Як школи Азії готуються до надзвичайних ситуацій: досвід Таїланду та Філіппін
Шок після стрілянини: виклик для освітніх закладів
Минулого місяця в центрі Таїланду 14-річний хлопець за допомогою пістолета дідуся влаштував трагедію в школі, вбивши шістьох людей і поранивши майже тридцять. Ця надзвичайна подія змусила Каняпхат Канфуванан, директорку однієї з бангкокських шкіл, уявити собі подібний жах на власному кампусі.
Вона задумалась: як школа впоралася б з такою кризою та як підготувати до неї і дітей, і вчителів? Ці питання стали фундаментом для подальших дій, адже після стрілянини уряд Таїланду пообіцяв посилити закони про зброю і вимагав, щоб школи підсилили заходи безпеки. Батьки не приховували тривоги і вимагали, аби у закладі, яким керує Каняпхат, провели тренування “активного стрільця”.
Активні тренування: від США до Азії
З 1999 року, після трагедії в коледжі Колумбайн у США, тренування на випадок активного стрільця стали звичними у навчальних закладах Америки. Водночас, хоча деякі спеціалісти ставлять під сумнів їхню ефективність, практика розповсюдилась й на країни Азії, зокрема Таїланд і Філіппіни.
В цих країнах, де стрілянини у школах почастішали, адміністрації спішно шукають способи мінімізувати ризики. Варіанти рішень різняться, що свідчить про складність проблеми і різні підходи до неї.
Таїланд: перші кроки до безпеки
Таїланд не новачок у проведенні таких тренувань, адже країна має один із найвищих рівнів цивільного володіння зброєю в Азії. Колонел Кіаттічай Кердчок, керівник поліції провінції Супханбурі, зазначає, що зараз навіть початкові школи починають впроваджувати активні тренування.
За його словами, деякі вчителі й раніше не дуже серйозно ставилися до цих заходів, але тепер вони стають більш зацікавлені в тому, як вижити у екстремальній ситуації.
Філіппіни: нова реальність і складнощі адаптації
У Філіппінах, де збройне насильство в школах раніше було рідкістю, цьогорічні два випадки стрілянини стали поштовхом до активних дій.
У червні школярі міста Таклобан стали жертвами нападу двох підлітків, після чого адміністратори почали впроваджувати тренування за моделлю “біжи, ховайся, борись” – протоколу, розробленого у 2012 році у Х’юстоні разом із Департаментом національної безпеки США.
Після нового інциденту в серпні у місті Замбоанга бажання впроваджувати такі уроки безпеки значно зросло. Нападник, який транслював свою атаку наживо, залишив одного загиблого і звів рахунки з життям.
- Множинні батьківські збори показали, що найбільша турбота – це навчити дітей, що робити в разі небезпеки.
- Однак експерти змушені зважати і на можливі негативні психологічні наслідки від надто реалістичних тренувань.
- Філіппінські лікарі-спеціалісти рекомендують використовувати менш травматичні методики, такі як настільні вправи-симуляції.
Критика і нові підходи
Згідно з відкритим листом Філіппінської психіатричної асоціації та товариства дитячої психіатрії, інтенсивні моделювання стрілянин можуть завдати тривалої психологічної шкоди. З цієї причини національні навчання було відкладено, а правоохоронцям видали нові інструкції, які забороняють використовувати макети зброї або залучати акторів у ролі нападників.
Відповідальний офіцер підполковник Джун Абразадо підкреслив важливість врахування почуттів батьків і збалансованого підходу до захисту учнів без травматизації.
Підготовка дітей у Таїланді: реальні історії зі шкіл
Тим часом у Таїланді тренування тривають, попри сумніви щодо їхньої доцільності для дітей молодшого віку. Керівниця бангкокської школи Каняпхат згадує, що одне з тренувань почали несподівано, повідомивши учнів, що заняття скасоване, а потім імітували постріл.
Поліцейський, що грав роль нападника, «обстежував» територію школи, а діти активно ховалися і відшукували безпечні місця. Деякі змогли імпровізувати, перетягуючи двері поясами, однак один старший учень, випадково опинившись на вулиці, потрапив у роль заручника.
Попри хвилювання щодо психологічних наслідків для потерпілого, директорка переконана, що практичний досвід навчив учнів усвідомлювати — бігти і нічого не робити недостатньо для порятунку.
