Російський лідер Володимир Путін ухиляється від переговорів із президентом України Володимиром Зеленським. Причина цього полягає не лише в ідеологічній ворожості між сторонами. Сам факт такої зустрічі означав би стратегічну поразку Кремля, адже він підтвердив би те, що Росія робить усе можливе, аби приховати — Україна вистояла.
За даними видання Politico, російська влада активно намагається дискредитувати Зеленського, називаючи його «нелегітимним» главою держави. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров нещодавно повторив цю тезу, заявивши, що Путін «не може» вести переговори з чинним президентом України.
Проте це лише верхівка айсберга. Справжня політика Кремля набагато складніша й цинічніша. Володимир Путін через маніпуляції і затягування мирного процесу водночас прагне не викликати гніву потенційного союзника — Дональда Трампа. Росія свідомо створює ілюзію переговорів, регулярно висуваючи нові умови та «пояснення» з метою уникнення тиску з боку США.
Хоча Трамп і попередив про «жорсткі наслідки» у разі, якщо Москва не продемонструє реальну готовність до припинення війни, конкретика цих загроз залишилася нечіткою. Однак експерти припускають, що йдеться про можливі додаткові санкції, які можуть торкнутися насамперед країн, що продовжують торгівлю з Росією, особливо в енергетичному секторі.
Наслідки таких санкцій не зруйнують економіку Росії миттєво, але завдадуть серйозного удару, враховуючи її фінансову нестабільність, загрозу рецесії й хронічний бюджетний дефіцит, що вже перевищив планові показники.
Водночас для самого Путіна війна є ефективним інструментом. Вона дозволяє підтримувати атмосферу страху всередині країни, виправдовувати репресивні дії та посилювати авторитарну вертикаль влади. Соціолог Елла Панея з аналітичного центру New Eurasian Strategies Centre підкреслює, що раптове завершення конфлікту може розбалансувати систему: розпочнеться боротьба за обмежені ресурси, що призведе до внутрішніх протистоянь у самій РФ.
Окрім того, затяжна війна негативно впливає на Європу, як економічно, так і політично. Кремль сподівається, що в Європейському Союзі й на Заході зросте втома від конфлікту, посиляться протиріччя у позиціях урядів, а трансатлантична єдність буде підірвана. Цей сценарій є вигідним і для союзника Росії — китайського лідера Сі Цзіньпіна, який не приховує своїх планів щодо Тайваню.
Зі свого боку, Україна залишається у ситуації ресурсного дефіциту, особливо за рахунок браку живої сили. Можливий прорив на фронті, який не вдасться зупинити, здатен змінити хід війни. Кремль на це й розраховує:
1. Отримати нові території.
2. Змушувати Захід до поступок щодо «гарантій безпеки», які на практиці нічого не гарантують.
3. В перспективі досягти обмеження чисельності Збройних сил України.
Путін уявляє ідеальну Україну як ослаблену, роззброєну та залежну державу, яка не матиме досить сили для стримування нової агресії. У цьому контексті позиція колишньої радниці Трампа з питань Росії Фіони Гілл, яка заявила: «Він хоче кастровану Україну», відображає сутність стратегічних намірів Кремля. Наразі ж російське керівництво плутає американських чиновників у деталях, апелює до «історичних причин війни», затягує переговори, одночасно звинувачуючи Київ у відсутності прогресу.
Ця ситуація є частиною масштабної геополітичної гри, де війна є не поразкою, а засобом досягнення цілей. І припиняти її Путін наразі жодним чином не планує.
Нагадаємо, президент США Дональд Трамп виступає за проведення прямих переговорів між Володимиром Путіним і Володимиром Зеленським, незважаючи на те, що російський диктатор демонстративно ігнорує українського лідера і відмовляється називати його ім’я. У Кремлі Зеленського вважають «нелегітимним», а російські пропагандисти систематично дискредитують його у медійному просторі.
Як повідомлялося раніше, Кремль наполягає на праві вето щодо будь-яких гарантій безпеки для України, намагаючись зірвати координацію зусиль США, Європи та Києва щодо створення умов для тривалого миру.
Слідкуйте за новинами на платформі «Прямий» у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
