Бутусов: Немає жодних сигналів швидкого завершення війни

Поспілкувавшись із журналісткою "Української правди" Тетяною Даниленко, ділюся розшифровкою нашої розмови щодо актуальної фронтової ситуації напередодні зустрічі Трампа та Путіна 15 серпня.

Тетяна Даниленко відкриває розмову словами:

• Друзі, вітаю всіх. Я, Тетяна Даниленко, продовжую аналізувати обстановку на фронті в контексті майбутньої зустрічі Трампа з Путіним. The Times заявили, що Москва та Вашингтон нібито обговорюють для України сценарій, схожий на модель західного берега річки Йордан — воєнний та економічний контроль Росії над захопленими частинами Херсонщини та Запоріжжя без юридичного визнання такого факту. Водночас Білий дім уже офіційно спростував ці твердження. У будь-якому разі на можливі домовленості впливатиме ситуація безпосередньо на фронтах. Світові ЗМІ наразі зосереджують увагу на Покровському напрямку. Але чи зможе противник найближчим часом досягти там серйозного прориву? І як пояснити проблеми оборони Донбасу загалом? Про це спілкуючись з Юрієм Бутусовим, авторитетним аналітиком, який дуже потрібен зараз.

• Юрію, вітаю з новою роллю командира взводу 13-ї бригади "Хартія", що активно бореться з ворожими БпЛА. Твоя глибока аналітика є дуже важливою для розуміння подій на фронті, особливо враховуючи значну політизацію інформації про ситуацію на Покровському напрямку. За останні 48 годин противник вклинився на 10 кілометрів у наш фронт у районі Добропілля. Що це за явище? Це повторення минулих тактичних ходів чи щось нове у російській тактиці?

Юрій Бутусов пояснює:

• Ситуація під Покровським не є проривом у класичному розумінні. Це радше системне нанесення обстановки на карту, про яке раніше було відомо лише обмеженому колу осіб. Противник намагався просунутися на цьому напрямку протягом багатьох місяців від березня цього року. Після появи там густої рослинності наприкінці травня наші безпілотники втратили ефективний контроль за місцевістю, а піхота противника отримала змогу маневрувати у лісопосадках. У серпні поля також заросли, що полегшує пересування військ. Ця зона має щільну рослинність, що дає переваги для піхотних маневрів.

На обстановку впливають усі наведені чинники, а також і раніше фіксовані проблеми з управлінням та організацією на цьому напрямку. Ворог використовує тактику «розвідки боєм» малими групами від 1 до 3 осіб, які діють по великій смузі фронту, розташовуючись під прикриттям власних дронів. Їхнім завданням є виявлення розривів у наших бойових порядках.

Це не спецназ, а в основному свіжі контрактники з низьким рівнем підготовки, яких змушують просуватися вперед без права на відступ. У російській армії немає проблеми ухилення від бойових завдань – кого послали, того мають виконати завдання або він загине. Через це втрати таких груп значні, хоча іноді вони все ж виявляють слабкі точки у позиціях і передають координати, після чого послідовно просуваються більші війська.

Ця тактика відома як «тактика просочування» або інфільтрації і застосовувалася з Першої світової війни. Втрати противника великі, а інтенсивність боїв на цій ділянці не є найвищою. Масованих атак із застосуванням танкових колон чи штурмів поки не зафіксовано. Замість цього відбувається повзучий наступ з використанням малих груп піхоти, що оснащені мінімальним озброєнням і засобами зв’язку.

Поширена думка про «прорив на 10 кілометрів» – це перебільшення, адже ворог повільно, але систематично просувається, однак цей процес триває вже давно.

• Чому саме ця лінія — Золотий Колодязь, Веселе, Вільне, Рубільне, Кучерів Яр — стала вузьким місцем? Чому ворог зміг просунутися так далеко вглиб тилів?

• Це класичний текучий наступ. Спершу противник намагався блокувати Мирноград, атакуючи Родинське й Білецьке. Якщо ворог захопить ці висоти, контролюватиме радіогоризонти й підходи до оборони міст Мирноград і Покровськ. Однак наші частини, зокрема 425-й полк "Скала" та 4-та бригада Нацгвардії "Рубіж", активно протистоять ворогу, завдаючи йому значних втрат. Ворог не бажає вести тривалі лобові бої, тому переорієнтовує сили на обхідні маневри. Водночас він продовжує надсилати невеликі групи для підтримки тиску та перевірки оборони, утримуючи наші війська в напрузі.

• Мета противника – не обов’язково прорив у лоб, а використання тактики просочування, аби виявити й зайняти слабкі позиції. Вони не намагаються штурмувати опорні пункти, а шукають можливості обходу, тримаючи їх під контролем.

