням м’ячем, гострим футбольним мисленням і потужним ударом, розвивався з кожним роком — спочатку у юнацьких змаганнях, далі в першій лізі СРСР у складі одеського СКА, а згодом у командах вищої ліги — “Чорноморці” і “Динамо”.
Особливий інтерес викликала його швидкість на початкових етапах професійної кар’єри, через що Ігорю дали прізвисько “Скіппі”. Воно було запозичене із широковідомого австралійського серіалу з однойменною назвою, присвяченого кенгуру — тварині, що символізувала його спритність і швидкість. Згодом, у середині 1980-х, спортовця почали порівнювати з «Ракетою» через його блискавичні маневри на полі.
—
### Весілля на тренувальній базі
Учбово-тренувальна база одеського “Чорноморця”, розташована на 11-й станції Чорноморської дороги, була справжнім спортивним комплексом із усіма необхідними умовами для тренувань, відновлення і дозвілля. Футболісти тут не лише тренувалися і займалися теорією, а й насолоджувалися харчуванням, відпочинком у сауні та переглядали нові кінострічки у затишному кінозалі.
Примітним для Ігоря Бєланова стало й те, що саме на цій базі відбулося його весілля. Святкування пройшло в залі їдальні, де зібралися всі запрошені гості — не тільки одноклубники, а й родичі нареченого і нареченої. До цього моменту такі події на базі були унікальними.
—
### Пам’ятний дубль бомбардира
У професійній кар’єрі Ігоря Бєланова було багато видатних матчів у складі київського “Динамо” на європейській арені, а також у збірній СРСР. Одним із найяскравіших є поєдинок 1/8 фіналу чемпіонату світу СРСР проти Бельгії (3:4), в якому він оформив хет-трик у воротах Жан-Марі Пфаффа.
Проте особливе місце у пам’яті Бєланова посідає гра 13-го туру чемпіонату СРСР 1985 року між “Динамо” Київ та “Спартаком” Москва. На той час “Динамо”, під керівництвом Валерія Лобановського, посідало перше місце, а “червоно-білі” — четверту позицію, відстаючи всього на два очки. Матч на Республіканському стадіоні столиці України зібрав аж 100 тисяч глядачів, що свідчило про неабиякий інтерес і напруження.
Ігор, який на той момент мав уже п’ять голів у сезоні, продемонстрував неймовірний бійцівський дух, забивши по м’ячу на початку кожного тайму в ворота Ріната Дасаєва. Його два голи принесли “Динамо” перемогу з рахунком 2:0.
Про цей матч Бєланов згадує з жалем, адже:
> “Давно шукаю відеозапис цього матчу або хоча б його фрагменти, — розповідає він. — Звертався до багатьох з проханням знайти цей матеріал, але марно. На жаль, архіви не зберегли один із найяскравіших поєдинків “Динамо” того часу. Дуже неприємно, що у нас не цінують історію.”
—
### Пляшка К’янті перед сном
У весняний період 1985 року, коли Бєланов грав у “Динамо”, на території СРСР була розгорнута чергова антиалкогольна кампанія. За ініціативою радянської влади “Сухий закон” мав на меті значно знизити споживання алкоголю серед населення, включно й серед спортсменів. Втім, у “Динамо” були нечисленні строгі тверезники — більшість футболістів не протистояли багатьом стресам після матчів чи тренувань пляшкою пива або вина.
Ігор у спогадах розповідав:
> “Ми з Василем Рацом полюбляли випити пляшку італійського “К’янті” — сухого червоного вина. Її вистачало, щоб після насичених і трьохразових тренувань добре виспатися. Червоне вино дійсно корисне — воно розслабляє і покращує якість сну.”
—
### Чужий серед своїх
Провівши з 1979 по 1984 рік у Одесі на професійному рівні шість сезонів (два в складі СКА і чотири — в “Чорноморці”), Ігор Бєланов перейшов до київського “Динамо”. Тут він здобув величезну кількість титулів і відзнак, якими міг би пишатися будь-який гравець великої країни.
Цікаво, що в грудні 1987 року, вже будучи володарем “Золотого м’яча”, Бєланов несподівано знову грав за “Чорноморець”. Цей факт практично невідомий широкій громадськості. Тоді “Динамо” та “Чорноморець” разом вирушили в круїз по Дунаю та Середземномор’ю на теплоході із Ізмаїла, відвідавши Болгарію, Словаччину, Угорщину та Італію, де провели кілька товариських матчів.
