Україна стала першою країною у світі, яка масштабно впровадила виробництво і активне використання наземних роботизованих комплексів (НРК) на полі бою.
Нещодавно Третя штурмова бригада здійснила безпрецедентну операцію на Харківщині: ворожі позиції були атаковані та розчищені без участі піхотних підрозділів — виключно завдяки застосуванню дронів та наземних роботизованих комплексів. Вражаючим фактом стало те, що кілька російських солдат здалися в полон саме українським роботам. Після очищення ворожих укріплень і лісосмуги позиції посіли підрозділи Збройних сил України.
Це свідчить про те, що війна майбутнього вже починається — наразі окремі штурмові операції виконуються без участі піхоти, а на полі бою змагаються не солдати, а керовані механізми.
Від початку цього року Сили оборони активно інтегрують наземні роботизовані комплекси (НРК). Уже сьогодні такі підрозділи, як взводи та роти роботизованих систем, присутні в 22 бойових бригадах. Про масштаби впровадження повідомляє офіцер відділу розвитку наземних систем управління безпілотними системами командування Сухопутних військ ЗСУ Володимир Ровенський. За його переконанням, у цій війні переможуть технологічно найкращі рішення, і на даному етапі Україна суттєво випереджає Росію у виробництві й застосуванні наземних роботів.
Виникає логічне питання: які саме роботизовані комплекси здатні бути найефективнішими на полі бою, які у них переваги та недоліки, де знаходиться їхня так звана «ахіллесова п’ята» і чому наземні безпілотники так довго не доходили до лінії зіткнення?
«Гном», «Лють», «Терміт»: найпопулярніші роботи на фронті
Шестиколісний робот на ім’я «Гном» із казковою назвою обережно долає схил ґрунтової дороги. Якби ця машина була яскравого кольору замість чорного, вона б нагадувала іграшку. Проте в її кузові перебувають дві пласкі протитанкові міни, які «Гном» акуратно скидає за командою: одну – на ґрунтову дорогу, іншу – у траву на узбіччі.
Військовий з позивним Руф лаштує «Гнома» до демонстраційної поїздки
Фото: Артем Гвоздков, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
Руф — високий чоловік із бородою, одягнений у військову форму та спеціальну панаму, керує роботизованою машинкою за допомогою джойстика, що виглядає, ніби він грається. Він є інструктором школи спеціалістів безпілотних наземних комплексів «Варан». «Гном» — це безшумний робот-мінер, який має такі характеристики:
- Здатність пересуватися на одному заряді акумулятора до 30 кілометрів.
- Можливість підніматися на пологі пагорби.
- Функції прихованого спостереження за допомогою камери, встановленої на щоглі.
- Захист від радіоелектронних засобів боротьби (РЕБів).
- Посилений захист від вологи та здатність долати невеликі водні перешкоди вбрід.
- Колеса виготовлені зі суцільного тривкого матеріалу без внутрішніх шин, що ускладнює їх пошкодження.
«Гном» розкладає протитанкові міни
Фото: glavcom.ua
Робот має також функцію самознищення й може вибухнути за потреби, щоб не дістатися ворогу. Цей пристрій можна охарактеризувати як «універсального солдата». У маленькому кузові «Гнома» поміщаються лише дві міни, проте існують і більші роботи-мінери, здатні перевозити до 24 мін. Та такі машини помітніші, на відміну від «Гнома» — компактного і малопомітного.
Зліва направо: РНК «Лють», «Гном», «Терміт» та «Ардал»
Фото: Артем Гвоздков, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
Після демонстрації «Гном» повертається до колони інших наземних роботів, які представлені для преси командуванням Сухопутних військ. Офіцер Володимир Ровенський зазначає, що це найбільш затребувані на фронті моделі, які вже довели свою ефективність у бойових умовах. Поряд із «Гномом» стоять ударний дрон «Лють» та НРК «Терміт» і «Ардал», які найчастіше використовують для:
- доставки продовольства і боєприпасів на позиції;
- евакуації поранених і загиблих.
Техніка «Терміт» і «Ардал» оснащена гусеничним ходом.
«Ардал» — рятівник поранених та перевізник вантажів на передові позиції
Фото: glavcom.ua
Усі ці роботи є вітчизняного виробництва, переважно з використанням українських комплектуючих, і мають багатофункціональний характер. Наприклад, «Терміт» може виконувати не лише логістичні завдання, але й застосовуватися для мінування території або бойових операцій, якщо встановити на нього турель з кулеметом.
Як же в такому компактному кузові «Терміта» чи «Ардала» може поміститися поранений боєць? За словами оператора Аркадія з позивним Чипполіно, який служить у легендарному полку безпілотних систем К-2 і неодноразово евакуював поранених на роботах, поранений лежить у скрученому положенні, а легкопоранені можуть сидіти. Іноді тяжко поранений сам піднімається на платформу, хоча зазвичай для евакуації потрібна допомога побратимів.
Аркадій з позивним Чипполіно на демонстрації наземних комплексів із передової. Служить у легендарному полку безпілотних систем К-2
Фото: Артем Гвоздков, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
За останній час підрозділ Аркадія провів шість успішних евакуацій поранених із поля бою. Якщо евакуація планується заздалегідь, до наземного дрона приєднують причіп, що дозволяє транспортувати одночасно кількох бійців.
«Лють» — найновіший бойовий робот, що надійшов у війська наприкінці минулого року. Він броньований, має легкий кулемет калібру 7,62 мм, та здатен виявляти і знищувати цілі навіть у темряві. Основне призначення — атаки живої сили противника із засідки.
