Владислав Велетень, вінгер футбольного клубу “Полісся”, поділився з читачами своїм досвідом повернення до професійного футболу після служби в лавах Збройних Сил України. У своєму інтерв’ю спортсмен розповів про складнощі, що виникли під час цього періоду, а також про емоційні трансформації, які відбулися з ним за останні роки.
Велетень відзначив, що через певний час після повернення з фронту він втратив звичну нервозність, пов’язану з матчами. За його словами, раніше він не пам’ятає моментів, коли б так себе відчував під час ігор:
– «У мене в один період, після повернення із ЗСУ, повністю зникли нерви під час матчів. Не можу пояснити, чому саме так сталося. Здається, востаннє я нервував, коли грав перші ігри за “Колос” до повномасштабної війни, дебютувавши в УПЛ — тоді буквально ноги трусилися.»
Гравець також нагадав про службу в Збройних Силах України і деталізував процес мобілізації:
1. Він вступив до Територіальної оборони, перебуваючи у Києві.
2. Після підписання указу Президента, що дозволяє ТрО виїжджати за межі своїх місць дислокації, його бригада була направлена на Донеччину.
3. Власне, саме там проходила його служба.
Відзначив, що у період служби він повністю відійшов від футболу і займався абсолютно іншими завданнями. Повернення до спорту далося важко, зокрема через зміни у фізичній формі:
– «Фізично було важко: хоча я намагався підтримувати себе у формі, коли повернувся, у мене було близько 8 кілограмів зайвої ваги.»
Окрім фізичних проблем, для Велетня також було непросто через складні стосунки з тренерським штабом “Колоса”. Він уточнив, що ці стосунки не можна назвати поганими, проте вони були напруженими:
– «Кожне тренування супроводжувалося великим емоційним навантаженням, іноді негативним. За три роки багато чого змінилося: я став емоційно зрілішим, раніше ж занадто багато сприймав близько до серця.»
Також футболіст зізнався, що у перші місяці після повернення іноді мав емоційні реакції й навіть “огризаючись” у відповідь на критику чи напруженість у колективі:
– «Так, були моменти, коли рівень терпіння вичерпувався, і я відповідав різко.»
У завершенні матеріалу наводиться посилання на інтерв’ю з тими ж ньюансами з життя гравця, зокрема про те, як він дізнався про виклик до національної збірної під час матчу проти “Полтави”.
Фото: УАФ.
Ця розповідь відкриває не лише спортивні, а й життєві аспекти кар’єри Владислава Велетня, демонструючи, наскільки складним буває шлях повернення до професійного спорту після участі у військових діях, та водночас підкреслює його силу духу та прагнення не здаватися.