Ворог щоденно кидає маленькі розвідувальні групи, які зазнають втрат, але й у певних випадках знаходять місця для просування. Щільні ліси, зарослі ділянки, наявність води та тепла роблять такі операції менш затратними, адже невеликі групи легко ховаються і маскуються. Команди на просування передаються через радіостанції командирів малих підрозділів.

• У медіа активно обговорюється ускладнення ситуації довкола Покровська: йдеться про оточення або напівоточення Мирнограда, Костянтинівки, Дружківки, Торецька і інших населених пунктів Донбасу, створення загроз для логістики. Яким є реальний стан справ?

• Картина насправді така, що ворог глибоко охопив Покровськ і Мирноград з флангів і залишив для основного постачання лише одну транспортну трасу. Це створює вкрай загрозливу й незручну оперативну ситуацію, що погіршує положення наших військ у цьому районі.

Ворог також намагається розширити клин на Торецькому напрямку, розриваючи наші бойові порядки для подальшого просування, що теж додає проблем.

Проте такі агресивні дії ворога часто мають авантюрний характер, і при правильно організованих оборонних заходах їх можна стримувати. У цьому районі управління обороною наразі переходить до Першого корпусу Нацгвардії під командуванням Редіса. Сподіваємось, що їм вдасться швидко встановити належний командний контроль, а також якісно організувати роботу штабу й злагодити взаємодію між підрозділами. На цей напрямок вже перекинуті значні резерви, що дає підстави очікувати стабілізації.

• Зокрема 4-та бригада "Рубіж", підпорядкована корпусу "Хартія" і одночасно 1-му корпусу "Азов", перебуває на передовій у цьому районі.

• Так, хоча ситуація вимагає нестандартних рішень, тому підрозділи терміново перекинули на цей напрямок для ліквідації загрози. Обстановка, як і в більшості випадків, не є безнадійною. Противник не має «космічної» переваги в силах. І хоч інтенсивність боїв на інших ділянках, наприклад у Часів Яру чи Сіверську, вища, цей напрямок поки не є головним провідним рубежем.

Основним завданням першого корпусу зараз є формування надійного переднього краю оборони, що дозволить розгортати стійкі рубежі, опираючись на контрольовані висоти, панівні точки та ефективне застосування безпілотників.

• Як оцінюєте ризики не лише на Покровському напрямку, а й загалом по фронту?

• Зона Покровськ-Мирноград – важлива, але не ключова точка. Головний вузол оборони, що належить утримувати й нарощувати, — це райони уздовж Слов’янська, Краматорська, Дружківки і Добропілля.

Для ефективної оборони необхідно:

1. Захищати логістичні шляхи від дронів противника.

2. Вживати заходів для стабілізації фронту в районі між Торецьком і Мирноградом.

3. Утримувати ключові міста — Мирноград та Покровськ, адже їх втрата відкриє дорогу ворогу до Дніпропетровської області і створить сприятливі умови для подальшого наступу.

4. Розгортати оборонні позиції з урахуванням панівних висот, створювати рубежі для знищення диверсійно-розвідувальних груп ворога.

• Активізація на Лиманському напрямку — частина тієї ж стратегії утримання тиску по всьому фронту?

• Саме так, ворог обрав стратегію рівномірного тиску на всій протяжності фронту близько 1200 км. Це унеможливлює урахування й ефективний маневр резервами, перекидання сил до проблемних ділянок і посилення оборони.

Українське командування має пріоритетно розподіляти ресурси й визначати найуразливіші ділянки для посилення.

• З огляду на довготривалість таких проблем, чому досі не вдалося подолати хаос у системі управління? Які основні перепони на шляху до реформ?

• Корпусна реформа в Україні не була заздалегідь спланована — вона була ухвалена у відповідь на загострення ситуації взимку 2024-2025 років. Спочатку в грудні було оголошено відсутність планів на корпуси, а вже в січні за два тижні – навпаки, корпуси створюються.

Це правильне і обґрунтоване рішення очільників держави, але його необхідно оперативно реалізувати у повноцінну систему управління та забезпечення корпусів.

Основні труднощі полягають у великих організаційних обсягах:

• Формування стабільних військових колективів у корпусах,

• Створення систем управління, забезпечення та взаємодії між численними підрозділами (БПЛА, розвідка, інженери, охорона),

• Потреба у кваліфікованих офіцерах та адміністраторах.

Для правильної організації бойових дій потрібно делегувати ресурси рівнями корпусів, а не окремими бригадами чи полками.

Принцип такий: корпус, що виконує більше завдань і наносить більше втрат ворогу, повинен отримувати більше ресурсів.

Цей підхід дозволить стабілізувати ситуацію, протидіяти російській стратегії виснаження і зменшити хаос у системі управління.

• Чи пов’язана активізація боїв на Донбасі з майбутньою зустріччю Трампа і Путіна? Чи це лише політизація подій?

