Якщо ви колись вирушите до Катон-Карагаю в Алтайських горах Казахстану — а це варто зробити, адже це найзеленіший і найспокійніший національний парк країни, — більшість знавців радитимуть увійти через так звані «врата Катон». Ця «брамка» розташована приблизно за 400 кілометрів від мальовничого гірського масиву з його долинами, що відразу пробуджує цікавість.
Катон-Карагай — це регіон, розташований в серці Алтайських гір, там, де сходяться кордони Казахстану, Росії та Китаю. Він являє собою каскад буйних зелених долин між горами: деякі покриті лісом, інші — вищі — прикрашені крижаними льодовиками.
І ці «врата Катон» — це ресторан, офіційна назва якого «Kurt & Wine», проте туристи дали йому прізвисько через унікальну концепцію закладу. Ресторан знаходиться у східноказахстанському місті Усть-Каменогорськ (або Оскемен казахською). Це найближче до Катон-Карагаю місто з аеропортом, проте воно розташоване більш ніж за 400 кілометрів від села Катон-Карагай.
Наполегливі мандрівники прилітають до Усть-Каменогорська, а потім вирушають у довгу шість-вісім годин дорогу до природного раю, який чекає на них. Багато хто вирішує залишитися на ніч у місті, відпочити і відвідати «врата» або, як їх ще називають, «базовий табір».
### Культурно-історичне знайомство з Катон-Карагаєм
Інтер’єр ресторану оздоблений артефактами регіону та сучасним мистецтвом із використанням традиційних казахських мотивів. Частини юрт, традиційні скрині для зберігання речей, розташовані вздовж стін. Яскраві ткані пояси, колись слугували прив’язками для сідла на конях, тепер використовуються як зав’язки для штор.
З першого погляду інтер’єр вражає, але подібні етно-ресторани зустрічаються по всьому Казахстану. І це ще не пояснює зв’язок з поняттям «ворота».
Після цього ми зайшли у так звану «Кімнату». Більшу її частину займає величезний, на жаль, порожній стіл з незвичайними лініями та написами. Але коли власник ресторану Мухтар Тойбазаров, який називає себе істориком і альпіністом, підійшов привітатися, ми припинили бажати, щоб цей стіл був заповнений.
«Я знаю, як нас називають. І сам часом кажу, що ми більше схожі на туристичний інформаційний центр, ніж на ресторан, — розповідає він. — Можливо, нас хвалять занадто, але ми зробили все можливе, щоб пояснити туристам, які приїжджають на Східний Казахстан, що чекає на них попереду, чого можна очікувати під час подорожі.»
Нахилившись до нас, Мухтар починає розповідати, починаючи зі столу.
«Ми думали протягом чотирьох місяців над його задумом, а потім створювали десь два місяці. Ці лінії — це річки, а стіл — це карта Катон-Карагаю».
Історія починається з льодовиків, які тануть і постачають воду у річки, описує умови в горах. Продовжується розповіддю про людей, які тут жили, та археологічні розкопки, що виявили кургани IV–VIII століть до нашої ери, де похованих супроводжували одягання, прикрашені золотом.
Мухтар кине виклик нашому уявленню про казахів — з його слів, жителі Катону не були класичними кочовиками, бо більш помірний клімат, достаток води та зелень дозволяли жити на одному місці цілий рік. Потім він додає ще одну цікавинку.
«Говорять, що Казахстан не має виходу до моря, але ви могли б сісти у човен в Усть-Каменогорську й доплисти аж до Північного Льодовитого океану. Річки Іртиш, що утворилися з льодовиків Монголії, і Катунь, що бере початок у Росії, впадають у інші водойми, які зливаються в Ханти-Мансійську, а звідти вода наповнює Північний Льодовитий океан. Старі французькі карти називали його Татарським океаном.»
Окрім культурного і географічного знайомства, у ресторані можна отримати й практичні поради:
– Де зупинитися
– Що подивитися
– Чого уникати
– Який транспорт підходить для різних доріг (деякі шляхи в Катоні — ґрунтові або навіть «тракторні»)
– Де орендувати відповідний транспорт
Також тут нададуть інформацію, де придбати відомий катонський мед, а також контактні номери, найменування місць і прізвища осіб, що можуть допомогти.
Власник ресторану не обмежується компанією телевізійної знімальної групи — він також приділяє час і іншим туристам, кожен отримує відповідне інформування.
### Їжа — серце ресторану
Незважаючи на обсяг інформації та інфраструктуру, основним залишається традиційна кухня. Зрештою, карта-стіл оживає, а страви готуються з традиційних інгредієнтів із сучасним акцентом.
«Наша головна проблема — це коли іноземці хочуть скуштувати казахську кухню, але казахська кухня — це домашня їжа, розрахована на сім’ю, а не ресторанний формат. Ви бачили головну страву «бешпармак» — її подають у великих, мілких тарілках. Ми не можемо просто поставити перед гостями голову або кишки тварини у ресторані», — пояснює Мухтар.
«Тому ми знайшли спосіб зберегти смак і дух, але адаптувати страви до сучасних часів. Наприклад, ось ця страва з грушами. Крем, у якому вони подані, зроблено на основі традиційного курта — твердого, зневодненого йогурту, що популярний у Центральній Азії. Ви б ніколи не здогадались.»
«Ми подрібнюємо його, додаємо трохи рідини і насичуємо повітрям — отримуємо мус. Цей мус ідеально пасує до фруктів, груш, полуниці, а також до м’яса. Проте він залишає смакові нотки курта.»
Баурсаки (центральноазійські пончики) подають у незвичній формі — розрізані навпіл, вимочені у вершках та приправлені місцевою ікрою і травами.
Баранячі ребра маринують і смажать 11 годин, а конячу м’ясо подають сирим, копченим, але настільки ж ніжним, як баранина. Найтрадиційнішим елементом є хліб, свіжоспечений, який господар рветься руками і роздає гостям по шматочку.
«Моя бабуся і мама пекли хліб саме так. Ми щойно дістали його з особливої печі (казан), щоб ви могли скуштувати гарячим і свіжим. Це наша традиція — господар має вручити хліб кожному особисто», — каже він.
Ми пішли, добре поінформовані й підготовлені до довгої подорожі, не питаючи про загрозу, яка нависає над рестораном. Його майбутнє може бути обмежене через розширення транспортної інфраструктури в регіоні, що спрямоване на приваблення більшої кількості туристів.
Для полегшення доступу до Катон-Карагаю і уникнення тривалих поїздок із Усть-Каменогорська, уряд будує новий міжнародний аеропорт в легендарному регіоні. Він має запрацювати вже наступного року, що означатиме, що в майбутньому туристи зможуть долетіти прямо над «вратами».
