Максим Чех, півзахисник, який розпочинав свою кар’єру у Шахтарі та здобув титул чемпіона світу 2019 року в складі збірної України U-20, нині виступає за клуб Оболонь. Нещодавно він дав детальне інтерв’ю сайту «Український футбол», в якому розповів про свій футбольний шлях, деталі недавнього переходу та поточні перспективи.
Максим Чех з юних років вважався одним із найбільш обдарованих вихованців донецького Шахтаря своєї генерації. Преса часто припускала, що він може стати наступником Тараса Степаненка, втім сам футболіст стверджує, що ніколи про це не чув. Незважаючи на це, у 2019 році він став частиною тріумфальної команди збірної України U-20 під керівництвом Олександра Петракова, яка здобула світову першість.
Після такого блискучого успіху здавалося, що перед Чехом відкриється прямий шлях до основного складу Шахтаря. Однак доля склалася інакше: після перемоги на чемпіонаті світу він був відданий в оренду до Маріуполя, а згодом — до азербайджанського клубу Сабаїл. Наступним кроком став повноцінний трансфер у Карпати, але там він змушений був провести рік без ігрової практики.
Останніми місяцями про гравця майже забули, проте Максим зумів повернутися на футбольний Олімп завдяки переходу до Оболоні, де прийняв новий виклик. Напередодні матчу Оболонь – ФК Олександрія він детально поділився своїми враженнями та роздумами.
Як відбувся трансфер до Оболоні? «Були думки, що доведеться закінчувати»
— Максиме, нещодавно ти став гравцем Оболоні. Які враження?
— Перед підписанням контракту я проходив двотижневий перегляд. Після спарингів проти тернопільської Ниви (5:1, 0:1) мені повідомили, що я підходжу команді. Контракт підписано на один рік. Я дуже вдячний клубу за цей шанс і прагну віддячити якісною грою. Провівши рік без футболу, зізнаюся, були думки про завершення кар’єри, оскільки не хотів грати у Першій чи Другій лізі.
Мене повністю влаштовує атмосфера в команді: тренерський штаб і колектив прийняли мене тепло. Я також мав безпосередній контакт із президентом клубу — все на найвищому рівні.
— Літом були варіанти окрім Оболоні?
— Пропозиції з Чорноморця та одного закордонного клубу. Однак бажав залишитись у країні, вірив у можливість перейти в Оболонь та дочекався свого часу.
— Відомо, що в.о. головного тренера Олександр Антоненко у ролі асистента славився своєю емоційністю на лавах. Чи не викликало це побоювань?
— Ні, зовсім ні. Я бачив по телевізору, як він емоційно спілкувався з суддями, але після підвищення посади став значно спокійнішим. Він навіть наголошує, щоб ми не конфліктували з арбітрами та взагалі намагалися уникати непотрібних суперечок.
— Цей контракт — найкоротший у твоїй кар’єрі?
— Можливо, так.
— Які завдання перед собою ставиш?
— Грати у стартовому складі та допомагати команді здобувати позитивний результат. Все інше покаже час.
Чого команда Антоненка очікує від Олександрії? «Вони дуже добре грали з Партизаном»
— Оболонь у новому сезоні УПЛ розпочала з виїзної нічиєї проти Металіста 1925 (0:0), після тривалого простою ти провів на полі 72 хвилини. Наскільки складним був цей матч?
— Більше переживав, ніж відчував фізичну важкість. Рік без ігрової практики — це багато. Було цікаво перевірити, яким буде моє самопочуття проти такої сильної команди. Як тільки стартував матч, я заспокоївся і грав у звичному режимі.
— Як оцінюєш старт Оболоні?
— Говорячи чесно, було непросто. Металіст 1925 довше володів м’ячем, тому нам доводилося багато бігати та виконувати тактичні завдання. Водночас моменти, здається, більше мали ми. Якби вдалося їх реалізувати, можна було б вивезти три очки.
— Наступним суперником буде віцечемпіон України — ФК Олександрія. Чи налаштовані дати їм бій?