• Успіхи ворога на Донбасі – це процес тривалого натиску, який не можна розглядати ізольовано від політики, але й не варто драматизувати.

Ворожі атаки тривають уже давно, а наші військові героїчно утримують позиції, незважаючи на значні проблеми та втрати.

Ворог дійсно перекидає резерви на цей напрямок, бо має тут певний прогрес і прагне його закріпити.

Однак тиск ведеться по всьому фронту, і в жодній смузі бойові порядки не є порожніми — ворог усюди утримує позиції.

• Чи є шанси на застосування новітніх технологій для протидії тактиці ворога, який використовує прийоми, схожі на часи Першої чи Другої світової?

• Сьогодні тактика росіян, що базується на малих групах піхоти з низькою якістю підготовки, яких кидають у зону бою без права на відступ, нагадує первісні прийоми Першої світової, коли для тактики просочування використовували штурмові загони.

Однак росіяни не застосовують спеціально підготовлені відбірні підрозділи, а використовують контрактників, які часто не вміють навіть якісно поводитися зі зброєю.

Ця тактика є примітивною і веде до дуже високих втрат з їхнього боку, попри часткові успіхи в захопленні територій.

Українська армія, навпаки, зосереджена на збереженні особового складу, має різних командирів і громадську думку, що впливає на масштаби бойових втрат.

Повторити стратегію росіян, що ґрунтується на пожертві людськими життями, ми не можемо і не повинні.

Але враховуючи якісну організацію оборони, взаємодію піхоти, артилерії і дронів, ми здатні ефективно зупинити ворожі маневри навіть у густих лісах.

• Нині суспільству слід сформувати стійку організацію корпусів та системний підхід до управління й забезпечення.

Необхідні такі елементи:

1. Планомірне постачання військових ресурсів (особовий склад, боєприпаси, дрони) за корпусним принципом.

2. Відповідальність відповідних структур за мобілізацію з урахуванням територіальної приналежності.

3. Оптимізація процесів мобілізації задля більшої ефективності та мінімізації хаосу.

4. Уніфікація організаційних моделей для масштабування досвіду на слабші підрозділи.

Російська армія наразі має організаційну перевагу через комплексну взаємодію своїх з’єднань і мобілізацію, прив’язану до територій.

Україна поступово рухається до подолання цих недоліків, переходячи до стратегічної організації корпусів і каналізуючи ресурси у великі структурні підрозділи.

• З наближенням зустрічі на Алясці і з огляду на політичні заявки, чи є передумови для замороження конфлікту?

• Поки що не помітно жодних ознак, що війна скоро закінчиться.

Противник активізувався, намагаючись захопити Запоріжжя та Донбас, продовжує наступальні дії.

Перемовини можуть тривати невизначено довго, ініціативи з боку Росії залишаються радикальними та незмінними — вимоги щодо передачі територій.

Немає жодних нових гарантій безпеки для України, як і суттєвих змін у позиції західних союзників.

Ці процеси наразі не мають суттєвого впливу на хід війни.

• Як події на фронті реагують на політичні заяви і новини про переговори?

• В особистій практиці у бригаді "Хартія" політичні питання практично не обговорюються.

Військовослужбовці більше цікавляться забезпеченням, тактичними завданнями, станом розвідки та ситуацією на фронті, ніж політикою чи виборами.

• Чи відбулися зміни у вашій ділянці фронту останнім часом? Які технологічні новації застосовуються противником?

• Ворог активізує протидію, оскільки "Хартія" має значну технологічну перевагу, завдаючи їм великих втрат.

Противник посилює інженерні заходи, удосконалює безпілотники й засоби радіоелектронної боротьби.

Він вкладає значні ресурси у розвиток різноманітних дронів — ударних, розвідувальних, перехоплювачів та оптоволоконних.

• Чи вдалося у вашій зоні зберегти технологічну перевагу?

• Так, головною основою успіхів є організація управління військами.

Яка б не була техніка — ефективність залежить від правильного планування, координації, підготовки та управління.

У підрозділі "Хартія" вагомий внесок у бойову діяльність мають наземні дрони, які забезпечують більшість перевезень вантажів.

Це зменшує втрати особового складу і оптимізує використання ресурсів, зекономлюючи час і транспорт.

Однак, щоб підтримувати перевагу, необхідно поєднувати технічні новинки з відповідною підготовкою, плануванням маршрутів і протидією ворогові.

Створена в зоні підсилена «кільцева» зона контролю, у яку противник заходить лише на короткий час.

Постійна боротьба з ворожими дронами та операторами є необхідною, адже ворог невпинно нарощує свої можливості.

У разі відсутності контрзаходів ворог стрімко наздожене й перевершить у цій сфері.

Фото з відкритих джерел.

«Аргумент»