Повномасштабна агресія Росії, безжальна та жорстока, продовжує нависати над рідною Україною. Щодня наші захисники та захисниці тримають оборону на передовій, стримуючи підступного ворога, який прагне знищити нашу свободу, культурні надбання та саму ідентичність нації. Водночас, далеко від окопів і бойових полів, відбувається інша, не менш важлива боротьба — боротьба за об’єднання, порозуміння і спільну відповідальність.
Сьогодні ми звертаємося до українського народу з посланням, яке містить одночасно засудження та заклик: ворожі удари по наших Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) — це не лише напади на адміністративні будівлі, а й удари по основах нашої обороноздатності.
Останні хвилі ворожих атак по ТЦК та СП по всій країні є яскравим сигналом відчаю кремлівського агресора. Ці центри, суттєві для нашої мобілізації, не є військовими фортецями чи сховищами озброєння — це адміністративні осередки, де ми формуємо і готуємо резервні сили армії. Атакуючи їх, ворог намагається посіяти хаос, розколоти нашу здатність до організації і послабити нашу рішучість. Ці удари — не випадкові; це свідомо сплановані терористичні акти, спрямовані на ослаблення механізмів, що підтримують нашу боротьбу за свободу і незалежність України.
Кожен ворожий боєприпас, що розривається біля ТЦК, є насправді ударом по кожному українцеві, який вірить у справедливу перемогу Збройних Сил України та сподівається на неї. Кожен обстріл центрів комплектування та підготовки — це спроба розірвати нашу єдність і зруйнувати інституцію, що зберігає стійкість наших героїчних воїнів. Ворог розуміє: мобілізована та рішуча Україна — це незламна сила і їхня неминуча поразка. Їхні удари по ТЦК свідчать не про страх перед стінами, а про страх перед відважними людьми, які є серцем і силою нашої країни.
Хибні уявлення про мобілізацію
Паралельно з протистоянням зовнішнім загрозам, ми вимушені долати внутрішні виклики: зростаючу недовіру та нерозуміння щодо процесів мобілізації і діяльності ТЦК. Часто центри комплектування сприймають як причину ускладнень, а не як інструмент оборони. Таке неправильне ставлення, підживлене дезінформацією та страхом, служить інтересам ворога. Воно руйнує нашу єдність, коли саме вона найбільше потрібна, і послаблює нашу незламну волю стояти на шляху до перемоги.
Варто усвідомити наступне:
- Мобілізація — це не покарання або тягар, нав’язаний тим, хто не хоче служити.
- Це життєва артерія оборони України.
- Кожен солдат на передовій, кожен лікар, що рятує життя, кожен постачальник — всі вони пройшли через мобілізаційні процедури.
- ТЦК — це не бездушні бюрократичні структури, а колектив українців, багато з яких або служили, або втратили близьких у цій війні.
Розуміння людських страхів та тривог зрозуміле: відрив від сім’ї, роботи і звичного комфорту — складне випробування, а невідомість війни лякає. Проте альтернативи мобілізації немає. Без громадян, які свідомо стають на захист Батьківщини поруч із Збройними Силами, ворог не зупиниться. Війна завершиться не сподіваннями на мир, а завдяки нашій мужності, єдності та рішучості.
Переосмислення мобілізації як спільного обов’язку
Нині настав час змінити ставлення до мобілізації. Це не лише прерогатива Збройних Сил чи ТЦК — це колективна відповідальність усього громадянського суспільства, що об’єднує кожного українця. Кремлівська агресія не поділяє на регіони чи професії — вона загрожує всім без винятку. І коли війна торкається кожного, захист нації стає справою кожного.
Важливо усвідомити:
- Мобілізація — це насамперед акт патріотизму.
- Вона є внеском у виживання нашого народу.
- ТЦК — не вороги, а важливий механізм для підтримання боєздатності української армії.
- Підтримуючи роботу центрів комплектування, відповідаючи на заклик до служби, ви захищаєте не лише військових, але й свої сім’ї та громади.
Тим, хто поширює або вірить у дезінформацію про ТЦК, варто зупинитися і усвідомити, що ворог живиться нашою роздробленістю. Кожне викривлення фактів, кожен атакувальний акт проти мобілізаційної системи грає на руку агресору. Замість того, слід зосередити енергію на конструктивних діях:
- ставати волонтерами,
- долучатися до Збройних Сил через рекрутингові центри,
- разом стримувати голоси сумнівів силою нашої згуртованості.
Війна не закінчиться без твоєї участі
Дорога до перемоги тяжка, але ясна. Вона вимагає самопожертви, стійкості та непохитної відданості спільній меті. Війна не закінчиться без тебе — без твоєї сміливості, підтримки та готовності боронити те, що є істинним і справедливим.
Ми висловлюємо глибоку повагу тим, хто вже відгукнувся на заклик до служби. Ваша відвага надихає на боротьбу усі покоління. Тим, хто досі сумнівається, варто поглянути ширше: йдеться не лише про сьогодення, а про майбутнє України, яке ми залишимо нашим дітям. Це боротьба, що має забезпечити, щоб національний жовто-блакитний стяг розвивався над вільною і суверенною країною.
Закликаємо кожного українця долучитися до спільної боротьби у будь-який доступний спосіб:
- через військову службу,
- волонтерство,
- підтримку тих, хто стоїть на захисті.
ТЦК — це не вороги, а ключові ланки нашої оборони, які потребують довіри та співпраці від суспільства. Об’єднані спільною метою, ми разом здатні продемонструвати світові надзвичайну силу України.
Війна не завершиться без твоєї участі. Проте разом з тобою ми чекаємо на перемогу.
Слава Україні! Героям слава!
Колонка відображає виключно позицію автора. Текст не претендує на об’єктивність чи всебічність висвітлення теми. Редакція "Української правди" не несе відповідальності за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виступає лише як її розповсюджувач. Позиція редакції може не збігатися з точкою зору автора.
