Медійно-інформаційна грамотність в умовах війни та її роль у формуванні загальної основи національної безпеки
У медійно-експертних колах періодично виникають дискусії щодо актуальності інструментів протистояння гібридним загрозам. Особливу увагу в цих обговореннях традиційно приділяють медійній та інформаційній грамотності, а також їхньому значенню у сучасному українському контексті, що особливо актуально в умовах триваючої війни.
У теорії безпеки існують дві ключові концепції:
- Стримування (deterrence) – орієнтоване на супротивника та спрямоване на вплив на його рішення. Метою є зробити вартість агресії надто високою або знизити шанси на успіх атаки до мінімуму. Для цього застосовують демонстрацію сили, спроможностей і готовності ефективно реагувати.
- Стійкість (resilience) – зосереджується на внутрішніх ресурсах, посиленні власних систем, зменшенні вразливостей і забезпеченні стабільності незалежно від наявних загроз. Стійкість має на меті не лише запобігання нападам, а й здатність швидко витримати, відбити та відновитися після них.
Обидві стратегії є фундаментальними для забезпечення безпеки, включно з національною обороною, кібербезпекою та управлінням ризиками у різних організаціях.
З розвитком цифрових технологій війна як засіб досягнення політичних цілей вийшла за межі класичних методів ведення бойових дій. Людський розум став полем битви нарівні з традиційними територіями — землею, водою та повітрям. Організація Північноатлантичного альянсу (НАТО) виділяє когнітивну війну (cognitive warfare) як окремий вимір сучасної протидії (Claverie, Bernard і François du Cluzel, «The Cognitive Warfare Concept», 2022). Тому логічним є застосування принципів стримування та стійкості не лише до фізичних і кіберзагроз, а й до інформаційного та когнітивного просторів.
Від початку повномасштабної агресії Україна використовує широкий спектр методів:
- Механізми стримування ворога, серед яких блокування шкідливих медіаресурсів, інформаційні операції на окупованих територіях і територіях агресора, кібератаки.
- Засоби, спрямовані на посилення власної внутрішньої стійкості.
Проте, головний акцент все ж поставлений на стримуванні, тоді як посилення внутрішньої стійкості потребує системного та комплексного розвитку. Лише збалансоване поєднання цих двох складових забезпечить ефективний захист.
Стійкість як соціально-інтегративний механізм
Визначаючи стійкість у контексті безпеки, науковці підкреслюють її орієнтованість на залучення суспільства разом з державними інституціями. Цей підхід особливо посилився після вступу Швеції та Фінляндії до НАТО. Ці країни, які протягом Холодної війни розробили механізми протидії загрозам з боку СРСР, нині впроваджують принцип «залучення всього суспільства» (whole-of-society approach), зокрема приділяючи увагу психологічній та когнітивній безпеці.
У Швеції функціонує спеціалізована державна установа — Агенція психологічної безпеки (Psychological Defence Agency, Myndigheten för Psykologiskt Försvar, MPF). Її завдання полягає в підвищенні здатності населення виявляти дезінформацію та впливові кампанії і протидіяти їм, формуючи стійкість і ресурс для захисту країни.
Фінляндія, займаючи провідні позиції у рейтингах найстійкіших країн щодо інформаційних впливів, законодавчо закріпила концепцію всебічної безпеки, що передбачає співпрацю держави, бізнесу та громадянського суспільства. У країні інтегровані медіаграмотність і критичне мислення на всіх рівнях освіти.
Когнітивна війна як нова парадигма для медіаграмотності
Протягом останніх років зростає інтерес до медійної грамотності як невід’ємного компонента національної безпеки, що визнається не лише окремими країнами, а й НАТО в цілому. Концепція когнітивної війни НАТО описує її як:
«… діяльність, що здійснюється одночасно з іншими інструментами і засобами для впливу на ставлення та поведінку цільової аудиторії шляхом маніпуляції, захисту або руйнування індивідуальних і групових суджень для отримання переваги над супротивником».
Значна увага приділяється культурним та емоційним аспектам прийняття рішення, що свідчить про те, що боротьба лише з дезінформацією і фейками — це надто вузький підхід, який не охоплює повний спектр загроз у медійно-інформаційному полі.