— Був би обережним із надмірною самовпевненістю. Дивився їхні протистояння з Партизаном (0:2, 0:4) у Лізі конференцій. Вони дуже добре грали, просто не реалізували свої моменти. З багатьма гравцями знайомий і можу сказати, що це сильна команда. Ми вивчаємо їх, щоб розставити акценти на головних сильних сторонах.
Чому рік не грав у Карпатах? «Лупашко казав одне, а керівництво — інше»
— Як так склалося, що ти пропустив увесь минулий сезон, будучи гравцем Карпат?
— Напередодні старту чемпіонату Карпати повідомили мене, що тренер Владислав Лупашко на мене не розраховує. Це було шоком. Усі команди вже завершили збори та комплектували склади, тому пошук нових варіантів виявився проблематичним. Через півроку без ігрової практики стало складно знайти команду, і так пройшов цілий сезон.
— Чи давали тобі якісь пояснення?
— Лупашко казав одне, керівництво — інше. Знаю, що рішення прийняв тренер, хоч чітких пояснень не було. Припускаю, у чому суть проблеми, але поки не бажаю розкривати деталі.
Чому Маркевич покинув Карпати? «На нього тиснули й робили все, щоб він пішов»
— Як у Карпатах у позаминулому сезоні трапилася поразка в Першій лізі від Інгульця?
— На останніх хвилинах пропустили гол і поступилися 1:2. Була реальна можливість виграти чемпіонат, адже відрив був значним. Проте втрата трьох-чотирьох хвилин коштувала цього титулу. Після цього в Карпатах почалися серйозні зміни, які для мене виявилися несприятливими.
— Можна сказати, що підвели Мирона Маркевича і позбавили його першого титулу?
— Так вийшло. Ніхто цього не бажав, але так сталося.
— Чи стало дійсно йому зле після тієї гри?
— Так, був момент, але після цього все нормалізувалося.
— Чи пішов Маркевич із команди сам, чи його примусили піти?
— На нього чинили тиск і робили все можливе, щоб він покинув клуб.
Ким працює рідний брат Чеха? «Усик був у них перед одним із боїв»
— Чи правда, що кумом твого дядька, Олександра Чеха, є відомий тренер Василь Сачко?
— Так. Коли я виступав за ФК Маріуполь, ми грали в Кубку України проти Волині (0:0, пенальті 6:5) і зустріли Сачка в Луцьку. Вони возилися по місту, пили каву. До війни він часто приїздив на турніри. Ми підтримуємо зв’язок і можемо зателефонувати одне одному без проблем.
— Твій брат Дмитро — лікар ортопед-травматолог у Центрі спортивної травматології та відновлювальної медицини НУФВСУ в Києві. Чи займався він футболом?
— Колись він був в академії Маріуполя, але отримав травму. Через це не міг тренуватися і його не взяли далі. Після цього він обрав медицину замість футболу, і, мабуть, на це варто дякувати Богові.
— Яких відомих спортсменів лікував твій брат?
— Наприклад, Олександр Усик. Він звертався до них перед одним із боїв через проблеми з плечем, і брат його лікував.
Хто зірок Шахтаря є топгравцем? «Своєрідний, талановитий і працелюбний»
— Розкажи, як потрапив до Шахтаря, найголовнішого клубу своєї кар’єри?
— Спершу пройшов перегляд у команді Текстильник — філіалі Шахтаря. Там відіграв близько року, виступаючи нападником і багато забиваючи. Селекціонери Шахтаря звернули на мене увагу і запросили до клубу, що я з радістю прийняв. Майже все дитинство я провів у цій академії, де жили на кращій футбольній базі України — Кірша у Донецьку. Ми грали на численних турнірах, це була наша найкраща школа.
— Чи траплялися випадки дідівщини в академії?
— Таке було. Старші влаштовували нам шоу «Україна має талант», коли ми заходили у кімнату і виконували різні вправи. Але бійок не було.
— Андрій Борячук, Микола Матвієнко та їхні товариші були журі?
— Можливо, так. 1996 рік тоді були з нами.
— Ти перетинався у Шахтарі з багатьма зірками, наприклад, Михайлом Мудриком. Який він гравець?
— Він унікальний, талановитий і дуже працелюбний футболіст. Ще тоді допрацьовував на полі, коли інші не робили цього, багато часу віддавав тренуванням у спортзалі. Було ясно, що це майбутній топгравець.
