На полях саміту НАТО в Гаазі відбулася зустріч президентів України та США, котра знову сконцентрувала увагу міжнародної спільноти на конфлікті між Росією та Україною. Володимир Зеленський прибув на форум у класичному костюмі, тоді як Дональд Трамп акцентував увагу на питаннях протиповітряної оборони (ППО) та захисту українського повітряного простору.
Щоб розглянути всі сигнали, як позитивні, так і негативні, Радіо Свобода запросило Валерія Чалого — дипломата, який очолює Український кризовий медіа-центр, надзвичайного і повноважного посла України у США в період 2015-2019 років, а також заступника Міністра закордонних справ у 2009-2020 роках. У студії проєкту «Свобода Live» він поділився експертною оцінкою низки ключових питань:
– Чи був сигналом перехід Володимира Зеленського від військового стилю одягу до офіційного дрес-коду?
– Чи покращилися взаємини між Зеленським і Трампом?
– Чи виправдалися сподівання на саміті НАТО в Гаазі?
– Як змінилося ставлення Дональда Трампа до Володимира Путіна?
### Зміна дрес-коду Володимира Зеленського
Інтерв’ю розпочалося з обговорення українсько-російських стосунків та позиції США. На саміті НАТО, який відбувся 25 червня 2025 року, Володимир Зеленський уперше з початку повномасштабної російської агресії з’явився у класичному костюмі замість звичного мілітарі. Це викликало інтерес у ЗМІ, і журналісти задавалися питанням, чи є в такому дрес-коді дипломатичний сигнал, і чи врахував Зеленський побажання американської сторони.
Валерій Чалий зазначив, що:
– Перехід на традиційний дипломатичний дрес-код є позитивним моментом, адже мілітарі зазвичай асоціюється з авторитарними лідерами, як-от Муаммар Каддафі, Саддам Хусейн, Фідель Кастро.
– В демократичному світі така форма одягу не є звичайною для дипломатів, особливо на міжнародних заходах.
– Одягати мілітарі варто лише тоді, коли це доцільно за обставинами і для безпеки.
– Його особисто більше вразила класична елегантність Зеленського, порівняно з випадками, коли члени української делегації заходили у кросівках навіть до Овального кабінету.
– Тим не менш конфлікти, як той, що виник через дрес-код у Вашингтоні, — це не суть питань, а радше нюанс.
– Він також відзначив, що важливо іноді гнучко підходити до формату зустрічей, як це продемонстрували Марк Рютте та Дональд Трамп, котрі висловили взаємну повагу.
### Зустріч Зеленського і Трампа на полях саміту НАТО
Зустріч між президентами тривала 50 хвилин, без спільної пресконференції, проте вже є реакції обох сторін. Дональд Трамп оцінив зустріч як чудову, підкресливши, що не планував обговорювати припинення вогню, а радше цікавився станом справ у Володимира Зеленського.
Аналітик відзначив:
– Заяви політиків часто є побіжними і малоінформативними, з огляду на звичний стиль Дональда Трампа давати загальні коментарі без деталей.
– Важливо, що це відбулася контактна зустріч найвищого рівня після тривалої паузи.
– Раніше були суттєві провали у дипломатичних контактах із високопоставленими особами США, що стало очевидним для фахівців і ЗМІ.
– Дональд Трамп нині змінив тон на більш підтримуючий Україну, визнаючи героїзм і мужність українців.
– Проте механізми підтримки та реальні дії щодо мирного врегулювання залишаються невизначеними.
– Важливо уникати завищених очікувань, аби не породжувати розчарування.
– США зазнали критики за підхід до збройної підтримки України, але нині продовжують демонструвати солідарність.
### Підсумки саміту НАТО в Гаазі
Обговорюючи результати саміту, Валерій Чалий нагадав про довгу історію українського прагнення до інтеграції в Альянс:
1. У 2002 році було проголошено стратегію руху України до НАТО.
2. У 2003-му викликала тривогу інцидент навколо острова Тузла, що став першим серйозним тестом на захист територіальної цілісності.
3. У 2008 році Україні було відмовлено у Плані дій щодо членства через блокування Францією та Німеччиною під тиском Росії, що стало втраченою можливістю.
4. Останні два роки позиція України намагалася домогтися визнання перспективи членства, але через війну та політичні обставини це було малоймовірно.
5. Існує відчутний кадровий і лідерський вакуум на світовій арені, відсутність сильних лідерів на зразок Рейгана, Аденауера чи Тетчер.
Щодо декларації саміту:
– В ній чітко зафіксовано нежелання багатьох країн НАТО порушувати питання членства України у поточний момент.
– Проте НАТО підтвердило зобов’язання колективної оборони відповідно до Вашингтонського договору.
– Зазначено необхідність нарощування оборонних спроможностей до 5% ВВП (3,5% на оборону і 1,5% на суміжні потреби).
– Важливо, що саміт став сильним сигналом підтримки як Україні, так і країн Східного флангу Альянсу.
– Україна повернулась у політичні дебати у форматі наближеному до членства, на рівень, як це було у випадку з Фінляндією та Швецією.
– Водночас чіткої довгострокової стратегії НАТО на найближчі 5 років поки не прослідковується.
### Зобов’язання щодо збільшення військових видатків НАТО
Зростання військових бюджетів до 5% ВВП для союзників НАТО є важливим кроком, але викликає певні запитання:
– Показове нарощування оборонного фінансування минуло через ініціативи Дональда Трампа, котрий свого часу поставив під сумнів ефективність Альянсу.