НАТО окреслило вісім основних сфер стійкості, які прагне розвинути і закріпити до 2030 року. У своїх стратегічних документах Альянс визначає медіаграмотність як частину довгострокової та системної роботи з формування внутрішньої, суспільної й демократичної витривалості в країнах-учасницях і партнерах.
Зокрема:
- Усі військовослужбовці НАТО проходять обов’язкові тренінги з медійної грамотності.
- Фахівці Альянсу проводять спеціалізовані навчання для солдатів країн-партнерів, адаптовані до військових потреб.
- Відбувається постійний діалог і обмін досвідом із представниками академічної спільноти, неурядовими організаціями та експертами у сфері медійної грамотності, які працюють над її розвитком і поширенням серед різних аудиторій.
ЮНЕСКО відзначає медіаграмотність як одну з ключових навичок XXI століття, необхідну для усвідомленої і відповідальної взаємодії з соціальним середовищем:
- Для дітей, які готуються до дорослого життя.
- Для підлітків, що споживають та створюють медіаконтент.
- Для дорослих, які працюють і беруть участь у громадському житті.
- Для людей віком 65+ (за даними ВООЗ у недалекому майбутньому вони становитимуть 27% населення Європи).
Водночас, незважаючи на усвідомлення значущості теми, існує серйозна проблема — відсутність єдиного, чітко погодженого визначення поняття «медіаграмотність», а також таких концептів, як «інформаційна війна» та «когнітивна війна». Це породжує плутанину і стимулює скептицизм, особливо серед науковців і практиків, які схильні дотримуватися більш традиційних поглядів і не виокремлюють інформаційні та когнітивні загрози як окрему галузь.
На думку Ради Європи, медійна та інформаційна грамотність — це здатність особи розвивати когнітивні, технічні та соціальні навички, що дозволяють:
- Отримувати доступ до медіаконтенту і критично його оцінювати.
- Приймати інформовані рішення щодо вибору та використання медіа.
- Усвідомлювати етичний контекст діяльності медіа та сучасних технологій.
- Ефективно і етично комунікувати, зокрема створюючи власний контент.
Особливості українського контексту: від боротьби з фейками до розвитку емоційного інтелекту
В Україні помилково часто розглядають медіаграмотність виключно як здатність відрізняти правду від фейків у новинах. Такий підхід значно звужує спектр компетенцій, які ця дисципліна надає. Насправді вона включає навички, що допомагають не лише розпізнавати фейковий контент, а й підтримують розвиток емоційного інтелекту та формують здорові практики ведення діалогу.
Група дослідників виділяє важливість медійної та інформаційної грамотності для обговорення питань ідентичності й державотворення. Освічені у цих аспектах громадяни мають змогу:
- Більш конструктивно і змістовно брати участь у суспільно-політичному житті.
- Активно долучатися до суспільного діалогу з тем, пов’язаних з ідентичністю, пам’яттю, історією та культурним різноманіттям — що є особливо важливим в умовах війни.
Український суспільний порядок денний насичений багатьма чутливими питаннями, серед яких:
- Потенційні вибори.
- Мобілізація.
- Мирні переговори.
- Інтеграція різних суспільних груп.
- Дискусії щодо майбутнього держави.
Цей комплекс тем створює сприятливе середовище для інформаційних атак, що спрямовані на розкол суспільства і деморалізацію населення.
Хоча ця стратегія не є новою, посилений емоційний фон та багатоаспектність сучасних ризиків піднімають її на новий рівень. Втручання зсередини, наприклад через посилення регулювання, може здаватися логічним способом протидії, але довгострокова інвестиція у розвиток стійкості інституцій і громадян є найефективнішим шляхом для демократичної держави. Це означає зміцнення як державних структур, так і самих людей через освіту, розвиток навичок, критичне мислення та спільну відповідальність за інформаційний простір.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виступає наглядачем (watchdog) українських медіа, аналізуючи якість контенту і сприяючи дотриманню професійних та етичних стандартів. Метою є забезпечити, щоб інформація, яку отримує аудиторія, була правдивою, повною і достовірною.
У рамках 22-річчя від дня заснування видання відбувається відродження Спільноти — кола активних людей, які готові фінансово підтримати редакцію, брати участь у виробленні ідей та отримувати ексклюзивні матеріали щодо стану справ в українських медіа.
Якісна журналістика ніколи не була такою важливою, як сьогодні.