Виступаючи за “моряків”, Бєланов став автором двох голів — у ворота болгарського “Спартака” з Плевена та італійської “Дженоа” з Генуї. Отже, цей футбольний вояж київських динамівців став справді загадковим.
—
### Замість Бергамо — Менхенгладбах
Наприкінці 1980-х, коли чимало радянських футболістів почали переїжджати грати за кордон, після Олександра Заварова, який опинився в італійському “Ювентусі”, мав переїхати й Ігор Бєланов.
Однак на відміну від свого колишнього партнера по “Динамо” та збірній, який приєднався до топ-клубу, Бєланов мав підписати контракт із скромнішою італійською командою — “Аталантою” з Бергамо. Переїзд був майже офіційним, навіть було зроблено фотосесію у футболці клубу, яка збереглася в особистій колекції Ігоря.
Як згадує футболіст:
> “Я вже бачив свій контракт із ‘Аталантою’. Все було майже узгоджено, але коли майже всі документи були підписані, втрутилися деякі люди, пов’язані з ‘Динамо’. Що саме трапилось — достеменно не знаю, але замість ‘Аталанти’ я опинився у німецькій ‘Боруссії’ (Менхенгладбах).”
—
### Відпустка на футбольному полі
Після того, як Бєланову було понад тридцять і він грав у німецькому “Айнтрахті” з Брауншвейга, він шукав можливості відвідати рідну Одесу. Під час одного з таких візитів він не хотів сидіти без діла і продовжував грати у футбол.
Цього разу на двох рівнях одразу: за аматорський клуб “Благо” з села Благоєве Одеської області, а також за ветеранську команду “Рішельє”. Глядачі, які прийшли побачити на полі знаменитого володаря “Золотого м’яча”, були дуже задоволені.
Ігор пояснює:
> “Грати за рідний ‘Чорноморець’ під час відпустки контракт не дозволяв, тому я виступав за аматорів та ветеранів.”
—
### Копія Золотого м’яча
Найціннішим трофеєм Ігоря Бєланова, беззаперечно, є “Золотий м’яч”. Протягом майже сорока років він побував у багатьох країнах, даючи можливість багатьом людям доторкнутися до футбольної історії.
Одного разу представники ФК “Чорноморець” звернулися до Ігоря з проханням виготовити копію його славнозвісного трофея та виставити її у клубному музеї. Бєланов охоче підтримав цю ініціативу, враховуючи значний внесок, який зробив у рідну команду.
Він зауважив:
> “Копія у мого ‘Золотого м’яча’ лише одна — та, що виготовлена для Музею ‘Чорноморця’. Оригінал же, який має спеціальний футляр, зберігаю у максимально надійному місці. Якщо ж беру його з собою у подорожі, його супроводжує спеціальна охорона.”
—
### Від Москвича до BMW-6
Для футболістів 1970-х–1990-х років автомобіль був одним із важливих “джентльменських” атрибутів життя. У Ігоря Бєланова автопарк змінювався поступово відповідно до часу і фінансових можливостей. Спершу це був “Москвич”, потім — “Жигулі ВАЗ-2106”, далі — “Волга ГАЗ-24”. Після переїзду до німецької “Боруссії” в Менхенгладбаху він користувався спочатку “Mercedes”, а потім авто марки BMW. Серед останніх його автомобілів — елегантний BMW-6.
Свій підхід до автотранспорту Ігор коментує так:
> “Для мене машина — це лише засіб пересування, я не фанат швидкої їзди.”
—
### Другий День народження
Попри те, що офіційний день народження Бєланова — 25 вересня, він вже протягом десяти років відзначає й другий день народження у грудні. В цей зимовий період у 2014 році він пережив серйозну дорожньо-транспортну пригоду, яка дивом не закінчилася трагедією.
Ігор детально розповідає:
> “Ця пригода сталася наприкінці 2014-го на Кіровоградщині. Повертаючись до Одеси від друзів, наш автомобіль на обледенілій дорозі на високій швидкості втратили контроль. Машину понесло, вона кілька разів перекинулася і опинилася у кюветі. Нас врятувало те, що вилетіли з салону через вікно. На щастя, я отримав лише незначні травми. Можна сказати, що народився у сорочці.”
—
Ці десяток фактів відкривають нові сторінки життя і спортивної слави Ігоря Бєланова, підкреслюючи його унікальний шлях як одного з найяскравіших футболістів СРСР і України. Багатогранність особистості та незабутні епізоди його кар’єри зберігають особливу цінність у футбольній історії.