— Як вважаєш, чи зможе він подолати дискваліфікацію у Челсі?
— Думаю, так. Він – справжній професіонал. Дай Бог, щоб усе вирішилося на його користь. У нас в Україні таких футболістів обмаль.
— Коли, на твою думку, Георгій Судаков може бути проданий до Європи?
— Це питання більше до керівництва Шахтаря. Він дуже сильний, вигідно виділяється. Точно важко сказати, коли це станеться і які плани клубу щодо нього.
Наскільки далеко може зайти Сергій Шищенко? «Не все так просто»
— Ти грав під керівництвом Сергія Шищенка в U-19. Як оцінюєш його перспективи?
— Усе залежить від виступу Буковини у Першій лізі. Якщо команда виграє чемпіонат і вийде в УПЛ, це буде великий плюс. Проте Першу лігу виграти не так просто, незважаючи на думки, що Буковина легко здобуває тріумф.
— З ким із тренерів у тебе були найважчі збори?
— З Валерієм Кривенцовим в дублі Шахтаря. Пам’ятаю, як ми бігали у Щасливому по снігу по коліно, провалювалися, але продовжували. Були контрольовані тренування, щоб ніхто не зупинився. Особливо запам’яталася стежка в Туреччині — дуже складні умови.
— Як у вас склалися стосунки з Кривенцовим? Про нього часто говорять у контексті скандалів.
— Я не хочу коментувати це.
Головні переваги Олександра Петракова. «Іноді було неприємно слухати його слова»
— Ти здобув світову першість з Петраковим у 2019 році. Які його ключові якості?
— Він — насамперед чудовий мотиватор. Не дає розслабитися ні на секунду, ні на тренуваннях, ні на теоретичних заняттях. Навіть у товариських матчах нам не дозволялося програвати — він змушував віддавати всі сили на поле.
— Петраков ретельно вивчав сильні сторони суперника та навчав нас грати нашими сильними сторонами, часто застосовували контратаки. Система спрацювала чудово.
— Чи міг він жорстко критикувати гравців у роздягальні?
— Так, без сумніву. Він завжди підтримував бойовий дух і на тренуваннях, і на матчах. Мені імпонує його чесність — говорить в очі правду, а не за спиною. Хоча іноді було неприємно слухати, що він казав, згодом розумів, що мав рацію.
— Які призові ви отримали за перемогу на чемпіонаті світу?
— Команда отримала один мільйон доларів. Всі обіцяні суми виплатили.
Як Ротань змінив твоє бачення футболу?
— Ти також працював із Русланом Ротанем у молодіжній збірній. Яке враження він справив?
— Це чудовий тренер з власною філософією гри. Мені подобається, як він формує гру команди. У нас не вийшло одразу вийти на чемпіонат Європи, хоча були хороші шанси. Грали добряче, але не пощастило.
— Що нового ти отримав від роботи з ним?
— Цікавий тактичний підхід, що додавав нового бачення гри. Залишилися приємні спогади.
— Кого віддаєш перевагу — Петракову чи Ротаню?
— Петракова, бо з ним виграв чемпіонат світу. Якщо говорити про поточний рівень, то, мабуть, Ротань, бо Петраков наразі без роботи, а Руслан Петрович посів друге місце в УПЛ з Олександрією.
Кому важче забити: Луніну, Трубіну, Різнику чи Марченку? «Поставив би Луніна на перше місце»
— Ілля Забарний, з яким ти грав за молодіжну збірну, вважається талантом світового рівня. Чи це правда?
— Спочатку ми не звертали на це увагу, але зараз можу сказати, що це найсильніший захисник України.
— Які його найбільш виражені якості?
— Впевненість і спокій. Він не боїться грати біля своїх воріт, одночасно демонструючи надійність у грі. Також у нього вражаюча фізична сила — суперники навіть падають від зіткнень з ним, подібно до того, як це відбувається в англійській Прем’єр-лізі.
— Кому важче було забити: Андрію Луніну (Реал), Анатолію Трубіну (Бенфіка), Дмитру Різнику (Шахтар) чи Денису Марченку (Оболонь)?
