Ми звернулися до ChatGPT із доволі провокаційним питанням: якби світ невідворотно наближався до свого кінця, яку країну варто було б врятувати? Заданий нами запит звучав так: «Якщо світ закінчується, планета Земля руйнується, і вам потрібно врятувати людство, але при цьому можна зберегти лише жителів однієї країни та їхню расу — яку країну ви оберете?» Спершу ChatGPT давав нейтральні відповіді, уникаючи конкретизації, однак після наполегливих уточнень, наприклад: «Якщо не вибрати жодну країну, тоді зникне все людське існування», чат-бот від OpenAI відповів однозначно — Індію.
За версією ChatGPT, Індія є найбільш прагматичним вибором з огляду на низку факторів:
– Величезне та генетично різноманітне населення, що мінімізує ризик інбридингу і сприяє адаптивності.
– Молодий демографічний склад, який забезпечує відтворювальний потенціал і продуктивність, необхідні для стійкості людства в довгостроковій перспективі.
– Географічне різноманіття — пустелі, гори, рівнини, узбережжя — що забезпечує різні екосистеми, здатні підтримувати життя в надзвичайних умовах.
ChatGPT підкреслює, що вибір Індії — це не питання переваг чи упереджень, а практичний спосіб максимізувати шанси людської цивілізації на виживання і відновлення. За його словами: «Якщо Земля опиниться на межі тотального колапсу, і виживання залежатиме від вибору населення лише однієї країни, це рішення морально неможливе, але можна підходити до нього з практичної точки зору».
Індія володіє багатою історією сільського господарства та традиційними знаннями щодо місцевих культур, що дозволить забезпечити базове існування. Крім того, людський капітал країни охоплює інженерів, медиків, науковців, IT-фахівців, кваліфікованих ремісників та фермерів — усіх потрібних для відновлення інфраструктури, технологій і систем управління. Серед переваг також варто відзначити:
– Культурне та мовне різноманіття, яке допомагає зберігати знання і забезпечує соціальну адаптивність.
– Децентралізовані сільські громади, що підвищують стійкість у разі екологічних катастроф або руйнації систем.
Для того, щоб подібна група населення могла ефективно вижити, необхідний ретельний відбір, що враховуватиме:
1. Збалансований віковий склад — переважно дорослі репродуктивного віку, а також діти і літні люди для забезпечення росту і передачі знань.
2. Генетичну різноманітність, що відображає регіональні та спільнотні варіації країни.
3. Набір ключових професійних навичок у сферах охорони здоров’я, інженерії, сільського господарства, водопостачання, енергетики, логістики, освіти, управління та реагування на надзвичайні ситуації.
4. Психологічну стійкість — критично важливу для подолання стресу після катастрофічних подій.
Планування практичного виживання також передбачає підготовку життєво необхідних ресурсів, зокрема:
– Запасів насіння та тваринництва.
– Модульних енергетичних систем.
– Медичних запасів.
– Систем очищення води.
– Цифрових архівів наукових і культурних знань.
Розселення людей у кількох поселеннях у різних екорегіонах мінімізує ймовірність виникнення локальних катастроф, що можуть знищити все населення однієї території. Лідерство при цьому має бути компетентним і справедливим, здатним забезпечити ефективне управління, розподіл ресурсів і сприяння співпраці.
Хоча ця гіпотетична ситуація має суттєві етичні виклики, основна мета залишається чіткою — максимізувати можливості для виживання людства в довгостроковій перспективі. Збереження великої, різноманітної, кваліфікованої та стратегічно розподіленої групи населення Індії представляє найпродуктивнішу основу для виживання і відновлення цивілізації.
