Опубліковано:
Новітнє дослідження виявило, що хоча багаті країни можуть сплачувати високі ціни за медикаменти, з урахуванням їхньої купівельної спроможності вони фактично отримують одні з найнижчих у світі витрат на ліки. Аналіз 549 найнеобхідніших лікарських засобів у 72 країнах світу засвідчив суттєві відмінності у доступності медикаментів між багатшими та біднішими державами, незважаючи на те, що у розвинених країнах часто зустрічаються вищі каталожні ціни.
Основні висновки дослідження, опублікованого у журналі JAMA Health Forum, такі:
– У країнах із низьким рівнем доходу, незважаючи на нижчу каталожну вартість ліків, пацієнти зазвичай несуть значно більші фінансові витрати.
– У багатьох регіонах Африки та Південно-Східної Азії вартість критично важливих медикаментів для найнижчого класу населення може дорівнювати тижням зарплати за умови оплати з власної кишені.
– Перелік 549 препаратів, що досліджувалися, сформовано на основі основного списку Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), до якого входять найважливіші ліки, необхідні для належного функціонування систем охорони здоров’я.
– Серед цих лікарських засобів – все: від безрецептурних знеболювальних до антибіотиків, анестетиків та препаратів для лікування психічних розладів.
Доступність медикаментів варіювалася: жодна країна не мала у своєму асортименті весь перелік ліків.
– Найбільше препаратів наявно у Німеччині — 438.
– У Кувейті постачали лише 225 найважливіших медикаментів.
– Серед 33 європейських країн середнє число доступних ліків склало 367.
Результати дослідження також продемонстрували, що:
– Найвищими за вартістю виявилися препарати для лікування психічних та поведінкових розладів, а також серцево-судинні засоби.
– Найдоступнішими були медикаменти для гепатиту В і С.
– Витрати європейських країн на основні ліки сягнули 2 мільярдів доларів (1,74 мільярда євро) загалом та 192 долари (167 євро) на душу населення у 2022 році.
– Для порівняння, у країнах Америки витрати склали 1 мільярд доларів (868 мільйонів євро), а у Південно-Східній Азії — лише 7 доларів (6 євро) на людину.
Варто враховувати, що каталожна ціна — це первісна вартість, встановлена виробником лікарського засобу ще до застосування будь-яких знижок, субсидій чи страхових відшкодувань. При цьому рівень життя і державне регулювання ціноутворення на ліки суттєво відрізняються у різних країнах.
Щоб краще оцінити справжню доступність, дослідники використали Німеччину як орієнтир і скоригували ціни з урахуванням місцевої купівельної спроможності. Основні спостереження:
– У Лівані ціни на ліки становлять приблизно п’яту частину від німецьких.
– В Аргентині ж вони майже в шість разів перевищують німецькі.
– В Пакистані, наприклад, номінальні ціни нижчі, але з урахуванням купівельної спроможності ті самі, що в Німеччині.
– У Сполучених Штатах ціни на медикаменти втричі вищі за німецькі.
Додатково:
– В Індії працівникам із мінімальною заробітною платою потрібно близько 10 днів праці, щоб оплатити місячний курс препарату тенофовір дисопроксиль, що використовується для лікування хронічного гепатиту В та профілактики ВІЛ/СНІДу.
– Для проходження місячного курсу хіміотерапії з препаратом паклітаксел у країнах із нижчим рівнем доходу трудящим із мінімальним окладом знадобиться майже шість тижнів роботи.
Як підкреслили автори дослідження, у деяких бідніших державах пацієнти змушені витрачати значно більші частки своїх доходів на медикаменти, навіть якщо номінальна ціна ліків є нижчою, ніж у заможніших країнах.
