Ми регулярно стикаємося з повідомленнями про підготовку Російської Федерації та НАТО до можливої війни за Балтійський регіон. Втім, будь-які реальні військові операції, зазвичай, починаються із моделювання — так званих «військових ігор» або «варгеймів». Їх завжди проводять штабні офіцери, які, мов у шахах, «грають» за обидві сторони, використовуючи реальні карти регіону. Це своєрідна стратегічна симуляція, де «пішаки» здатні постраждати, якщо зроблено хибний крок, а втрата «фігур» на полі битви може стати фатальною. Згодом варгейми перетворилися на окремий жанр комп’ютерних ігор, що дають змогу усім охочим відчути себе полководцями.
Саме в такому ключі нещодавно був представлений проєкт під назвою Broken Arrow (з англійської — «Зламана стріла»), розроблений російською студією Steel Balalaika («Сталева балалайка»). Вони позиціонують свою гру як відповідь на західні аналоги — WARNO, Steel Division II, майбутній Regiments та інші.
Карта, де розгортаються події гри згідно з промо-матеріалами на Steam.
Якщо західні розробники орієнтуються переважно на тематику минулих конфліктів — Другу світову, Холодну війну, — то російські автори обрали більш сучасний і амбітний сюжет. Вони демонструють свою «силу» відразу на Балтиці у протистоянні із США. Такий підхід відображає уявлення про рівність лише з так званим зірково-смугастим «Дядьком Семом», ігноруючи при цьому інших регіональних гравців (Литву, Польщу, Німеччину). Проте, саме тут і виникає основна «промашка», про яку йтиметься далі.
Розробники реалізували гру «на максимальних обертах» — з «Арматами», «Коаліціями» і подібними «аналогами», котрі фактично існують хіба що у російській пропаганді. Але ж це лише гра, тож чому б не продемонструвати свою велич для міжнародної аудиторії, котра, на відміну від українців, не має чіткого розуміння реального стану російських Збройних сил і продовжує жити в ілюзії «другої армії світу», а не «каламутних штурмових операцій» на електросамокатах.
Імовірно, саме з такою мотивацією працювали розробники зі «Сталевої балалайки», але результат виявився розчаруванням.
Навіть вигадана російська армія, оснащена за формою та спільною пропагандою, ніколи не реалізованою насправді — залишається у програшній позиції на Балтиці проти американських сил, які у грі оснащені реальними озброєннями. Відставання російсько-радянського озброєння від західних поколінь підкреслює і реальний ринок озброєнь: згідно з аналізом УНІАН, продажі російських озброєнь впали на 64%, встановивши антирекорд, нині їх купують здебільшого найбідніші країни.
Повернемося до гри, де симуляція моделює військову катастрофу для Росії, базуючись на реалістичних параметрах озброєння сторін. Варто визнати певні позитиви — «балалаєчники» хоча б частково намагалися дотримуватися реалізму, використовуючи хоч і напівміфічні зразки російської техніки. Адже варгейми — це насамперед моделювання реальної сучасної війни, а не фантастичні баталії у далекій-далекій галактиці.
Саме через прагнення до реалізму та технічних недоліків проєкт отримав хвилю критики серед російських користувачів і, що цікаво, китайських гравців, які теж моделюють потенційний конфлікт зі США.
Основні закиди полягали у таких пунктах:
- Американська армія гіпертрофовано сильна («імба» — imbalance).
- Загальний баланс гри суттєво не на користь Росії.
- Через це росіянам стає нецікаво, оскільки США завжди мають перевагу.
Тож російське ком’юніті вимагало «підкрутити» параметри у користь РФ. Через численні прогалини у грі одразу ж почали з’являтися «читери» — гравці, які користувалися багами для отримання додаткових ресурсів. Йдеться про те, що самі користувачі намагаються «накачати» свою «силу» для боротьби з «злою НАТО», бо інакше матимуть повний game over.
Відповідно до коментарів у Steam від російських гравців, «імба» належить американцям у таких сферах:
- артилерія,
- танки,
- піхота,
- особливо ж — авіація п’ятого покоління,
- дрони з високоточними ударами, здатні залишатися за межами досяжності російських ППО та літаків.
Нещодавній конфлікт із Іраном продемонстрував, наскільки системи С-300 застарілі проти сучасних F-35, використаних ізраїльськими ВПС, які фактично «перекроїли» російське ППО. Цей факт був відображений у самій грі, що викликало невдоволення серед московських гравців, які скаржаться, що російське ППО у грі «корисне хіба що для орання полів». Проте реалізм є…
Ілюстрація одного з численних відгуків гри Broken Arrow на платформі Steam.