— Усі воротарі сильні, і всім важко забивати. Якщо ставити в рейтинг, то Лунін на першому місці.
Чому не залишився у Шахтарі після перемоги на ЧС? «Ми собі накрутили»
— Як розгорталися події в Шахтарі після триумфу на чемпіонаті світу?
— Клуб порадив взяти оренду у Маріуполі. Можливо, після такого успіху ми хотіли більшого і уявляли, що будемо грати в інших командах, тому накрутили себе. Думаю, була можливість спробувати, але офіційно заявили, що інших варіантів немає.
— У Маріуполі ти грав разом з Олегом Очеретьком, який цьогоріч виборов постійну позицію в основі Шахтаря. Чи закріпиться він у «гірниках»?
— Вважаю, так. Він демонструє гарну гру, тренер йому довіряє, він регулярно виходить на поле і проявляє себе з кращого боку.
Відносини з тренерами Шахтаря: «Чемпіонат зупинили, а Де Дзербі не давав продихнути»
— Під керівництвом яких тренерів Шахтаря ти працював?
— За часів Паулу Фонсеки я тренувався з основним складом близько півроку. Потім за Роберто Де Дзербі їздив із командою на благодійні матчі. Напередодні нового сезону проходив збори із Ігорем Йовічевичем.
— Які враження від роботи з ними?
— Мені дуже сподобалася співпраця з Де Дзербі та Йовічевичем. Ставлення і підхід були професійними.
Де Дзербі — надзвичайно вимогливий, навіть під час призупинення чемпіонату через війну не давав послаблень, міг емоційно підвищувати голос. Його тренування були інтенсивними і цікавими. Хоча я не довго працював під його керівництвом, це був дуже корисний досвід.
Йовічевич створив у команді приємну атмосферу. Це був позитивний період.
— Чому не залишився в команді?
— Все було добре, я готувався з командою до сезону, але після товариського матчу з Аяксом (1:3), де вийшов на заміну, мені сказали шукати оренду. У наступному спарингу з Утрехтом (2:2) мене вже не залучали. У центрі поля Шахтаря було багато гравців, і, залишаючись, у мене б було мало ігрового часу.
Враження від оренди в Азербайджані: «Спочатку пожалкував»
— Як опинився в клубі Сабаїл?
— Був також варіант з Кіпром, але конкретна пропозиція надійшла від Сабаїла. Поспілкувався з людьми, які розповіли, що команда старається втриматися в Прем’єр-лізі та будує новий склад з сильними легіонерами. Тренер Махмуд Гурбанов зв’язався особисто і сказав, що розраховує на мене. Хочу грати — погодився.
— Як склалася твоя там ситуація?
— Спочатку я трохи пожалкував. Відносини з тренером були напруженими: часами грав, часами ні.
— З чого все почалося?
— Це сталося через те, що він розкритикував мене на теоретичному занятті за помилку у виконанні штрафного удару та сказав, що в Шахтарі так робити не можна. Я пробував пояснити, але це викликало конфлікт.
Потім перед грою з Карабахом мені повідомив адміністратор, що я не потрапив до заявки, хоча були ще вільні місця. Тренер дав зрозуміти своє ставлення ще раз. Після цієї гри він оголосив про трансферну чистку, і мене виключили зі складу.
Пізніше тренер був звільнений, а наступник Шахін Дінієв заявив, що розраховує на мене, і я поїхав на збори до Туреччини.
— З новим тренером стало краще?
— Відносини були чудові. Ми збереглися в лізі, і тренер хотів, щоб я залишився на наступний сезон. Однак Шахтар не дозволив мені знову перейти в оренду. Сабаїл не зміг виплатити компенсацію, а Карпати зробили це.
— Чи мрієш повернутися в Шахтар?
— Можна спробувати, звичайно. Чому ні? Це найсильніший клуб України. Все залежить від мене і від того, як проходитиме нинішній сезон.
Читайте також: «Щоб потрапити до основи Шахтаря, треба було перепливти ставок»: вихованці «гірників» згадали молодих Зінченка та Коваленка
Читайте також: «На базі з Калашникова розстрілював гілки дерев»: Шаврін дав вогняне інтерв’ю про скандальну Полтаву та Шахтар
