Між Росією та Азербайджаном спостерігається безпрецедентне загострення двосторонніх відносин, яке уже перевершило за глибиною кризу минулого року, коли російські військові збили літак «Азербайджанських авіаліній». Поточний конфлікт розпочався з масового затримання у Єкатеринбурзі понад 50 вихідців з Азербайджану за нерозкритою кримінальною справою, що стало несподіванкою та викликало шок у Баку, який не залишив цю ситуацію без суспільної реакції.
Азербайджанська влада не лише відверто розкритикувала Росію, а й ухвалила рішення скасувати всі культурні заходи, організовані російськими державними та приватними інституціями. Згодом у столиці Азербайджану було затримано двох агентів російської Федеральної служби безпеки (ФСБ), які діяли під прикриттям пропагандистського агентства «Sputnik Азербайджан», а також відкрито кримінальне провадження щодо подій у Єкатеринбурзі. Ці події викликають питання: чи цей конфлікт виник випадково, чи його було сплановано Росією? Які можуть бути наслідки розвитку ситуації і чи ймовірний прямий збройний конфлікт між Москвою та Баку? Як змінюється суспільний клімат в Азербайджані і яке значення це має для України?
На ці запитання відповідає заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
### Випадковість чи провокація?
Затримання у Єкатеринбурзі, що стало каталізатором нинішньої кризи у відносинах між Азербайджаном та Росією, не було випадковим.
– У проведенні операції брали участь підрозділи спецназу ФСБ, а не Слідчий комітет чи поліція, як це зазвичай відбувається.
– Режим дій під час затримання був винятково демонстративним і жорстоким, що нехарактерно навіть для операцій проти озброєних злочинних угруповань у Росії.
– Відомо про щонайменше двох загиблих, а загальна кількість затриманих перевищує 50 осіб.
Таким чином, ці дії свідчать про глибоку підготовку з боку Кремля. Вплив на діаспори традиційно використовується російською владою як інструмент впливу на держави походження цих спільнот.
Зокрема, серед затриманих частина є громадянами Азербайджану, інші — громадяни Росії, проте етнічні азербайджанці, яких у РФ сприймають саме як представників азербайджанської діаспори. Подібну тактику Кремль застосовував і щодо етнічних грузинів у передвоєнний період 2008 року, а також неодноразово використовував фактор діаспори для тиску під час напружень із Таджикистаном.
Азербайджанська діаспора у Росії має особливий статус: до неї входять мільярдери з близькими зв’язками до Володимира Путіна, а також впливові регіональні бізнесмени. Хоча Азербайджан не залежить суттєво від грошових переказів із-за кордону, влада країни і громадяни сприймають діаспору як важливу складову національної спільноти.
Отже, російські спецслужби свідомо завдали удару по національній гідності азербайджанців, що викликало гостру реакцію в Баку, схожу за значущістю, але більш гнівну, ніж інцидент зі збиттям літака минулого року.
### Мотиви дій Росії
Причини загострення випливають з посилення значення Південного Кавказу як унікального транспортного коридору — особливо після початку російської агресії в Україні і транзитних перебоїв через Іран. Ба більше, Баку активізує створення регіональних альянсів і посилює співпрацю у рамках так званого «серединного коридору», що поєднує Євразію в обхід Росії.
Азербайджан прагне подолати свою ізоляцію на міжнародній арені і має для цього певні шанси, зокрема завдяки дружнім до країни політичним колам у США на чолі із Дональдом Трампом, а також покращенню відносин з Туреччиною за часів Реджепа Таїпа Ердогана. Раніше вплив вірменського лобі у Вашингтоні блокував відносини між Азербайджаном та США, але нині ці бар’єри поступово руйнуються.
Все це викликає занепокоєння Кремля, який через штучне загострення відносин намагається спровокувати Азербайджан на необережні кроки, щоб поставити під сумнів новий регіональний статус країни. Хоча реакція Баку була гострою, Москва поки що не змогла викликати ту неконтрольовану відповідь, на яку розраховувала.