Іронія у тому, що навіть у російських іграх російське озброєння посідає другорядне місце в порівнянні із західним. Втім, реальний світ — це не варгейм, і на результат справжньої військової кампанії впливають додаткові чинники:
- оперативна ініціатива (навіть слабша армія, яка застосує перший удар, може перемогти, тим більше що НАТО навряд нападе першим),
- боєготовність військ,
- мотивація солдатів і чисельність особового складу,
- логістичне забезпечення.
Сучасне західне озброєння, яке реально перебуває на озброєнні армій, значно перевершує російське, яке наразі має РФ — напівміфічні «Армати» та інші експериментальні зразки брати до уваги не варто. Головна проблема — їх мало, оскільки такі системи дуже дорогі та складні у виробництві.
Водночас у Росії ще залишилася велика кількість дешевих, старих видів техніки, а головне — численні штурмовики-камікадзе, готові віддати життя за плату.
Хоча станом на 2025 рік танки у Збройних силах РФ стали дещо рідкісним явищем на тлі витрачання радянського арсеналу, боєготовність російської армії залишається на рівні, що перевищує показники західних армій регіону, які лише планують нарощувати боєздатність у 2027-2035 роках. Нагадуємо, що масштабні навчання російських військ у Білорусі, які значною мірою повторять сценарії майбутнього конфлікту, заплановані на вересень 2025 року. Саме після подібних заходів у 2022 році розпочалась масштабна атака на Україну.
Приклад «військових ігор» у реальності, де фахівці американського Інституту вивчення війни (ISW) моделюють можливий напад РФ на балтійські країни згідно з двома сценаріями — у разі перемоги та поразки України у російсько-українській війні. Дані: Newsweek.
Водночас не можна напевне стверджувати, що у разі конфлікту росіяни будуть воювати за Балтику виключно з американцями, як це показано у грі. Насправді протистояння може включати Німеччину, Польщу, Швецію та інших сусідів регіону. Також не меншою мірою залежить від того, з яким настроєм прокинеться американський президент у день можливої атаки на східні кордони НАТО, а тому складно передбачити, хто отримає підтримку — «друг Путіна» чи «супротивник» Європейського Союзу, що суперечить інтересам США.
Ініціатива створення та популяризації подібних ігор військової тематики, яка значно активізувалася після 2022 року, відкриває широке поле для роздумів:
- Про реальний стан безпеки в Балтійському регіоні та інших частинах світу.
- Про те, як комп’ютерні ігри, що вже давно перестали бути дитячими розвагами, використовуються у пропаганді та інформаційній боротьбі.
- Про зростаючу присутність російських розробок на західних платформах, де вони поширюють саме російський наратив, у тому числі на тему російсько-української війни.
Україна наразі відповідає переважно іграми на кшталт «Сталкера» та його численних клонів або фантастичними світами, де розглядаються загрози та катастрофи у вигаданих реальностях. Це може свідчити про бажання більшості українців «втекти» від справжньої реальності, тоді як, навпаки, росіяни схильні сприймати ситуацію як «продовження банкету», оскільки для них війна — це переважно телевізійне шоу, а не реальні події поруч.
Щодо українських варгеймів та стратегій, було б доцільно розвивати такі проєкти як складову контрпропаганди, адже наразі Україна суттєво відстає у цьому напрямку. З помітних розробок варто згадати THREEDAYS, створений за мотивами бойового шляху підрозділу «Азов», хоча й тут існують побоювання щодо дати виходу та технічного рівня продукту.
Варгейми залишаються актуальним жанром, що яскраво ілюструє для широкої аудиторії, які дії можуть виконувати зброя і військові підрозділи в сучасних боях. Звісно, це лише модель ігрової реальності, що не може відобразити всі нюанси справжньої війни, однак вона цікава як інструмент аналізу. Водночас той факт, що росіяни вкладають кошти в моделювання війни за Балтику, застосовуючи пропаганду із «передовими озброєннями», є показовим. Особливо враховуючи, що навіть у рамках цих симуляцій РФ демонструє нездатність до переваги.
Варто зазначити, що сам Володимир Путін, згідно із повідомленнями ЗМІ, не грає у варгейми і взагалі не вміє користуватися комп’ютером.
Отже, навряд він поінформований про провальні результати подібних агресивних сценаріїв. Натомість українські активісти та дипломати мають замислитися над тим, чому на західних ігрових платформах, які нібито підтримують антиросійські санкції, досі можна придбати російські ігри з відверто пропагандистськими сюжетами, як-от тематика вторгнення Росії в балтійські країни.
