Варто було лише відправитися у кількаденне відрядження, як одразу ж повернулися обстріли, руйнації та чергові російські пропагандистські маніпуляції. Серце розривається, і виникають навіть сумні жарти на кшталт: «Мовляв, якби ти не поїхав, можливо, і бід і не було». Та з іншого боку, атаки на Дніпро відбуваються настільки часто, що це можна вважати просто прикрим збігом обставин.
Обстріли стали невід’ємним атрибутом нашої повсякденної реальності. Ніхто не міг уявити, що до цього можна звикнути, але ми, таким чином, уже пристосувалися.
Коли ж опиняєшся у спокійній, затишній Чехії, навіть посеред зовнішньої гармонії відчуваєш присутність поруч людей, близьких за духом.
Їхня витривалість, наполегливість і життєствердний цинізм є надзвичайно знайомими:
– сталеві чехи – особливі західні слов’яни, але водночас глибоко східноєвропейці;
– нація, яка своєю історією відзначена постатями непохитної відданості та готовності до самопожертви:
1. Ян Гус – безкомпромісний критик католицьких надмірностей і реформатор, вплив якого простягається на весь християнський світ;
2. Ян Жижка – військовий лідер, який, втративши обидва ока, продовжував вести військо у бою;
3. Ян Кубіш – герой операції «Антропоїд», що свідомо прийняв смерть після ліквідації одного з улюбленців Гітлера.
Чехи, яких деякі дослідження визнають найвеселішою нацією світу, колись перетворили своє затяте почуття гумору й самоіронію на життєво необхідний інструмент виживання. Як згадують місцеві, «ми вміємо сміятися. Нацисти, окупувавши Чехію, ніколи не зрозуміли, чому ми відкрито сміємося і зневажаємо їх. У цьому ми схожі на вас, українців».
Під час прогулянки центром Острави місцеві мешканці звернули увагу на вежу міської ратуші, що сяє синьо-жовтими барвами, символізуючи підтримку України.
«Як вам? Це зроблено для вас, для Дніпра, для України», — говорили вони зі щирістю.
Чехи засвоїли уроки своєї історії, і їхні застереження до російських «іва́нів» знайшли відгомін у нашій українській боротьбі.
Варто зазначити, що незабаром у Чехії очікуються вибори, але, як зазначають місцеві, вони завжди пам’ятатимуть події 1968 року:
– «На відміну від сусідів, які забули 1956-й, ми не прощаємо».
Це нація, що вміє одночасно і сміятися, і боротися.
Вона подарувала світові таких видатних діячів, як Ярослав Гашек та Карел Чапек.
Маленька, але шляхетна спільнота, яка не схиляла голови у найтяжчі часи.
Вона добре знає ціну честі, свободи та справедливості.
Саме це є основою для міцних зв’язків між Україною та Чехією, де спільне й відмінне приймають з повагою.
За всю підтримку, яку надають друзі-чехи, Дніпро обов’язково відповість добром, — так висловився міський голова Дніпра Борис Філатов на своїй сторінці у соціальних мережах.