– Хоч і було запроваджено обов’язковий мінімум у 2% ВВП на оборону, чимало країн і досі не виконують це зобов’язання.
– Особливу увагу експерт звернув на країни, як Канада, котра мала б збільшити свій оборонний бюджет, щоб відповідати своїй міжнародній ролі.
– План на 5% ВВП — це наразі декларація, а різні країни рухатимуться різними темпами.
– Загальний бюджет країн НАТО становить близько 60 трильйонів доларів, з них 23 трильйони — без врахування США.
– Для порівняння, бюджет Росії — приблизно 2 трильйони доларів, отже війна може бути завершена значно швидше, якби союзники збільшили військову допомогу.
Однак є сумніви щодо виконання цих амбітних планів та ефективності довгострокових зобов’язань, орієнтованих на 2035 рік. При цьому важливо пам’ятати про ризики ескалації, адже Путін не чекатиме, доки НАТО буде цілком готовим, а радше здійснить гібридні або тестові атаки загалом у найближчі 1-2 роки.
### Відносини Дональда Трампа та Володимира Путіна
Питання щодо ставлення Трампа до Путіна залишаються складними:
– Дональд Трамп надає перевагу швидким результатам у врегулюванні конфліктів, спостерігаючи за прикладами деяких регіональних ситуацій.
– Він не розуміє специфіку ментальності та поведінки Путіна і його оточення, зокрема колишніх співробітників КДБ.
– Трамп зізнається, що поважає Путіна як сильного лідера, особливо через наявність ядерної зброї.
– Водночас він не усвідомлює, що Путін у теперішньому стані приймає нераціональні рішення та ризикує значно більше, ніж раніше.
– Дональд Трамп визнавав, що його заява про завершення війни за 24 години була іронічною і недооцінив складність ситуації.
Підкреслювалась важливість збереження уваги США до конфлікту в Україні, оскільки відхід із фокусу міг би стати катастрофічним наслідком для України.
### Санкції та переговори щодо Росії
Щодо санкційної політики США і дипломатичних кроків:
– Заява сенатора Марко Рубіо про тимчасове призупинення нових санкцій з метою збереження перспективи переговорів викликала здивування у експерта.
– Зараз США фактично не виконують роль посередника в переговорах, оскільки Росія ігнорує всі пропозиції щодо припинення вогню.
– Запроваджувати санкції слід було дієво і без зволікань, замість очікувань і попереджень.
– Законопроєкти щодо посилення санкційі не отримали руху через внутрішню політичну боротьбу в США.
– Прогнозовано, що подальші зміни підходів можуть відбутися внаслідок розвитку криз на Близькому Сході.
Експерт підкреслив, що спроби примусити Україну до миру без урахування настроїв і позицій народу не матимуть успіху, адже система в країні демократична і продовжує спиратися на громадську підтримку війни за територію.
### Загострення конфлікту на Близькому Сході
Після ракетних ударів США по іранських ядерних об’єктах ситуація загострилася:
– Американська розвідка підтвердила, що атаки відтермінували розвиток іранської ядерної програми лише на кілька місяців.
– Дональд Трамп рішуче спростував заяви медіа, назвавши їх фейк-ньюз.
– Світ опинився на межі регіональних конфліктів із залученням багатьох держав і посиленням військової активності, у тому числі кіберпросторі.
– Напруга наразі зберігається, але довгострокові ризики ескалації високі.
– Путін продовжує нарощувати військову потужність, готується до нових агресивних кроків, зокрема у Європі.
– Висловлена стурбованість тим, що відсутність глобального поліцейського (ООН і НАТО мають обмеження) ускладнює врегулювання криз.
### Вплив подій на Україну та її майбутнє
Україна продемонструвала, що здатна вижити і відновити суверенітет, проте зіткнулася із масштабними людськими втратами. Зазначається, що важливо виграти так, аби зберегти країну та її населення.
– Прогнози свідчать, що через пару місяців (жовтень-листопад) може з’явитися вікно можливостей для дипломатичних кроків.
– Втім успіх залежатиме від концентрації союзних зусиль, як військових, так і санкційних.
– Заяви про відмову від посилення санкцій ослаблюють переговорну позицію України і союзників.
### Потенційні наслідки ударів по Ірану та дії Росії
Щодо реакції Росії на удари США по ядерних об’єктах Ірану:
– Прямого зв’язку між цими ударами й можливим виправданням російських атак в Україні експерт не вбачає.
– Російська сторона, ймовірно, відповість посиленням оборонних заходів, шляхом будівництва більш глибоких бункерів.
– США володіють унікальними засобами точних ударів і не мають наміру втрачати статус лідера.
– Водночас Україна сподівається на максимальну підтримку з боку Європи, через пряму загрозу континенту.
### Сигнали для Росії щодо готовності США і Трампа
Експерт припускає, що РФ усвідомлює можливість не лише дипломатичного врегулювання, але й більш рішучих кроків з боку США, особливо після демонстративних ракетних ударів по військових об’єктах у Москві. Це може змінити динаміку конфлікту.
—
Таким чином, зустрічі, заяви і рішення на саміті НАТО в Гаазі, а також міждержавні контакти, формують комплексну картину поточного балансу сил, міжнародної підтримки України та перспектив мирного розв’язання конфлікту. Водночас перспективи розвитку подій залежать від швидкості та рішучості дій усіх учасників на міжнародній арені.
