Європа опинилася перед певною парадоксальною ситуацією. З одного боку, континент зіштовхується з величезними потребами у фінансуванні — від переходу до зеленої економіки та модернізації інфраструктури до підтримки інновацій і підвищення конкурентоспроможності на світовій арені. З іншого боку, європейські домогосподарства накопичили трильйони євро заощаджень, значна частина яких бездіяльно зберігається на банківських депозитах із мінімальною доходністю і майже без впливу на економічне зростання.
У новому робочому документі аналітичного центру Bruegel під назвою «Подолання інвестиційного розриву в Європі: розуміння потенціалу залучення інституційних інвесторів» розглядається ця невідповідність крізь призму ролі європейських інституційних інвесторів — насамперед страхових компаній та пенсійних фондів, що відомі як ICPFs. Саме ці установи є ключовими в розв’язанні проблеми та одночасно потенційними каталізаторами рішення.
### Куди вкладені заощадження європейців?
Європейці зазвичай віддають перевагу консервативним інвестиціям, багатьом із них притаманно тримати кошти на банківських рахунках, де заощадження практично не примножуються. Інституційний інвестор — це крупна організація, яка управляє грошима від імені людей чи домогосподарств. На відміну від приватного інвестора, який може купити кілька акцій або відкрити ощадний рахунок, такі інституції оперують масштабними обсягами капіталу і вкладають їх на різних фінансових ринках.
Найпоширенішими інституційними інвесторами є:
– Пенсійні фонди, які зберігають і збільшують пенсійні накопичення робітників.
– Страхові компанії, що інвестують страхові внески клієнтів з метою фінансування майбутніх страхових виплат.
### Фінансовані пенсії та системи з поточними виплатами
Звіт наголошує на тому, що пенсії та інвестиції — це дві сторони однієї медалі. Старіння населення Європи створює тиск на систему «сплати за фактом» (pay-as-you-go), при якій внески працюючих нині спрямовуються на пенсійні виплати нинішнім пенсіонерам, а майбутні пенсіонери фінансуються майбутніми працівниками.
Проте в умовах демографічних змін кількість пенсіонерів може значно перевищувати чисельність працюючого населення у майбутньому, що ставить систему під загрозу.
Фінансована пенсійна система — це модель, за якою частина внесків працівника й роботодавця відкладається та інвестується в активи, такі як акції чи облігації. Протягом часу ці інвестиції зростають, формуючи фонд для виплат після виходу на пенсію.
Розширення фінансованих пенсійних схем може розв’язати дві проблеми одночасно:
1. Забезпечити додаткові накопичення для майбутніх пенсіонерів.
2. Перетворити ці заощадження на довгострокові інвестиції, що підтримують розвиток економіки континенту.
### Порівняння Європи та Сполучених Штатів
Дискусії часто зосереджені на питанні, чи «втрачає» Європа капітал на користь США. Справді, європейські пенсійні фонди та страхові компанії володіють великими активами в США, особливо в акціях. Зокрема, з 2013 до 2023 року частка американських акцій в портфелях ICPFs зросла з 23% до 39%, тоді як обсяг володінь американськими облігаціями збільшився з 6% до 11%.
Однак ці цифри слід оцінювати у контексті розміру американських ринків капіталу. Як зазначає Марі-Софі Лаппе, одна з авторок дослідження, незважаючи на зростання інвестицій в США, порівняно з розміром американського ринку це не так багато, і загалом спостерігається недовкладення європейських інвесторів на американському ринку.
Водночас, інституційні інвестори Європи переважно надають перевагу внутрішнім інвестиціям. Вони інвестують головним чином у європейські державні та корпоративні облігації, тоді як американські пенсійні фонди активно вкладають кошти у акції та альтернативні активи, зокрема венчурний капітал.
Причинами таких відмінностей є:
– Звичка та більша експертиза на внутрішніх ринках;
– Мовний бар’єр;
– Валютні ризики, особливо враховуючи зобов’язання пенсійних фондів виплачувати кошти у євро.
Дизайн пенсійної системи переважно визначається національними урядами, проте Європейський Союз може сприяти вдосконаленню ринку, наприклад, впроваджуючи найкращі практики, такі як авто-запис, а також працюючи над інтеграцією та ефективністю капітальних ринків ЄС. Полегшення міждержавних інвестицій дозволить інвесторам збільшити масштаби й диверсифікувати свої портфелі.
При цьому будь-які зміни мають ставити на перше місце інтереси вкладників, адже пенсії насамперед є механізмом фінансової безпеки у старості, а не лише інструментом закриття інвестиційного розриву.
### Домогосподарства: надмірне зберігання коштів на банківських рахунках
Основною проблемою є не стільки цільове вкладення ICPFs, скільки недостатній обсяг грошових потоків у ці інституції.
Наразі близько 27% заощаджень домогосподарств у Європейському Союзі направлено в страхові та пенсійні продукти, що практично дорівнює частці коштів, які зберігаються у виді банківських депозитів. Таким чином, європейці зберігають значні суми готівки на низькодохідних рахунках, упускаючи потенційні прибутки від інвестицій в капіталові ринки.
За словами Марі-Софі Лаппе, не варто надмірно перейматися відпливом інвестицій в США, якщо вдасться спрямувати значні заощадження, які поки що «застоюються» в банках, у сектор ICPFs.
Навіть частковий перерозподіл коштів може мати істотний вплив: якщо з кожних 100 євро на банківських рахунках перевести лише 10 євро в пенсійні та страхові продукти, це може мобілізувати понад 400 мільярдів євро для інвестицій в облігації та акції.
### Авто-запис: невелика реформа з великим ефектом
Одним із шляхів переорієнтації заощаджень на фінансовані пенсійні продукти є впровадження механізму авто-запису.
Суть полягає в тому, що працівники автоматично реєструються у фінансованій пенсійній схемі, в яку їхні внески спрямовуються на капіталові ринки, тоді як вони самі мають право відмовитися від участі. Досвід таких країн, як Великобританія, показує, що завдяки цьому підхідові рівень участі різко зростає завдяки інерції більшості людей.
За словами Лаппе, покладатися виключно на добровільність дуже складно, адже кампанії з підвищення фінансової грамотності виявилися малоефективними. Тому авто-запис — набагато більш дієвий інструмент мобілізації заощаджень.
### Пріоритетність інтересів заощаджувачів
Оцінки Bruegel вказують, що головним викликом не є «витік» капіталу у США, а неповне використання потенціалу накопичень домогосподарств. У періоди невизначеності бажання зберігати кошти в безпеці лише посилюється.
Перенаправлення навіть невеликої частки грошових ресурсів у фінансовані пенсійні фонди та страхові компанії може сприяти одночасному зміцненню фінансової безпеки на пенсії й фінансуванню інвестиційних потреб Європи — від зеленої економіки й інновацій до розвитку капітальних ринків.
Хоч авто-запис і не є гучною реформою на кшталт масштабного стимулюючого пакету, він може мати значний тривалий вплив.
Водночас автори дослідження наголошують, що пенсійні кошти не повинні використовуватися як інструмент для втілення політичних чи економічних амбіцій. Головний обов’язок страхових компаній і пенсійних фондів — захищати та збільшувати заощадження людей. Будь-який внесок у подолання інвестиційного розриву слід розглядати як позитивний побічний ефект, а не основну мету.
Примусове спрямування коштів на користь певних регіонів чи галузей має здійснюватися з великою обережністю, адже це може нанести шкоду безпосереднім власникам заощаджень, для яких призначені такі реформи.