Ударний робот «Лють»
Фото: Артем Гвоздков, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
Варто також згадати окрему категорію роботів — роботи-камікадзе. Ці невеликі машини заїжджають у ворожі бліндажі чи окопи і підривають себе разом із противником. Оператори повідомляють, що нині популярним трендом є броньовані роботизовані машини — виробники все частіше пропонують захищені механізми для бойових дій.
Статистика, за словами майора Ровенського, виглядає так:
- 47% наземних роботів призначені для логістики та евакуації поранених;
- 25% виконує інженерні завдання, зокрема мінування та розмінування;
- решта — безпосередньо бойові комплекси.
Відомий офіцер наголошує на необхідності збільшення виробництва бойових наземних дронів і відповідного забезпечення фронту ними.
«Ахіллесова п’ята» роботів і шляхи її захисту
Якщо раніше такі машини на фронті були вкрай рідкісним явищем, то сьогодні держава закуповує вже близько 200 різновидів наземних роботів для армії.
Стрімкий прогрес у розвитку наземних роботів зумовлений інтенсивним використанням ворогом FPV-дронів, що значно ускладнило бойові дії безпілотної техніки на лінії зіткнення. За останні пів року лінія фронту фактично перетворилася на багатокілометрову «мертву зону», де для людини вціліти складніше, ніж для робота.
Як зазначає Володимир Ровенський, сьогодні головне завдання — зберегти життя наших воїнів на передовій, а в перспективі наземні дрони мають максимально замінити солдата безпосередньо на «нулі» зіткнення.
Майор Володимир Ровенський: «Мета — рятувати життя воїнів, надалі наземні дрони мають максимально замінити «на нулі» солдата»
Фото: Артем Гвоздков, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
Військове керівництво оперативно реагує на нові виклики та зміну характеру бойових операцій, вважає Люба Шипович, директорка благодійного фонду Dignitas, що забезпечує війська НРК та проводить навчання роботах. Вона зауважує, що два роки тому впровадження наземних роботів не було пріоритетом, але за останній рік ситуація кардинально змінилася.
У 2024 році відкрилася перша в Україні (і, імовірно, на планеті) школа операторів наземних роботизованих комплексів «Варан».
За словами Люби Шипович, на початковому етапі було суворо заборонено робити фото- та відеофіксацію операцій із новими моделями роботів через необхідність зберегти в секреті ці технічні рішення та вдосконалювати їх без стороннього втручання. Зокрема, роботи брали участь у евакуації поранених під час виходу сил із Авдіївки у січні 2024 року.
Люба Шипович, директорка благодійного фонду Dignitas
Фото: Артем Гвоздков, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
Перші наземні безпілотники з’явилися на фронті ще у 2015 році. Тоді це були переважно роботи-камікадзе, які тоді були скоріше екзотикою та радше експериментальним видом озброєння. Ідея повернулася на початку великої війни, однак на початковому етапі НРК вважали «неконвенційною», другорядною зброєю.
Україна стала піонером у цій сфері, оскільки західні аналоги, представлені в арміях деяких країн НАТО, насамперед США, не були пристосовані до інтенсивних бойових умов — часто виходили з ладу, не долали природних бар’єрів, глушилися засобами РЕБ. Тож усі наземні безпілотники, які зараз працюють на лінії фронту, є продукцією українських розробників.
Західні партнери демонструють зацікавленість в українських НРК, оскільки багато зразків являють собою інноваційні технологічні рішення, апробовані в бою. Щомісяця з’являються нові моделі та модернізовані варіанти існуючих платформ. Проте наразі держава запровадила заборону на їх експорт.
Наземних роботів, які можуть замінити піхотинця на передовій, виготовляють кілька десятків українських компаній. Вартість комплексу залежно від моделі коливається у межах $20-70 тисяч.
Користувачі й розробники визнають, що навіть найсучасніші машини потребують доопрацювань, проте найбільшою вразливістю усіх наземних дронів є проблема зв’язку. Якщо він переривається, машина зупиняється і блокуються всі функції.
Як вихід з ситуації розглядається впровадження штучного інтелекту, робота над яким розпочалася нещодавно.
Керувати наземними дронами складніше, ніж БпЛА
«Чи можна швидко навчити людину керувати такою машиною? — запитує військовий інструктор «Варана» з позивним Наруто. — За годину або дві базові навички засвоїти можна, але насправді найскладніше — опанувати всі функції, що виконує робот: завантаження, вчасна стрільба, мінування тощо». Тому навчальна програма у школі триває 35 днів.
Інструктор Наруто разом із РНК «Терміт»
Фото: Артем Гвоздков, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
Наразі в Збройних силах функціонує сім шкіл для навчання операторів наземних роботів, три з яких відкриті у Сухопутних військах. Окрім того, у деяких бойових бригадах організовані власні курси тривалістю 14-20 днів для новобранців, які прагнуть керувати наземними дронами.
Оператори вважають, що керувати НРК складніше, ніж повітряними дронами, проте Наруто зазначає, що освоїти управління зможе людина з базовими технічними знаннями або досвідом навчання.
Начальниця центру рекрутингу і підготовки підрозділів безпілотних систем Сухопутних військ Тетяна Муравйова зазначає, що потреба існує не лише в операторах наземної техніки, але й у водіях, зв’язківцях, системних адміністраторах та ремонтниках.
Олена Зварич, для «Главкома»
