У спекотне літо, коли радіостанції не змогли запропонувати жодного яскравого хіта, одна тема всіляко підтримувала цікавість суспільства — це складні стосунки Європи з кондиціонуванням повітря. Ця дискусія не є новою: кожні кілька років, у міру підвищення температур, активізується трансатлантичний розбіжність щодо звичок охолодження.
Проте цьогорічна суперечка набрала особливої гостроти, послаблюючи культурні зв’язки між європейцями та американцями майже так само, як торговельні тарифи Дональда Трампа чи розбіжності щодо майбутнього України. Американці, збентежені тим, що європейці здатні жити без постійного охолодження, захищали свою пристрасну любов до кондиціонерів з такою ж пристрастю, з якою італійці критикують споживчі звички інших країн щодо топінгів для піци, а французи зневажають, коли іноземці нищать «la langue française».
Статистичні дані яскраво ілюструють цю відмінність: майже 90% домогосподарств США обладнані кондиціонерами, тоді як у Європі цей показник становить близько 20%, і деякі країни перебувають значно нижче цього рівня. У Франції ця проблема навіть вийшла на політичний рівень: лідерка крайньо правої партії Марін Ле Пен закликала до створення значної інфраструктури для кондиціонування.
Міжнародні ЗМІ, зокрема Financial Times та Wall Street Journal, попередили, що повільне впровадження технологій охолодження в Європі вже призводить до людських втрат. Критики навіть покладають відповідальність на нормативи Європейського Союзу, а іноді й на флагманську екологічну політику Green Deal, яка начебто залишає європейців у спекотній неволі.
### Міф про заборону кондиціонерів
Європейські інституції мають власний сленг — замість звичних кондиціонерів тут говорять про HVAC-системи (Heating, Ventilation, and Air Conditioning). Однак чи дійсно Брюссель налаштований проти кондиціонування?
Хоч деякі критики це і натякають, ЄС ніколи офіційно не забороняв HVAC-системи, а його регуляції не обмежують їх монтаж у значних масштабах. Натомість, Євросоюз регулює типи систем, накладаючи обмеження на використання шкідливих холодоагентів, вимагаючи підвищення енергоефективності та встановлюючи стандарти для будівель.
Розуміння логіки таких правил просте — Європа поставила перед собою ціль стати кліматично нейтральною до 2050 року. Без контролю за стрімким поширенням неефективних систем охолодження ця мета була б нездійсненною. Отже, Брюссель не проти охолодження, він лише вимагає, щоб технології відповідали кліматичним пріоритетам.
### Газові питання
Ключовим елементом цієї політики є оновлене Регулювання щодо F-гaзів, яке передбачає поступове відмовлення від гідрофторвуглецевих сполук (HFC) — потужних парникових газів, які часто використовуються в традиційних системах охолодження, до 2050 року. За цими правилами виробники стимулюються переходити на чистіші альтернативи, такі як вуглекислий газ і аміак.
Деякі представники галузі вважають, що це уповільнило розвиток ринку теплових насосів, які забезпечують обігрів, охолодження та гаряче водопостачання. Брюссель відповідає, що істотні чинники — це зниження цін на газ, послаблення державних субсидій і обережність споживачів, але сподівається на хвилю нових моделей без HFC, які вже виходять на ринок.
Іншим важливим положенням є Директива з екодизайну, що встановлює мінімальні стандарти енергоефективності, фактично забороняючи найменш економічні моделі й підштовхуючи виробників до створення більш екологічних пристроїв. Ці норми інтегровані з Директивою щодо енергоефективності будівель, що вимагає удосконалення старого житлового фонду через покращення ізоляції та використання екологічно чистих систем опалення і охолодження.
Обидва законодавчі акти базовані на ідеї, що ЄС не бореться з кондиціонуванням, а just прагне зробити його сталим.
### Національні особливості
Однак більшість практичних регуляцій щодо кондиціонерів встановлюються на рівні країн-членів. Наприклад:
– Іспанія, Італія та Греція обмежують максимальне охолодження громадських будівель влітку, часто не нижче 27°C, щоб економити енергію у часи її дефіциту.
– Історичні центри міст забороняють встановлювати зовнішні блоки кондиціонерів з естетичних міркувань.
Також існують екологічні занепокоєння: дослідження показують, що робота кондиціонерів може підвищувати температуру в густонаселених міських зонах на кілька градусів, погіршуючи ефект «теплового острова». Втім, такі обмеження є винятком і не пояснюють загальноєвропейську низьку поширеність цих пристроїв.
### Культурний опір
Причини більшого розповсюдження або його відсутності криються в історії та культурі. Південна Європа будувала свої міста з урахуванням спеки:
– товсті стіни,
– затемнені вікна,
– планування вулиць, що оптимізує вентиляцію.
Саме тому кубики білої фарби домінують у мальовничих пейзажах Санторіні (Греція) чи Вьесте (Італія): світлі фарби відбивають сонячне і теплове випромінювання, допомагаючи утримати прохолоду всередині будівель.
На півночі Європи раніше літо було досить помірним, тож охолодження було зайвим розкішшю або навіть вважалось шкідливим для здоров’я. Багато європейців досі побоюються, що холодне повітря може призвести до захворювань, а також зберігається стереотип, що кондиціонери – це засіб розкоші.
### Енергетичні виклики
Вартість електроенергії в Європі значно вища, ніж у США, причому енергетична криза 2022 року лише загострила проблему. Хоча ціни стабілізувалися, додаткові витрати на експлуатацію кондиціонерів залишаються не по кишені багатьом домогосподарствам.
Сьогодні кондиціонери споживають близько 0,6% від загального використання електроенергії в європейських домашніх господарствах, але ця доля швидко зростає. Відчутний сплеск попиту під час хвиль спеки у червні та липні 2025 року збільшив його до 14% у добовому вимірі. Ціни на електроенергію злетіли вище за €400 за МВт·год в Німеччині та понад €470 за МВт·год у Польщі, попри рекордне виробництво від сонячних електростанцій.
Цей різкий стрибок підкреслює виклик для європейської енергосистеми, яка вже перебуває під навантаженням і має підготуватися до більш спекотних літ та збільшення попиту на охолодження.
### Перспективи розвитку
Отже, Брюссель не є ворогом кондиціонерів, однак прагне, щоб охолоджувальні технології відповідали ширшим кліматичним та енергетичним цілям Європи. Європейська Комісія послідовно наголошує, що саме держави-члени найкраще визначають конкретні заходи з енергозбереження.
Водночас відбувається підготовка енергетичного сектору до епохи більш частих і інтенсивних хвиль спеки з акцентом на розвиток енергозберігаючих систем зберігання, міжмережевого зв’язку й підвищення стійкості електромереж.
У середньостроковій перспективі не виключена можливість конкретного регулювання цього сегменту, хоча наразі таких заходів не запропоновано. Зрештою, низька поширеність кондиціонерів у Європі — це результат поєднання культурних, економічних, традиційних і політичних чинників, які з кожним роком опиняються під дедалі більшим тиском через зміну клімату.
