Олександр Гряник дуже любив гори, подорожі й відчуття свободи. Та коли Росія розпочала війну проти України, він змінив улюблені карпатські маршрути на передову. Після загибелі сина його батьки, Ольга та Сергій Гряники, почали проходити тими стежками, якими колись ходив Сашко. З часом до них долучилися родини інших полеглих воїнів. Тепер вони разом піднімаються на вершини й залишають там фотографії своїх рідних.
Олександр був учасником Революції Гідності. Коли у 2014 році почалася війна, він вирішив стати на захист України.
Мама Олександра Ольга Гряник згадує, що син пояснював своє рішення просто: у кожного хлопця на фронті є мама, яка так само хвилюється за свою дитину.
Після закінчення університету Олександр вступив до полку «Азов». У 2015 році він поїхав під Маріуполь, а згодом став частиною спецпідрозділу снайперів «Знаки».
На початку лютого 2022 року Олександр завершив службу й вирушив у Карпати. Він хотів трохи відпочити та подумати над майбутньою роботою воєнного кореспондента. Але після початку повномасштабного вторгнення знову повернувся до війська.
Він воював за Бучу, Ірпінь і Гостомель, однак прагнув потрапити до своїх побратимів у Маріуполь. Коли ГУР запропонувало долучитися до спецоперації з польоту в оточене місто, Олександр погодився без вагань.
Мама згадує, що тоді питала сина, чим він займається. А він відповідав, що просто сидить і гладить кота. Насправді ж у цей момент він уже був у Маріуполі, в одному з найгарячіших місць війни.
У перший день в оточеному місті Олександр дістав поранення. Попри це, він ще понад місяць тримав оборону на «Азовсталі». У травні 2022 року воїн загинув після атаки російських військ фосфорними авіабомбами.
Після смерті сина Сергій Гряник почав ходити гірськими маршрутами, які любив Олександр. Він хотів пройти стежками Сашка й відчути його присутність поруч.
Під час одного зі сходжень Сергій залишив на вершині фото сина. Згодом цей жест перетворився на традицію. Після допису в соцмережах до таких походів почали приєднуватися інші родини загиблих захисників.
Тепер батьки Олександра разом із друзями та близькими полеглих військових підкорюють українські вершини. Вони також організовують футбольні турніри, виставки та зустрічі у школах, щоб розповідати про своїх дітей і зберігати пам’ять про них живою.
Разом вони вже піднялися на Хом’як, Маковицю, Синяк та Ягідну. На кожній з цих вершин залишають світлини загиблих воїнів.
Сергій Гряник говорить, що коли родини підіймаються на вершину, вони закріплюють там фотографії своїх дітей. Так Сашко та його побратими й надалі зустрічатимуть світанки на вершинах українських Карпат.