Однак ситуація залишається невизначеною. Арешт агентів ФСБ в Азербайджані може стати «червоною лінією» у відносинах, оскільки для Путіна це питання особисте. Затримані працювали під прикриттям багато років і їх усі знали як російських розвідників. Такий відкритий арешт — це публічний виклик Росії.
### Можливість подальшого загострення
Наразі ймовірність ескалації конфлікту існує, хоча на сьогодні більш реальною виглядає спроба дестабілізації ситуації в прикордонних районах Азербайджану, зокрема там, де живе лезгинська меншина — традиційний інструмент російського впливу на регіон. Також не виключається, що у Росії можливі нові погроми за етнічною ознакою, можливо, навіть спрямовані проти олігархів азербайджанського походження, які підтримують контакти з Ільхамом Алієвим. Можливі й персональні атаки проти самого президента Азербайджану.
### Роль Туреччини
Якщо конфлікт перейде у гарячу фазу, що видається малоймовірним, у Баку сподіваються на підтримку Туреччини, хоча й з усвідомленням, що вона діяти може повільно та недостатньо ефективно — а можливо, і запізно.
Реджеп Таїп Ердоган докладатиме зусиль, аби утримати конфлікт від переростання у війну, оскільки для нього важливий статус посередника у мирних переговорах між Україною та Росією. Нова війна повинна бути виключена для збереження іміджу миротворця і можливості організувати зустріч Путіна, Зеленського та Трампа у Стамбулі.
Проте якщо конфлікт виникне, Ердоган не зможе його ігнорувати, а в Москві чудово усвідомлюють, що Туреччина буде змушена втрутитися, що слугує стримуючим фактором для російського керівництва. Зараз Росія не може дозволити собі загострення відносин із Туреччиною на рівні, подібному до 2016 року.
### Зміни громадської думки в Азербайджані
Попри поступове погіршення відносин із Росією в останні роки, на початку 2025-го в Баку було зафіксовано спроби їх покращення. Наприклад, Ільхам Алієв розглядав можливість участі у параді 9 травня, за умови виконання певних вимог щодо розслідування справи зі збиттям літака. Отримавши відмову, він відмовився їхати.
З того часу спостерігається зміна тону офіційних заяв: азербайджанські медіа почали відкрито характеризувати Путіна як агресора, ще до поточного загострення.
В Баку вже відчували, що ситуація погіршується, і було зрозуміло, що проблеми можуть виникнути з будь-якого боку. Відновилися також дискусії щодо можливості розміщення турецької військової бази в Азербайджані — розмови, які зникли після завершення Другої карабаської війни, тепер отримали другий розвиток.
### Що це означає для України?
Азербайджан традиційно передавав Україні гуманітарну допомогу, однак попереджав про відмову на запити щодо військової техніки. Навіть зараз навряд чи будуть позитивні рішення з цього питання, проте спроби останніх звернень мають сенс.
Разом із тим, змінюється риторика. Азербайджан все частіше згадує про Організацію ГУАМ та допомогу, яку Україна надала їм у 1990-х роках: готовність українських льотчиків евакуювати біженців, участь українських офіцерів Генерального штабу під час першої карабаської війни. Ці факти свідчать про те, що Україна була на боці Азербайджану у найскладніші часи.
Підвищення проукраїнської тональності помітно і серед експертів, і в медіа, що відіграє роль сигналу, адже в країні існує суворий контроль влади над інформаційним простором. Також більше говорять про Україну як жертву агресії, а Росію — як агресора.
### Загострення не лише в Азербайджані
Паралельно із загостренням у стосунках між Азербайджаном і Росією виник конфлікт у Вірменії, де також простежується російський слід. Чи пов’язані ці події?
Здається, що вірменський прем’єр Нікол Пашинян діяв превентивно, завдавши удар першим, у той час як Росія вирішила діяти випереджально в ситуації з Азербайджаном. Багато азербайджанців розглядають ці події на тлі загального послаблення російського впливу в регіоні — насамперед у Сирії та Ірані — як спробу Москви активізуватися на Кавказі. У ситуації, коли її позиції ослабли, Росія прагне зберегти контроль над регіоном там, де це можливо.
Автор інтерв’ю — Юрій Панченко, редактор «Європейської правди».
